Диференціальна психологія - Палій А.А. - Теорія рис Г.-Ю. Айзенка

Одними з перших до кореляційно-факторних досліджень вдавалися Дж.-П. Гілфорд і В. Ціммерман. Вони виокремили такі фактори структури особистості:

1) загальна активність (енергійність, швидкість дій, любов до дії);

2) домінування (ініціативність, обстоювання своїх прав, прагнення до лідерства);

3) мужність (професійні та позапрофесійні "чоловічі "інтереси (які можуть бути притаманні і жінкам), безстрашність, нестача співчуття, невисока емоційність);

4) самовпевненість (компетентність, почуття визнання з боку інших, урівноваженість);

5) спокій (холоднокровність і розслаблення, мала стомлюваність і дратівливість, висока зосередженість на поточній діяльності);

6) товариськість (соціальна активність, соціальна стабільність, інтерес до лідерства);

7) рефлексія (мрійливість, цікавість, споглядальність);

8) депресія (емоційна і фізична пригніченість, тривога, неспокій);

9) емоційність (легкість виникнення і збереження емоцій, поверховість переживань, фантазування);

10) самообмеження (стриманість, самоконтроль, серйозність);

11) об'єктивність (реалістичність, тверезість оцінок);

12) поступливість (легкість у зміні позиції, дружелюбність і податливість);

13) співпраця (терпимість до зауважень, відсутність егоїзму, довірливість).

Ці риси мають змішану соціобіологічну природу, але діагностичного інструменту для їх фіксації не створено.

Теорія рис Г.-Ю. Айзенка

Деякі психологи вважали Г.-Ю. Айзенка послідовником К.-Г. Юнга, апелюючи до того, що центральним у структурі особистості він також вважав екстраверсію - інтроверсію, а свої базові фактори називав типами. За способом отримання і психологічним змістом це радше риси, ніж типи, просто їх представлено не дискретно, а континуально. Екстраверсія - інтроверсія в контексті теорії Айзенка включають переважно комунікативну складову цього поняття, позначаючи або потяг до людей і здатність легко вступати в контакт, або ускладнення у спілкуванні. Переконаний у тому, що для опису варіативності людської поведінки не слід використовувати більше трьох суперрис, Айзенк виділив спочатку два основні фактори особистості: Е (екстраверсію - інтроверсію) і # (невротизм - емоційну стабільність), що незалежні один від одного, а поєднуючись, приводять до утворення чотирьох типів особистості. Пізніше Г.-Ю. Айзенк додав ще один чинник Р (психотизм - сила Супер-Его). Він припускав широку варіативність проявів особистості всередині кожного з факторів (тому і йшлося про типи). Базові вимірювання Айзенк називав біологічними диспозиціями особистості. Наприклад, фактор "психотизм" як компоненти другого рівня охоплює агресивність, емоційну холодність, егоцентризм, імпульсивність, а як компоненти третього - асоціальність, неемпатійність, креа-тивність, "безумство". Базовий фактор, який домінує в людини, визначає її типологічні особливості.

Наявність цих факторів підтверджено численними дослідженнями, тому Айзенк намагався визначити їх нейрофізіологічні основи. Так, фактор Е виявився тісно пов'язаним з рівнем кіркової активації. Інтроверти, будучи високозбудливими, уникають сильної стимуляції, а екстраверти, навпаки, - прагнуть її. Відмінності за фактором N відображають силу реакції автономної нервової системи на стимули. Особливо вагомий внесок лімбічної системи, що визначає мотивацію і вираження емоцій. Айзенк висунув гіпотезу про зв'язок фактора Р із системою, що продукує андрогени.

Люди, які є одночасно інтровертивними і стабільними (табл. 2.12), схильні дотримуватися норм і правил, бути дбайливими й уважними. Комбінація інтроверсії і невротизму спричинює тенденцію до прояву стурбованості, песимізму, замкнутості. Поєднання екстраверсії і стабільності привносить у поведінку дбайливість, поступливість і товариськість. Люди з екстраверсією і високим нейротизмом, найімовірніше, будуть агресивними, імпульсивними і збудливими. Ці поєднання не можна визначити як "хороші" або "погані", вони просто різні.

Люди з високим ступенем вираженості суперриси (сила Супер-Его) егоцентричні, імпульсивні, байдужі до інших, схильні опиратися суспільним засадам. Айзенк вважав, що психотизм - це генетична схильність до того, щоб стати психотичною або психопатичною особистістю, більше виражена у чоловіків, ніж у жінок.

Таблиця 2.12

Типи поєднання екстраверсії і невротизму за Г.-Ю. Айзенком

Для діагностування структури особистості за Айзенком застосовують стандартизований опитувальник, використання якого у близнюкових дослідженнях свідчить про великий внесок генотипічних факторів у мінливість екстраверсії - інтроверсії і внутріпарні стосунки та всі особистісні прояви. Генетичну зумовленість невротизму за допомогою опитувальника ще не доведено.

Риси особистості в теорії Р.-Б. Кеттела

Описуючи особистість, Р.-Б. Кеттел виокремив поверхневі риси (вторинні) і породжу вальні (первинні, початкові), які, у свою чергу, поділяють на конституційні, зумовлені генетично (експериментальні) і ті, що розвиваються під впливом досвіду і навчання (характерологічні). Збільшивши групи дібраних Г.-В. Олпортом означень, що стосуються особистості, він виділив 171 групу синонімів, які потім звів до 36 біполярних найменувань, а відтак доповнив їх термінами з інших досліджень до 46 пар.

Система породжувальних рис особистості (початкових), за Кеттел ом, неоднорідна і охоплює:

- конституційні (темпераментальні) риси, що визначають реагування: реактивність, швидкість і енергію реакцій особистості на стимули середовища;

- риси-здібності, що впливають на ефективність реагування;

- динамічні риси, що належать до рушійних сил реакцій. їх поділяють на два класи: ергі - вроджені риси, які мотивують поведінку людини (спрямованість на боротьбу і суперництво, стадне почуття, автономія), і сентименти, що формуються під впливом соціокультурних норм і включають також прояви інтересів, ати-тюди.

Для опису особистості дорослої людини Р.-Б. Кеттел вважав достатніми 19 виокремлених ним факторів, а для опису дитини - всього 12, причому вони частково не збігаються. Всі фактори мають позитивний і негативний полюси, проте в психологічному плані вони рівноцінні, а позитивними або негативними можуть ставати лише в контексті певної ситуації (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Риси, виокремлені Р.-Б. Кеттел ом (16 PF*)

Продовження таблиці 2.13

Продовження таблиці 2.13

Закінчення таблиці 2.13

Крім факторів, наведених у таблиці, в багаторівневій структурі особистості наявні:

- фактори другого порядку (екстраверсія - інтроверсія, тривожність - пристосованість, соrtertia - раthemia (жвавість кори головного мозку), незалежність - покірність). їх було встановлено шляхом факторного аналізу даних первинних факторів і обчислено арифметично;

- фактори третього порядку (сила нервової системи за збудженням, самокритичність, рівень відповідальності, турбота про самого себе, ступінь соціальної адаптації).

Розроблений для діагностування структури особистості опитувальник (16РF) дуже популярний, що пов'язано з його очевидною неклінічною спрямованістю, і використовується в Україні у трьох формах - паралельних формах А і В, що містять 187 тверджень, і формі С, розробленій у Санкт-Петербурзі і адаптованій у Києві, яка містить 123 пункти. Існує також дитяча форма, призначена для обстеження молодших школярів.

Р.-Б. Кеттел здійснив репрезентативне дослідження впливу середовища і спадковості на розвиток рис особистості. Розробивши спеціальну статистичну процедуру оброблення даних, отриманих з використанням близнюкового методу, він оцінив наявність - відсутність генетичного впливу на риси, внаслідок чого було виявлено, що риси мають різну природу. Наприклад, приблизно дві третини варіацій інтелекту і впевненості у собі зумовлені спадковістю, тоді як генетичний вплив на невротизм і самосвідомість наполовину менший. За оцінкою Кеттела, приблизно дві третини рис особистості визначаються впливом навколишнього середовища і одна третина - спадковістю.

Додаткові дослідження факторів середовища і спадковості дали суперечливі результати. Багато дослідників виявило значний вплив близнюкової ситуації на подібність - відмінність спостережуваних рис. При вивченні типу внутріпарних стосунків було доведено, що вирішальною є стать монозиготних близнят. Так, у жіночих пар виявлено значущу подібність за 12 факторами, а в чоловічих - лише за 7. Однак отримані результати переводять проблему впливу середовища і спадковості у сферу рольових стосунків, оскільки можливо, що дівчатка чутливіші до дії соціальних уявлень про близнят. Спадковість і соціокультурні стереотипи в цьому випадку "працюють" на один і той самий результат. Із достатньою впевненістю можна вважати генетично зумовленими риси, пов'язані з соціальною екстраверсією (товариськість, активність, невротизм), проте з віком ступінь генетичної зумовленості поступово зменшується.

Кеттел також продуктивно вивчав дії соціальних груп, до яких належать люди (діапазон мінливості риси всередині групи - синтальність), розвиваючи думку Олпорта про існування загальних та індивідуальних рис.