Диференціальна психологія - Палій А.А. - Стильові характеристики мислення

Однією з основних тем дослідження диференціальної когнітології є відмінності у понятійному мисленні. Традиційно ці дослідження ґрунтуються на використанні конструкта "когнітивний стиль", однак мають набагато ширший загальнопсихологічний контекст.

Мислення - пізнавальний психічний процес відображення дій'сності, вища форма творчої активності людини, здатність до оперування Інформацією.

Організація понятійного процесу ґрунтується на операціях розмежування і визначення співвідношення рівнів значення. Наприклад, дитячий крик має абсолютно різне значення у віці трьох і дванадцяти місяців. Із виникненням у дитини проблисків мислення її здатність виявляти значення в навколишньому світі й у власних реакціях стає запорукою якісного розвитку.

Аналіз формування понять і операції за значущими ознаками здійснюють зазвичай за допомогою методу класифікації. Важливо врахувати, які ознаки використовують при визначенні значення як класифікаційної основи - перцептивні чи функціональні. Широко досліджені такі основні вимірювання, пов'язані з індивідуальною варіативністю в операціях із значеннями:

1) "абстрактність - конкретність". Виявляється у специфіці формування понять. При цьому передбачають: чим конкретніша структура, тим більше вона залежить від фізичних атрибутів (перцептивних ознак, що виділяються) активуючого стимулу. Особистість абстрактного типу використовує більше інформації і стратегій для подолання проблем, що постають перед нею;

2) "концептуальна інтегрованість". Постає як схильність до співвідношення частин (понять) одна з одною і з попередніми концептуальними стандартами. Емпірично розрізняють стратегії продукування і комбінування понять;

3) "величина діапазону когнітивної еквівалентності". Характеризує стратегію мислення суб'єкта залежно від кількості понять, які він використовує для розв'язання завдань, формування категорій у процесі узагальнення. Під час сортування понять "аналітики", наділені вузьким діапазоном когнітивної еквівалентності, виокремлюють багато груп, орієнтуючись на різноманіття" а "синтетики", орієнтуючись на схожість" - меншу. Є дані про зв'язок цих стратегій мислення з різнорівневими параметрами індивідуальності. "Аналітики" переоцінюють фізичний інтервал часу, акцентують емоціогенні властивості об'єкта, характеризуються лівопівкульним переважанням активації в потиличних ділянках (за даними ЕЕГ). "Синтетики" більше схильні до гніву, а не страху, завуальовують емоціогенні властивості об'єкта, прагнуть до огляду, систематизації і компонування даних;

4) "ригідність - лабільність" пізнавального контролю. Оцінюють з погляду ефективності подолання стереотипу і за швидкістю, точністю виконання критичного завдання. Вона також характеризує стійкість індивіда до перешкод у процесі переключення на інші види і способи діяльності відповідно до об'єктивних вимог;

5) "вузькість - широта категоризації". Описує індивідуальні відмінності в класифікаційних стратегіях. Для визначення ступеня вираженості цього стильового параметра використовують вільне сортування об'єктів (суб'єкт сам визначає підстави для класифікації) на основі схожості. Надання переваги великій кількості груп з маленькою кількістю об'єктів у кожній відображає вузьку категоризацію; надання переваги малій кількості груп з великою кількістю об'єктів у кожній з них є індикатором широти категоризації. Також використовують велику кількість завдань, у яких суб'єкт повинен утворювати групи на основі певної категорії.

Відмінності в пізнавальній сфері вивчають як формальні процеси - пізнавальні стратегії сприймання й оброблення інформації - і як змістові процеси, коли дослідника цікавить феномен, відображений у певному процесі.