Дитяча психологія - Дуткевич Т.В. - Тема 13. Розвиток уваги дитини від народження до 7 років

Тема 13. Розвиток уваги дитини від народження до 7 років

ПЛАН

1. Види уваги у дошкільному дитинстві

2. Особливості уваги дитини немовлячого віку

3. Розвиток уваги у ранньому дитинстві

4. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3-6 р.)

5. Психолого-педагогічні умови розвитку уваги дошкільника

Література

1. Бауэр Т. Психическое развитие младенца. - М.: Прогресс, 1979. - 320 с.

2. Венгер Л., Мухина В. Развитие внимания, памяти и воображения в дошкольном возрасте // Дошкольное воспитание. - 1974. -№12. - С. 24-30.

3. Волкова Н. Внимание детей во время занятий // Дошкольное воспитание. - 1971. - №12. - С. 6-9.

4. Выготский Л. С. Развитие высших форм внимания в детском возрасте / Хрестоматия по вниманию / Под ред. А. Н. Леонтьева, А. А . Пузырея, В. Я. Романова. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - С. 184-219.

5. Дубровинская Н. В. Некоторые характеристики внимания в онтогенезе // Психологический журнал. - 1982. - Т. 3. - № 5. - С. 54-65.

6. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. - К.: Радянська школа, 1986. - 152 с.

7. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - С. 153-167.

8. Морфофункциональное созревание основных физиологических систем организма детей дошкольного возраста / Под ред М. В. Антроповой, М. М. Кольцовой. - М.: Педагогика, 1983. - 160 с.

9. Проскура Е. В., Шибицкая Л. А. Как учить самых маленьких. -К.: Рад школа, 1987. - 112 с.

10. Рутман Э. М. Исследование развития внимания в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1990. - № 4. - С. 161-167.

11. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. Центр "Академия", 1997. - С. 115-124.

1. Види уваги у дошкільному дитинстві

За допомогою пізнавальних психічних процесів людина отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пізнавальній діяльності і сприймання, і пам'ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в окремих ситуаціях переважає певний пізнавальний процес. Оточуюча людину дійсність безмежна, тому людина пізнає її крок за кроком, а її пізнавальна діяльність носить організований та спрямований характер. Людина сприймає зовсім не всю інформацію, що надходить з оточуючого, а лише найбільш значущу для її життєдіяльності. Отже, інформація на шляху до людської свідомості дозується і фільтрується. Цю функцію виконує увага, яка й організовує наше пізнання.

Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.

Дитина з'являється на світ із вродженими передумовами уваги, а протягом дошкільного дитинства вони зумовлюють послідовний розвиток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого.

Розвиток видів уваги в дошкільному дитинстві відбувається у таких напрямах:

o Від природної до соціально зумовленої;

o Від безпосередньої до опосередкованої;

o Від мимовільної до довільної;

o Від чуттєвої до інтелектуальної.

За походженням вирізняється природна й соціальна увага.

Природна увага - це вроджена здатність реагувати на подразники з певними властивостями. Зокрема, на ті, що відзначаються новизною, досить великою силою, раптовістю появи тощо.

Соціальна увага зумовлюється впливами соціального середовища (насамперед, виховання і навчання), тому виробляється за життя дитини.

За характером стимулів, що викликають увагу, її поділяють на безпосередню та опосередковану.

Безпосередня увага виникає, коли подразником виступає певний об'єкт, на який вона спрямована і який відповідає актуальним інтересам і потребам людини.

Опосередковану увагу викликають не самі по собі об'єкти, а подразники, які сигналізують про ці об'єкти (жести, слова, дорожні знаки тощо).

За участю волі увага буває мимовільна і довільна.

Мимовільна увага не пов'язана з участю волі, а довільна передбачає вольову регуляцію. Мимовільна увага не вимагає зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу зосереджувати на чомусь увагу, а довільна - навпаки.

За зв'язком з психічними процесами вирізняють чуттєву й інтелектуальну увагу. Перша переважно пов'язана з емоціями і вибірковою роботою органів чуття, а друга - із зосередженістю і спрямованістю думки, мислення.