Диференціальна психологія - Палій А.А. - Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

Питання про те, якою мірою інтелектуальний розвиток індивіда визначають успадковані гени, а якою - фактори середовища, має велике значення для соціального і політичного життя суспільства і є одним із основних предметів дискусій психологів і педагогів. Дослідники переважно використовували виміри інтелекту, визначені через IQ. Успадкованість інтелектуальних здібностей тлумачили як відношення генотипічної дисперсії до фенотипічної (спостережуваної в експерименті). Коректніше вести мову про роль спадковості в міжіндивідуальній мінливості, усвідомлюючи вплив середовища на неї.

Дослідження виявили неоднозначні та суперечливі закономірності. Так, з дорослішанням дітей збільшується коефіцієнт кореляції показників інтелектуальності дітей і батьків. Ця закономірність посилюється з підвищенням економічного статусу сім'ї (у фінансово благополучних сім'ях діти ближчі до батьків за інтелектом, ніж у бідних). Така закономірність відсутня у сімей з прийомними дітьми. Та якщо в сім'ї живуть разом рідні і прийомні діти, серед прийомних теж спостерігається інтелектуальне зближення, але тільки між собою, а не з названими батьками або їх біологічними дітьми. Отже, у прийомній сім'ї формуються дві групи схожих за інтелектом дітей - група рідних і група прийомних, а вплив середовища і спадковості різними шляхами зумовлює подібні результати.

Найзначущішими внутрісімейними чинниками мінливості виявляються статус сиблінга, стать дитини, інтервали між народженням дитини і найближчих до неї сиблінгів. Так, вивчаючи багатодітні сім'ї, психологи зауважили, що рівень інтелекту дитини знижується зі збільшенням кількості її старших братів і сестер. Ця тенденція змінюється і залежно від соціально-економічного рівня сім'ї, особливостей культури.

Якщо, батьки мають відхилення інтелекту від середньої величини, то у біологічних дітей ця особливість компенсується за допомогою зворотного зсуву у напрямі середньої величини (правило має назву генетичного регресу). Як пояснює генетична теорія, чим більше відхилення, тим менша вірогідність збереження генної комбінації, яка відповідає за цей рівень інтелекту.

Вивчення близнят засвідчило, що кореляції інтелекту дітей з характеристиками сімейного середовища (освітою, структурою сім'ї, економічним статусом) починають збільшуватися з дворічного віку. Однак особливе становище близнюків порівняно з одиноко народженими дітьми може позначатися на всіх отриманих результатах. Молодші близнята часто відчувають менш сприятливе ставлення до себе з боку батьків, що також позначається на їх інтелекті. Психопатологія батьків (шизофренії, параної і психопатії у матерів) не впливає на подібність їх інтелекту з інтелектом дітей. Отже, вивчення психогенетики інтелекту дає підстави для висновків про нижчий, ніж вважали раніше, рівень успадкованості інтелектуальних ознак і високу зумовленість варіативності показників сімейним і соціальним середовищем.

Дані досліджень подібності 19 у парах осіб свідчать, що для ідентичних близнят, які виховуються разом, індекс подібності становить 77%. Цей індекс є квадратом коефіцієнта кореляції і показує ступінь перекриття двох наборів зіставлюваних ознак. Високий його показник зумовлений ідентичністю спадковості і подібністю оточення. Для ідентичних близнят, що виховуються нарізно, індекс подібності в 19 дорівнює 56%. Різниця між двома індексами становить 21% і відображає відмінність умов середовища. Впливи спадковості і середовища не є незалежними. Певною мірою вони змінюються разом - коли ідентичні близнята живуть у подібних умовах або коли батьки і дитина мають подібні можливості отримати добру освіту.

Дослідження також засвідчили, що 60% детермінації статусу IQ залежить від спадковості, 30% - від умов середовища і 10% - від спільної дії цих факторів. У разі спеціальних втручань рівновага зміщується в бік середовищної детермінації. Цілком можливо, що одні здібності більше піддаються впливу спадковості, інші - менше.

Сприяє або перешкоджає індивідуальному розвитку інтелекту безліч факторів навколишнього середовища. Ефекти сенсорної депривації (позбавлення чи обмеження можливостей задоволення певних потреб організму) або збагачення середовища вивчали і на дітях, і на малятах тварин. Для спостереження обирали дітей, які погано бачили або чули від народження. Піддослідну тварину з перших днів життя вміщували в камеру з рівними сірими стінами. Як у тварин, так і в дітей спостерігали сповільнений розвиток клітин головного мозку і погане виконання експериментальних завдань. Сенсорне збагачення середовища забезпечували за рахунок різноманіття кольорів, звуків і наявності різних об'єктів у оточенні дитини або піддослідної тварини. Як наслідок - діти і тварини краще справлялися з психологічними тестами.

Життя в сирітському притулку також є своєрідною депривацією, оскільки діти перебувають в умовах дефіциту персональної уваги і турботи, що сповільнює інтелектуальний розвиток.

IQ корелює з деякими особливостями батьків, які, ймовірно, впливають на розвиток дитини. Виявлено, що різні тести, які стосуються академічних здібностей, сильніше корелюють з рівнем освіти батьків, ніж тести неакадемічних здібностей.

Вивчаючи вплив факторів навколишнього середовища на інтелект, важливо ураховувати обсяг і вид освіти дитини. В Англії у дітей, що відвідували лише 5% навчальних занять у школі, середній 19 дорівнював 70. Чим довше діти вели такий спосіб життя, тим більше знижувався їх 19- V 4 роки їх середній 19 дорівнював 90, а до 12 років падав до 60. Подібні дані були отримані і в США. Діти, позбавлені змоги нормально вчитися, демонструють помітний приріст ІQ після появи такої можливості. За низької якості освіти більше знижуються показники вербальних тестів, ніж невербальних.

Вид освіти теж впливає на успішність виконання тестів. На початку і наприкінці навчального року майже 13 000 учнів середніх шкіл було запропоновано тести (Бройлер, Торндайк, Вульярд). Між двома сеансами тестування вони обирали для вивчення різні дисципліни. Максимальне зростання ІQ було зафіксовано в учнів, які вивчали природничі науки, математику і мови, а мінімальне - у тих, хто займався театральним мистецтвом і домоводством.

Відвідування дитячого садка часто супроводжується підвищенням що залежить від програми роботи з дітьми в конкретній установі.

Впливають на розвиток інтелекту фізіологічні умови: одні фактори діють ще до народження дитини, інші - під час народження, а треті - після народження. Психічний стан матері, наприклад стрес, харчування, вживання під час вагітності ліків, алкоголю, куріння, можуть вплинути на інтелект дитини. Пологи іноді спричинюють ушкодження структур головного мозку.

У вивченні джерел детермінації інтелекту важливо врахувати гіпотезу про діапазон реакцій. Основна ідея полягає в тому, що гени визначають величину діапазону, в якому може змінюватися ця ознака в індивіда. Для ІQ цей діапазон визначається в межах 20-25 пунктів. Маючи певну генетичну зумовленість, інтелектуальні здібності дитини коливаються у межах залежно від насиченості - бідності середовища, в якому вона зростає.

Отже, інтелектуальні здібності детермінуються спадковими чинниками і предметним, культурним та соціальним середовищем, вплив якого на інтелектуальний розвиток особистості може бути розвивальним, нейтральним або депресивним. Наукова дискусія про переважання ролі генетичних чи середовищних факторів у детермінації інтелектуальної варіативності ще не завершена, бо прихильники обох підходів наводять переконливі експериментально підтверджені факти на користь своїх позицій.