Етнопсихологія - Савицька О.В. - Теорії міжгрупових конфліктів, основою яких виступають індивідуальні відмінності

1. Поняття і форми етнічних конфліктів.

2. Теорії виникнення етнічних конфліктів.

3. Види і стадії етнічних конфліктів.

4. Чинники та шляхи врегулювання етнічних конфліктів.

1. Поняття і форми етнічних конфліктів

Будь-які міжгрупові відносини складаються з нерозривної єдності конфліктів і співробітництва. Однак саме конфлікти вносять у будь-яке суспільство основні проблеми.

Російсько-американський соціолог П. Сорокін наводить такі статистичні дані: за 24 століття історії людства на чотири мирних роки припадав такий рік, який супроводжувався насильницькими конфліктами - війнами, революціями, бунтами. Експерти вважають, що XXI століття стане століттям національних конфліктів. Так, ЗМІ повідомляли про трагічні події у Боснії та Герцеговині, Конго і Нігерії, Афганістані та Індії, Чечні й т. ін.

З-поміж міжгрупових (соціальних у широкому розумінні) конфліктів виділяють такі типи:

- політичні конфлікти, під час яких відбувається боротьба за владу, домінування, вплив, авторитет;

- соціально-економічні конфлікти (чи соціальні у вузькому розумінні) між "працею і капіталом" (наприклад, між профспілками і працедавцями);

- етнічні конфлікти - пов'язані з правами та інтересами етнічних спільностей.

Охарактеризуємо конфлікти між етнічними спільностями. Етнічні конфлікти не існують у "чистому" вигляді, тобто вони є взаємопроникаючими конфліктами, кожен з яких є джерелом для іншого.

Під етнічним конфліктом розуміють будь-яку конкуренцію між групами - від реального протистояння за володіння обмеженими ресурсами до соціальної конкуренції - в усіх тих випадках, якщо у сприйманні однієї сторони протилежна визначається з позиції етнічної належності її членів.

Основними формами конфліктів є: боротьба та війна.

Боротьба - це форма конфлікту, в якій супротивники прагнуть продемонструвати свою перевагу, примушуючи противника її визнати. Метою боротьби є примус супротивника до капітуляції шляхом визнання переваг і прийняття умов, які зумовлено цим визнанням переваг.

Війна - це збройна боротьба за реалізацію політичних цілей етнічної групи. Тому боротьба існувала в усіх історичних періодах і суспільствах, тоді як війна з'являється лише з появою політично-організованих етнічних спільностей (держав).

2. Теорії виникнення етнічних конфліктів

У психології міжетнічних відносин вивчаються проблеми виникнення, протікання та врегулювання конфліктів, що розглядаються у руслі більш загальних теорій.

Теорії міжгрупових конфліктів як продукту універсальних психологічних характеристик

Однією з перших соціально-психологічних концепцій, згідно з якою колективна боротьба детермінується інстинктом "забіякуватості", виступає гідравлічна модель У. Макдугалла. Дослідник вважає, що в організмі людини є деякий природний імпульс, що зумовлює появу агресивності.

Гідравлічну модель психіки було покладено в основу теорії 3. Фройда про чинники війн в історії людства. Вчений відзначив, що ворожості між групами неможливо уникнути, оскільки конфлікт інтересів між людьми розв'язується лише за допомогою насильства. Індивід наділений деструктивним потягом, який початково спрямований всередину, однак потім цей потяг спрямовується на зовнішній світ, тобто є сприятливим для людини. Ворожість між групами позитивно впливає на їх розвиток, оскільки сприяє появі стабільності, встановленню почуття спільності у представників певних груп. Ворожість по відношенню до якої-небудь групи може виступати чинником об'єднання декількох інших груп, наприклад під час війни. Сприятливий вплив ворожості на людину, групу та об'єднання груп призводить до неможливості уникнення насильства.

Провідна ідея гідравлічної моделі К. Лоренца полягає у тому, що агресивна поведінка людей, яка виявляється під час війн, злочинів і т. ін., зумовлена біологічно заданою агресивністю. Водночас агресія людини, що спрямована на вороже налаштованих сусідів, сприяє збереженню групи.

Л. Берковіц вважав, що об'єктом агресії може виступати не лише людина, а й група в цілому, наприклад, за критеріями расової та етнічної належності. За допомогою своїх ідей дослідник пояснив чинники расових хвилювань і конфліктів, зумовлених етнічними упередженнями.

Недоліком перерахованих вище теорій є те, що вони зводять між-групові конфлікти до внутрішньо особистісних чи міжособистісних, не зважаючи на такі соціальні чинники як цінності, норми та інші регулятори поведінки.

Теорії міжгрупових конфліктів, основою яких виступають індивідуальні відмінності

Соціально-динамічна концепція авторитарної особистості, як одна з найбільш відомих теорій з даної групи, була обґрунтована американськими науковцями Т. Адорно, Е. Френзель-Брунсвіком, Д. Левінсоном і Р. Сенфордом. Ставлення до чужих груп розвивається у процесі соціалізації дитини в ранньому дитинстві та детермінується амбівалентністю емоційних взаємин у сім'ї. Так, у індивіда, якого виховували в авторитарній сім'ї, частина агресії спрямована на ті зовнішні групи, з якими індивід себе не ідентифікує.

Окрім неприйняття чужих груп до характеристик авторитарної особистості належать й такі:

- конвенціоналізм, тобто дотримання традиційних соціальних норм;

- беззаперечна покора владі та авторитетним особистостям;

- авторитарна агресія, що спрямована на людей, які порушують конвенційні норми і пов'язана з потребою засудити чи покарати їх;

- антиінтрацепція - неприйняття всього суб'єктивного, чуттєвого, сповненого фантазії;

-стереотипність мислення та схильність до марновірства (віри в забобони);

- силове мислення і культ сили, тобто мислення за допомогою понять сила-слабкість, володарювання-покора та підтримка жорстких методів влади;

- деструкгивність і цинізм - загальна ворожість, злобне ставлення до людства;

- проективність - схильність вірити в силу заговорів і похмуре майбутнє людства;

- сексуальне святенництво.

Соціальні та економічні кризи, політичні перевороти і т. ін. виступають основними чинниками появи авторитарної особистості в якій-небудь країні.

Теорії реального конфлікту

В основу цих теорій покладено припущення про те, що міжгрупові конфлікти з'являються у результаті несумісності групових інтересів. У цьому випадку перемогу може отримати лише одна сторона з одночасним неврахуванням і невдоволенням інтересів іншої. Прихильник теорії реального конфлікту М. Шеріф припускає, що функціональна взаємозалежність між двома групами у формі конкуренції зумовлює появу ворожості, яка виявляється у негативних стереотипах, у зростанні групової згуртованості. Описане вище в цілому призводить до ворожих дій.

Ідеї М. Шеріфа започаткували появу низки теорій, в яких використовувався соціально-психологічний підхід до вивчення міжгрупових відносин, згідно з яким основним джерелом міжгрупової ворожості виступають характеристики міжгрупової взаємодії. Однак поза увагою дослідника залишилися внутрішні закономірності соціально-психологічних процесів, що й стало підставою для обґрунтування нових теорій, зокрема теорій соціальної ідентичності.

Теорії соціальної ідентичності

За результатами досліджень А. Тешфела та групи науковців було з'ясовано, що найбільш значущими умовами появи міжетнічних конфліктів виступають соціальна ідентичність і пов'язані з нею когнітивні та перцептивні процеси. У проведеному експерименті взяли участь створені за випадковим порядком групи англійських школярів, між якими не було конфліктів інтересів чи міжгрупової ворожості. Однак досліджуваним про це не було відомо. Тому, грошову винагороду за участь в експерименті з-поміж учасників своєї та чужої груп ними було розподілено на користь своєї групи, що виступило свідченням підтримання позитивної соціальної ідентичності.

Таким чином, соціальна категоризація зумовлює появу міжгрупової дискримінації та ворожості по відношенню до чужої групи.