Дитяча психологія - Дуткевич Т.В. - 2. Етичний розвиток у ранньому дитинстві

Самостійність дитини значно зростає. Вона тепер може без допомоги й контролю дорослого пересуватись, контактувати з іншими дітьми, знайомитись з широким колом оточуючих предметів. Разом із ускладненням поведінки дитини, зростають і вимоги дорослих у дотриманні дитиною етичних норм. Якщо у сусідній кімнаті, куди самостійно пішла дитина, є незнайомий дорослий, то з ним потрібно привітатись. Був малюк з батьками в гостях і розкидав іграшки - їх потрібно прибрати на місце. Зростають контакти дітей із ровесниками - починають вироблятись норми відносин із ними. Треба поводитись, щоб не образити товариша: розподіляти іграшки, місця для гри тощо.

Головною моральною інстанцією для дитини залишається дорослий, його вимоги. Заради схвалення дорослого, збереження його позитивного ставлення, малюк підкоряється встановленим правилам поведінки. Причому вимогливість дорослого зростає. Водночас розвивається самосвідомість дитини, у неї виникають власні бажання, які іноді йдуть у розріз з вимогами дорослих. В таких ситуаціях дорослий вживає слово "треба".

Вимоги дорослого мають ефективність тоді, коли висуваються на фоні доброзичливого, емоційно виразного й позитивного ставлення до дитини. Зловживання заборонами, депресивний стиль дорослого у взаєминах з дитиною погіршують її емоційне благополуччя, знижують активність, призводять до невротичних проявів. Забороняючи якусь дію, дорослий повинен спрямувати активність малюка у дозволене русло: "Не можна гратись праскою. Ми у магазині купимо тобі іграшкову"; "Не можна робити сукню для ляльки з маминої хустки. Ось тобі тканина на сукню".

У своїх вимогах дорослий повинен виявляти послідовність, контролювати її виконання. Якщо сьогодні від малюка вимагають одного, а завтра іншого; мама забороняє виходити роздягненим на балкон, а батько дозволяє - засвоєння вимог не відбувається. Виконання правил повинно стати щоденним і неухильним, тоді у малюка виникають перші звички, формуються слухняність, впевненість у собі, уявлення про належну й неналежну поведінку. Вимоги дорослих поступово ускладнюються: після року дитина вміє привітатись навіть з незнайомими людьми; а з двох років від неї вимагають прибирати посуд після обіду. Дотримання дитиною правил поведінки становить фундамент для засвоєння значно складніших етичних норм.

У формуванні правил поведінки значну роль відіграє прагнення малюка до наслідування дорослих. Дорослий виступає як приклад, і це накладає на нього високу відповідальність. Відомий український педагог В. О. Сухомлинський наголошував: "Дитина - дзеркало сім'ї; як у краплі води відбивається сонце, так в дітях відбивається моральна чистота матері й батька" 142, с. 28]. Так, малюк помічає, що батько завжди починає розмову по телефону з привітання. Він також це робить, коли телефонує бабусі. Мама завжди каже перед обідом "Смачного" - те ж починає робити малюк. Діти наслідують дорослих і у ставленні до оточуючих, до тварин, речей. Добре, коли це буде гідний приклад. А якщо ні? Тоді в самі основи дитячої особистості закладаються неповага до стареньких людей, жорстокість щодо тварин, брехливість, зухвальство, заздрість. І обертаються потім ці "приклади" життєвими драмами.

Незважаючи на те, що дитина прагне наслідувати дорослих, лише таким шляхом вона не зможе засвоїти способи дій, що вимагаються від неї. Вироблення правил поведінки у дитини становить окрему педагогічну задачу для дорослих. Так, мама може хоч кожен день прибирати за малюком іграшки, а він так і не виявить бажання робити це сам. Тому дорослий за своєї ініціативою залучає дитину до спільного виконання вимог: вони разом складають одяг малюка перед сном. Після кількох таких ситуацій, дорослий просить: "Склади одяг сам, а я у цей час поллю квіти".

Розвиток інтелекту дитини дозволяє їй зрозуміти раціональність окремих правил поведінки. Особливо загострено значення правил виступає при їх порушенні з подальшими негативними наслідками. Ось хлопчик штовхнув іншого малюка - той впав і розбив голову. Сьогодні Іринка не дала Олі погратись новою машинкою, а завтра Оля не поділилась із нею цукерками. Малюк починає усвідомлювати, що порушення ним правил призводить до небажаних, неприємних наслідків. Тому дорослим не слід занадто наполегливо фіксувати свою увагу на факті порушення правила дитиною, викликаючи у неї тривалі негативні переживання, а наголошувати на тому, що надалі малюк цих правил не порушить.

Здатність малюка розуміти правила робить можливим їх пояснення дорослим, аргументоване висування нових вимог. При цьому слід використати наочні приклади з оточуючого життя, з художньої літератури. Багато творів морального змісту (байок, бувальщин, оповідань, казок) для дітей містить творчість Л. Толстого. Наприклад, байка "Лев та Миша" розповідає, що якось Лев відпустив мишу.

Та подякувала й мовила, що віддячить Левові при нагоді. Лев у відповідь розсміявся. Але настав час, коли Мишка знадобилась: Лева впіймав мисливець і прив'язав на мотузці. Мишка, перегризла мотузку й визволила Лева. Ці оповідання у наочній формі розкривають перед дитиною складні норми етичної поведінки, вчать дитину оцінювати вчинки, викликаючи у неї відповідне емоційне ставлення до тих чи інших ситуацій.

Водночас не слід перебільшувати можливостей етичного розвитку дитини раннього віку. Прояви етичної поведінки малюка цілком залежать від дорослого - його ініціативи, його ставлень, спонук. Без належного контролю дорослих дитина легко порушує заборони, діє не за правилами. Тому від дорослого залежить створення умов для виявлення етичної поведінки дітей. Мама пропонує: давай допоможемо бабусі прибирати у кімнаті, нести сумку; твій друг засмучений - дай йому свою машинку. Отримуючи від дорослих схвалення, позитивну емоційну реакцію на свої дії, малюк радіє, почувається впевнено. Слід подбати, що в оточенні дитини не було предметів, провокуючих порушення правил. Зокрема, дитина переживає інтенсивний пізнавальний інтерес до незвичних предметів, який виявляється сильнішим за заборони. Дорослий не повинен залишати у кімнаті дитину наодинці із небезпечними предметами (скляними вазами, кактусами, електроприладами, зброєю тощо). Варто зробити неприступними такі місця, як відкриті вікна, балкони, газові та водогінні крани тощо.

Значної уваги дорослого потребує формування позитивних взаємин з однолітками. Як зазначає Ю. О. Приходько, найхарактернішою особливістю взаємин дітей другого року життя є їх намагання відібрати один в одного іграшку. Причому предмет у руках ровесника стає сильнішим подразником, ніж коли цей предмет просто лежить перед нею сам по собі. Значна частина малюків, отримавши таким чином іграшку, втрачає будь-який інтерес до неї. Дорослому слід негайно втрутитись, переключити увагу малюка на іншу іграшку, або створити умови для спільної гри малюків [109, с. 15]. Таким чином у ранньому дитинстві можна виховати такі етичні якості, як уважність щодо ровесника, вміння не ображати його, зважати на його інтереси, виявляти чуйність.

ВИСНОВКИ про особливості етичного розвитку дитини раннього віку:

- зростання самостійності дитини зумовлює ускладнення вимог до дотримання нею правил поведінки;

- головною моральною інстанцією для дитини виступає дорослий - його оцінки, ставлення, вимоги;

- провідним мотивом засвоєння дитиною норм поведінки виступає прагнення зберегти позитивні взаємини з дорослим, отримати його схвалення;

- ефективність вимог дорослого зумовлена їх послідовністю, систематичністю контролю, доброзичливістю пред'явлення, наявністю відповідних зразків у поведінці дорослих;

- засвоєння етичних норм дитиною відбувається у ході співпраці з дорослим із подальшим переходом до самостійного виконання;

- дитина спроможна зрозуміти смисл окремих правил поведінки, що значно підвищує її активність в їх дотриманні;

- виникають перші звички моральної поведінки, що стосуються сфери спілкування з дорослим.