Загальна психологія - Максименко С.Д. - Колективне несвідоме

Головне, що відрізняє аналітичну психологію Юнга (1875-1961) від фрейдівського психоаналізу, - різне бачення природи лібідо. Якщо Фрейд характеризує лібідо, вдаючись переважно до термінів сфери сексуальності, то для Юнга - це життєва енергія загалом, в якій сексуальність - лише одна з її складових.

За Юнгом, першопочаткова життєва енергія лібідо виявляє свій вплив упродовж змужніння і розмноження, в певних видах діяльності - залежно від того, що в певний момент є найбільш важливим для конкретної людини.

Юнг відкидає фрейдівське розуміння едипового комплексу. Він пояснював прихильність дитини до матері як необхідну життєву потребу дитини і спроможність матері її задовольнити. Коли дитина зростає, у неї з'являються сексуальні потреби, що накладаються на ті, які домінували в дитинстві, - потреби в їжі. Юнг висловив припущення, що енергія лібідо набуває гетеросексуальних форм лише в пубертатний період. Він не відкидав цілком наявність сексуальної мотивації в дитячому віці, однак звів сексуальність лише до одного з багатьох потягів у психіці.

Життєвий досвід Юнга, певно, істотно впливає на його переконання. Ми вже вказували на те значення, яке його інтерес до несвідомого мав для визначення професійного покликання. Щодо сексу, то й тут можна простежити вплив біографічних моментів. Юнг не використав у своєму вченні поняття едипового комплексу, тому що не мав такого досвіду власних дитячих переживань. Він відгукувався про свою матір як про досить гладку і непривабливу жінку, а тому й ніяк не міг зрозуміти, на якій підставі Фрейд стверджував, ніби кожний хлопчик відчуває в дитинстві сексуальний потяг до своєї матері.

На відміну від Фрейда, у Юнга не було жодних проблем, пов'язаних із сферою сексу. Він також не робив жодних спроб обмежувати своє статеве життя. У нього були сексуальні зв'язки з жінками-пацієнтками і ученицями протягом багатьох років. "Для Юнга, що цілком вільно і надто активно задовольняв свої сексуальні потреби, секс у цілому відігравав мінімальну роль у розумінні людської мотивації. Для Фрейда ж, змученого власними нездійсненними і пригніченими бажаннями, секс, навпаки, займав центральне місце", - писав Шульц (1990).

Ще одна істотна відмінність між науковими позиціями Фрейда і Юнга стосується питання про спрямування чинників, визначальних для формування особистості людини. З точки зору Фрейда, людина є продуктом своїх дитячих переживань. Для Юнга людську особистість формує не тільки її минуле, а й такою ж мірою і власна мета, очікування і надії на майбутнє. На його думку, формування особистості зовсім не завершується до п'яти років. Людина може змінюватися, і іноді досить значно, протягом усього свого життя.

Третє, що розрізняє наукові погляди Фрейда і Юнга, полягає в тому, що Юнг спробував заглибитись у царину несвідомого більше, ніж це вдалося Фрейду. Він надавав ще одного виміру розумінню Несвідомого: вроджений досвід людства як виду, успадкований від своїх предків-тва-рин (колективне несвідоме).

Колективне несвідоме

Юнг розрізняв два рівні несвідомого: особисте несвідоме і колективне несвідоме.

Особисте несвідоме - сфери несвідомого, що містять у собі утворення, які раніше перебували у свідомості, але згодом забувалися або ж витіснялися.

Колективне несвідоме - найглибший рівень психічної діяльності, що включає природжений досвід минулих поколінь людей, а також предків напів тварин.

Безпосередньо під рівнем свідомості перебуває особисте несвідоме, що складається з усіх спогадів, імпульсів і бажань, нечітких сприйнят-тів і іншого особистого досвіду, витісненого або просто забутого. Цей рівень несвідомого не надто глибокий, події, які там заходяться, легко можуть бути відновлені у свідомості.

Зміст особистого несвідомого— це згруповані в певні тематичні комплекси емоції, спогади, бажання тощо. Ці комплекси виявляються у свідомості як певні домінуючі ідеї — ідеї сили або ідеї неповноцінності - і таким чином справляють свій вплив на поведінку. Комплекс — це ніби маленька особистість всередині людини. Колективне несвідоме перебуває нижче рівня особистого несвідомого: воно посідає більш глибокий рівень, воно невідоме індивіду і містить акумульований досвід минулих поколінь, включаючи і напівтваринний періодів історії людства. Колективне несвідоме — це універсальний еволюційний досвід, що становить основу особистості людини.

Важливо зазначити, що досвід у колективному несвідомому є і справді несвідомим. Ми не можемо усвідомити його або ж якось пригадати, як це можливо при заглибленні в особисте несвідоме.