Етнопсихологія - Савицька О.В. - 5. Модель двох вимірів етнічної ідентичності

Зміна етнічної ідентичності пов'язана з несприятливим міжгруповим порівнянням. За таких умов індивід може вибрати стратегію індивідуальної мобільності, яка полягає в усвідомленій спробі змінити групу. У результаті цього процесу в людини розвивається змінена ідентичність.

Адекватне несприятливе оцінювання власної малої групи інколи виступає чинником переходу до іншої групи. Під час негативного сприйняття власної великої групи проблема зміни етнічної ідентичності ускладнюється. Достатньо складним виявляється перехід індивіда до груп з високим статусом, оскільки у даному випадку діє психологічне правило збільшення внутрішньо групової подібності та міжгрупових відмінностей. Під час оцінювання претендентів на вступ до "клубу для обраних" його члени віддадуть перевагу тому, щоб людина, яка підходить, опинилася за межами клубу, на противагу тому, щоб людина, яка не підходить, вступила до клубу (за B.C. Агєсвим).

Етнос як біосоціальний організм також виявляється групою з нульовим рівнем міжгрупової мобільності. Згідно з цією точкою зору етнічність успадковується, визначається по "крові" і тому індивід не може вибрати етнічну групу, до якої він хотів би належати.

Однак більшість науковців висловлюють думку про те, що етнічність є якістю, яка приписується суспільством, а не успадковується. Вони розглядають етнос як таку ланку, яка пов'язує два типи груп: 1) групи, належність до яких практично неможливо змінити; 2) групи, які людина сама обирає для себе.

Під час процесу соціалізації та інкультурації суспільство відносить дитину до певного етносу. В результаті такого віднесення у більшості людей не виникає проблеми вибору. Водночас більшість представників груп меншин і вихідців з міжетнічних шлюбів постійно виявляють лояльність до тієї чи іншої спільності. В процесі етнічної ідентифікації у цих людей, окрім критерію приписування (те, як їх сприймають інші), значну роль відіграє критерій внутрішнього вибору (те, ким вони себе усвідомлюють).

Тому, належність людини до народу визначається свідомим залученням до тих культурних цінностей і святинь, які утворюють зміст історії народу, а не біологічною належністю (Г. Шпет).

Так, "обрати" національність для дитини та свідомо привчати її до культурних цінностей "чужого" народу можуть батьки.

Зовнішній критерій приписування є значущим у тих випадках, якщо етнічність виявляється в очевидних фізичних характеристиках, наприклад, у расових відмінностях, кольорі шкіри.

Для переходу до певної етнічної спільності недостатньо лише усвідомлення власної належності до неї, необхідно, щоб група також визнала індивіда. Єдність людини з етносом, що визначається обопільним (взаємним) актом визнання, виступає важливою особливістю етнічної ідентичності. Отже, для безконфліктного існування людини в об'єктивній реальності міжетнічних відносин значущою є узгодженість між критерієм приписування і критерієм вільного вибору, підтвердження власної ідентичності оточенням.

5. Модель двох вимірів етнічної ідентичності

Людина з різним ступенем інтенсивності здатна ідентифікувати себе не лише з однією, а й водночас з двома чи більшою кількістю етнічних спільностей.

Згідно з цим положенням обгрунтовано модель двох вимірів етнічної ідентичності (див. рис. І), яка містить чотири типи етнічної ідентичності:

1. А - моноетнічна ідентичність з своєю етнічною групою.

2. Б - біетнічна ідентичність.

3. В - моноетнічна ідентичність з чужою етнічною групою.

4.Г - маргінальна етнічна ідентичність.

При виокремлених типах ідентичності зв'язки між двома групами можуть існувати відносно незалежно один від одного.

Моноетнічна ідентичність з своєю етнічною групою (А), що є характерною для більшості людей, співпадає з офіційною етно-належністю. Даний тип ідентичності, за сприятливих соціально-історичних умов, супроводжується патріотизмом, гордістю за досягнення свого народу та його видатних представників, адекватно високою самооцінкою, почуттям власної гідності й т. ін. У структурі моноетнічної ідентичності позитивний образ власної етнічної групи індивіда співвідноситься з позитивним ціннісним ставленням до інших етнічних груп (за Л.М. Дробіжевою).

Водночас позитивна етнічна ідентичність може виявлятися у вигляді етнічної гіперідентичності, що супроводжується ворожими стереотипами, упередженим ставленням до представників інших етнічних груп, ухиленням від тісного взаємозв'язку з ними та нетерпимістю у міжетнічних взаємодіях.

Біетнічна ідентичність (Б) з'являється у результаті сильної ідентифікації з двома етнічними групами. Людина з цією ідентичністю вирізняється психологічними особливостями таких двох груп, усвідомлює власну схожість з цими групами та є компетентною в двох культурах. Виділяють два види біетнічної ідентичності: 1) ідентичність, яка є результатом злиття двох культур - індивід усвідомлює себе таким, що знаходиться на межі злиття двох культур; 2) ідентичність, що змінюється залежно від ситуацій -в різних ситуаціях людина усвідомлює власну належність до складових різних культур, які ще не злилися між собою.

Моноетнічна ідентичність з чужою етнічною групою (В)

(змінена етнічна ідентичність) з'являється у тих випадках, якщо в поліетнічних суспільствах чужа група оцінюється як така, що має вищий етнічний статус у порівнянні з власною етнічною групою. Результатом цієї ідентифікації виступає цілковита асиміляція: прийняття її традицій, норм, цінностей, мови і т. ін., та повне розчинення у такій групі, якщо вона приймає індивіда.

Маргінальна етнічна ідентичність (Г) виникає в індивідів, які народилися від міжетнічних шлюбів, вони балансують на межі культур, не оволодіваючи нормами та цінностями жодної з них. Маргіналії вирізняються невизначеною ідентичністю, наявністю внутрішньоособистісних конфліктів, що виявляються в таких негативних якостях: відчай, агресивність, відчуження і непристосованість. Інколи індивіди з етнічною ідентичністю можуть чітко декларувати моноетнічну ідентичність, виявляти агресивний націоналізм, надаючи перевагу групі з високим статусом у суспільстві.

Модель двох вимірів етнічної ідентичності не розкриває усіх можливих стратегій збереження індивідом і групою суб'єктивного благополуччя за умови несприятливого міжетнічного порівняння.