Загальна психологія - Максименко С.Д. - Тести таланту

Це випробування - вимірювання і оцінювання, до якого вдається дослідник, визначаючи рівень інтелектуальних здібностей і швидкості їх розвитку у дитини. У тестах, призначених для визначення міри вияву інтелектуальних здібностей, учасник дослідження отримує декілька окремих оцінок, кожна з яких характеризує рівень розвитку певної розумової здатності, наприклад, схильність до логічного мислення, просторової уяви, гнучкість думки тощо. Оцінювання здійснюється відповідно до норми (вікової, статевої тощо).

У тестах, призначених для визначення темпу інтелектуального розвитку, оцінкою є коефіцієнт інтелектуальності. Най відоміші тести цієї категорії - тести Бінс - Сімона і тест Векслера. Тести для визначення рівня розвитку інтелекту поділяються на індивідуальні та групові. Групові тести інтелекту є бланковими. Але думка, що тести інтелекту визначає так званий генетичний інтелект, є помилковою, що й доводять численні експерименти.

Більшість психологів вважає, що тести інтелекту визначають або актуальний рівень розумових здібностей, або актуальний темп їх розвитку.

Тести успішності

Це різновид психологічних тестів, що застосовуються для визначення рівня знань або умінь, фактично здобутих індивідом у певній галузі навчальної або професійної діяльності. Переважна більшість тестів успішності належить до бланкових. Усі вони є груповими тестами. Тести успішності - це здебільшого тести множинного вибору.

Основний критерій для визначення ступеня ефективності того чи іншого тесту успішності - його валідність за змістом, тобто міра відповідності виявлених досліджуваним знань і уміння їх застосовувати, оволодіння якими передбачає програма викладання певного навчального предмета або наукової дисципліни.

Тести таланту

Більшість психологічних тестів створено на функціональній основі. Інтуїтивно вважалось, що кожне психічне явище є функцією, бо має певний зовнішній вияв, впливає на щось або на когось, залишаючи певний відбиток. Функція певним чином відображається, віддзеркалюється. А якщо це справді так, то за логікою психічна функція може якось вимірюватись, підраховуватись. Отже, активність психічного - величина змінна, значення якої різне, залежно від змінної величини.

Концепція творчості (В. В. Клименко, 1985, 1996) розроблена на принципі механізму психічних явищ. Функціональні основи психіки при цьому не відкидаються, але стають елементом системи механізмів.

Застосування принципу психічного механізму розширює коло психічних явищ, які можуть підлягати випробуванню. І разом з тим у систему механізму включаються складові компоненти, які раніше не були враховані ні теорією, ні практикою тестування, а саме: робота розумова, або психомоторна.

Людина, яка виконує творчу роботу: а) робить відкриття, б) створює винаходи або в) відшукує нові художні образи. Це продукти творчої діяльності людини, які є результатом "роботи" механізму творчості.

Назвемо складові механізму таланту: мислення, почуття, уява, психомоторика та енергопотенціал, які можна вимірювати, оцінювати і вдосконалювати. Порядок, в якому вони названі, довільний. Важливо, щоб усі елементи були врівноважені і пропорційні за силою вияву, тоді механізм творчості працюватиме плідно й творчо.

Цілісність механізму творчості - це сплав, коли всі п'ять компонентів перебувають у гармонії, розвинуті пропорційно. Очевидно, існує й найкраще, ідеальне сполучення, яке - єдине! — гарантує можливість повного самовияву людської особистості - процес творчості. Узагалі число сполучень припустимих, дієвих - величезне, оскільки кожен компонент, забезпечуючи позитивний показник сплаву, може перебувати в певному діапазоні активності, отже, перебуваючи в єдності, вони можуть компенсувати недоліки один одного. Але як тільки один із них перевищить межу можливого, цілісність руйнується, механізм творчості стає неспроможним до творчості.

З метою уникнення помилок при тестуванні як методі психологічного дослідження потрібно, щоб зміст тесту враховував особливості психічного явища, яке досліджується (оцінював розумові здібності, увагу, пам'ять, уяву тощо), і не потребував для свого виконання спеціальних знань.

Зміст тесту та інструкції до його виконання повинні бути максимально чіткими та зрозумілими. Результати тестового дослідження не можна оцінювати як абсолютні показники розумових здібностей особистості. Вони є лише показниками рівня розвитку певних якостей у момент дослідження за конкретних умов життя, навчання та виховання особистості.