Дитяча психологія - Павелків Р.В. - Індивідуально-психологічні відмінності дітей

Серед загальнопсихологічних закономірностей постійно виявляються індивідуально-психологічні відмінності, які можуть характеризувати як часткові психічні властивості, психічні процеси (пороги відчуття, час реакції, індивідуальні особливості сприймання, уваги, пам'яті, мислення, емоційної реактивності тощо), так і цілісні особистісні утворення (наприклад, інтереси, здібності, характер).

Індивідуально-психологічні відмінності - особливості психічних процесів, станів і властивостей, які розрізняють людей між собою.

Під впливом навчання, вправляння індивідуальні особливості змінюються. Індивідуально-психологічні відмінності можуть мати різний ступінь складності. Вони пов'язані не лише з кількісними показниками (мірою вираження певних особливостей), але і з якісною своєрідністю психічних проявів.

Врахування індивідуально-психологічних особливостей дитини обирають, удосконалюють виховні впливи, з Дитяча психологія

дбаючи, щоб кожна дитина досягла високого рівня психічного розвитку, підтримуючи позитивні якості, перебудовуючи негативні.

Однією із суттєвих індивідуальних відмінностей у психічному розвитку дітей є темп цього розвитку. Як відомо, в дітей, що виховуються в одній культурі, вікові кризи розвитку виникають у зв'язку з переходом з одного етапу в інший. Однак в окремих дітей вікові кризи можуть виникати як значно раніше, так і значно пізніше; в одних дітей можна спостерігати випередження, у деяких - значну затримку психічного розвитку.

Ще більші відмінності спостерігаються в темпах оволодіння окремими видами діяльності, розвитку психічних процесів і якостей. Наприклад, одні діти не можуть правильно відтворити просту мелодію, інші - легко виконують складні музичні твори; одним надто важко роз'язувати завдання, які потребують стійкої уваги, інші можуть годинами займатися улюбленою справою.

Діти відрізняються не лише за темпами розвитку, а й за індивідуально-психологічними якостями (інтересами, рисами характеру, здібностями). Є допитливі, розумово активні діти, які ставлять безліч різноманітних запитань, асі інші - пасивні, які мало чим цікавляться. Серед дітей вирізняються як вередливі, дратівливі, так і спокійні, доброзичливі. У одних дошкільників яскраво проявляються музичні здібності (слух, відчуття ритму), в інших - математичні (у 5-6 років вони вже розв'язують складні арифметичні задачі). Є діти, що живуть одноманітним життям, настрій завжди у них пригнічений, нічого їх не цікавить; а є такі, що завжди бадьорі, життєрадісні, усім цікавляться.

Найпомітніше типові відмінності між дітьми проявляються у розумовому розвитку. За цим критерієм виокремлюють кілька категорій дітей.

1. Діти з нормальним розумовим розвитком. Вони здатні самостійно виконувати завдання, які вимагають бачення і використання зв'язків, відношень між предметами, явищами, діями. Всі вони розумово активні, ставлять перед собою пізнавальні завдання, відображають навколишній світ як власну пізнавальну проблему. Показником розумової активності дитини є запитання "для чого?" і "чому?". Не всі з них адресуються дорослим. Дитина, яка нормально розвивається, прагне сама знайти відповідь на свої питання. Вона може експериментально з'ясувати деякі з них, уважно спостерігати за тваринами, людьми, явищами природи, розмірковувати і робити висновки.

Кожен дошкільник у 5-6-річному віці може бути винахідливим, здатним до пошуку нових способів дій у грі, малюванні, ліпленні, конструюванні, під час виконання навчальних і трудових завдань.

2. Діти з випереджувальним розумовим розвитком. На перших порах встановити ступінь випередження в розумовому розвитку важко, хоч таких дітей завжди видно. Вони дивують своїм інтелектуальним розвитком, працездатністю та інтелектуальною активністю, здібностями. Тому їх називають вундеркіндами (нім. Wunderkind - чудо-дити-на). Безумовно, ранній розумовий розвиток є сприятливою умовою для успішної розумової діяльності і в подальшому житті.

Діти, які випереджують однолітків у розумовому розвитку, вимагають особливої уваги. Вони рано навчаються читати, рахувати, цікавитися якоюсь галуззю знань, досягаючи в цьому неабияких успіхів.

Особливість дітей з випереджувальним розумовим розвитком полягає в яскраво вираженій розумовій активності, їх захопленість розумовою діяльністю є показником швидкого розвитку здібностей. Розумові заняття стають для них своєрідною грою розуму, під час якої вони можуть виявляти необмежену ініціативу, насолоджуватися проблемами та їх розв'язуванням. Такі діти швидше за своїх ровесників долають егоцентричні установки, у них легше формується об'єктивне бачення навколишнього світу.

Розумово активні діти є досить самоорганізованими, вміють мобілізувати свої сили на виконання свого завдання, виявляють неабияку зосередженість, тривале розумове напруження.

У роботі з ними важливо, щоб завдання, які їм доводиться вирішувати, були цікавими для них, приносили користь їхньому розуму. Залишати таких дітей незавантаженими не можна, бо вони потребують постійної розумової роботи.

3. Діти із затриманням розумового розвитку. Насамперед такі діти не можуть зосередити увагу на будь-якій діяльності: не здатні міркувати над поставленим перед ними завданням, у них не виникає пізнавальних проблем, їм нецікаво, нудно. Вони швидко виснажуються, тому багато бешкетують, не дотримуються правил поведінки, не звертають уваги на вказівки вихователя, заважають гратися, працювати своїм одноліткам. Багатьом із таких дітей притаманний виражений егоцентризм мислення.

Затримання розумового розвитку може бути спричинене ураженням або недорозвитком органів чуття (туговухість, слабозорість), відсутністю при цьому своєчасного компенсуючого навчання; тривалою і важкою хворобою, через що ніхто не піклувався розумовим розвитком дитини; педагогічною занедбаністю.

Негативно позначаються на розумовому розвитку дітей обділеність доброзичливим, повноцінним спілкуванням, любов'ю, людським теплом, конфлікти в сім'ї, педагогічні недоліки в роботі дошкільних закладів.

Суттєві труднощі виникають і в дітей, сім'ї яких поселилися в іншомовному середовищі і завчасно не зосвоїли його.

Затримання розумового розвитку дітей, в яких не було органічного пошкодження головного мозку, відбувається найчастіше з вини дорослих. Воно спричинене відсутністю їхньої уваги і турботи про таких дітей.

Діти із затриманням психічного розвитку повинні користуватися особливою увагою вихователя. Недостатній розвиток пізнавальної діяльності не може бути підставою позбавлення дитини повноцінного навчання і виховання. За уважного ставлення такі діти виявляють інтерес до занять, поступово вдосконалюються під впливом навчання. Однак вони швидко виснажуються, що вимагає від вихователя особливої уваги до них.

4. Діти з розумовою відсталістю (олігофрени). Причиною розумової відсталості є пошкодження головного мозку дитини через недорозвиток, хвороби, удар та ін. Розумово відсталими вважають дітей, у яких порушена пізнавальна діяльність унаслідок фактичного пошкодження головного мозку. Ними можуть бути діти, які перенесли в дошкільному віці енцефаліт, складну форму грипу з ускладненням на мозок, важку травму, хворіють на шизофренію, епілепсію тощо.

Олігофренією називають стан розумових можливостей, які виникають унаслідок пошкоджень центральної нервової системи дитини в домовний період її життя (до 1,5-2 років). Причиною цього є спадкові, внутріутробні пошкодження зародка (часто їх спричинює алкоголізм батьків), природові травми, захворювання, які впливають на центральну нервову систему. Під час олігофренії психічний розвиток дитини відбувається неповноцінно, хоч вона практично здорова. Характерними її ознаками є: знижені допитливість і пізнавальні процеси; слабка здатність до розуміння проблемної ситуації та її розв'язання, утруднена сприйнятливість нового, малорезультативне навчання; збіднений кругозір; малий запас уявлень; примітивність і конкретність мислення.

Відмінності у психічному розвитку дітей виникають і розвиваються в процесі їх життя і виховання. Формування в них певних психічних якостей залежить і від вроджених задатків.

Кожна дитина народжується із тільки їй властивими задатками, обумовленими спадковістю і внутріутробним розвитком. Ці задатки певною мірою визначають можливості розвитку більшості анатомічних, фізіологічних і деяких психічних особливостей дитини. Навіть безумовні рефлекси різною мірою виражені в новонароджених. У різних немовлят із неоднаковою швидкістю утворюються умовні рефлекси: в одних переважають орієнтувальні реакції зорових подразників, в інших - тактильні. Деякі природні особливості спадково зумовлені, інші - виникають під впливом умов розвитку у внутріутробному періоді.

Зважаючи на те, що спадкові захворювання, недорозвиток, травми під час родів спричиняють затримки психічного розвитку, а в особливо важких випадках - глобальніші проблеми, іноді припускають, що незвичні здібності теж пов'язані лише з вродженими особливостями мозку. Однак природні особливості, які передаються спадково, можуть слугувати лише задатками певних здібностей, передумовами психічного розвитку.

Відмінності у психічному розвитку дітей, формування їх здібностей, особливостей розвитку особистості значно більше залежать від виховання і навчання: соціальної будови суспільства; національної культури і традицій; типу сім'ї (повна, неповна, багатодітна, малодітна), кількісних і якісних характеристик сім'ї; ставлення до дитини, взаємин батьків тощо.