Людина не тільки накопичує інформацію про себе, а й переживає певне ставлення до неї. Це ставлення зосереджується у самооцінці.
Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей
Самооцінка має комплексний характер, оскільки розповсюджується на різні появи особистості - інтелект, зовнішні дані, успішність у спілкуванні тощо. Вона також є динамічною, так як може змінюватись впродовж життя.
Залежно від того, як самооцінка, що має суб'єктивний характер, співвідноситься з реальними проявами людини, вона поділяється на види:
Рис. 3.2.7. Види самооцінки
Адекватна самооцінка - та, що відповідає реальності. Неадекватна самооцінка - коли людина себе неправильно оцінює.
Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною - для неї характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх переваг або (і) перебільшення недоліків. Саме неадекватно занижена самооцінка значно важче піддається психологічній корекції через свою злитість з комплексом неповноцінності особистості.
Самооцінка значною мірою виявляється не стільки в тому, що людина думає або говорить про себе, скільки в її ставленні до досягнень інших. Людина із завищеною самооцінкою охоче критикує без достатніх підстав зроблене іншими людьми. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не лише тим, кому вона властива, а й оточуючим. Конфліктні ситуації, в яких опиняється людина, зазвичай є результатом неправильної самооцінки.
Як компонент самосвідомості самооцінка теж не є вродженою, а поступово формується в онтогенезі людини, вперше проявляючись в дошкільному віці. На її формування в особистості суттєво впливають наступні механізми:
1 - механізм характерний як провідний для дітей дошкільного віку,
2 - для молодших школярів,
3 - для осіб підліткового та юнацького віку,
4 - для людей дорослого віку
1) емоційна реакція значимих дорослих:
- ступінь їх любові, прийняття дитини,
- прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважаюче ставлення до дитини, оцінка її вчинків;
2) успішність шкільного навчання та ставлення педагогів до дитини;
3) успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх та романтичних взаємин;
4) співвідношення власних досягнень людини з планами та порівняння з досягненнями інших значимих людей.
Поняття про рівень домагань
Самооцінка особистістю своїх якостей визначає оцінку можливостей в досягненні цілей в різних сферах поведінки і діяльності. Від правильності самооцінки своїх можливостей залежить рівень домагань особистості.
Рівень домагань - це система перспективних завдань, які людина ставить для власного досягнення
Наприклад, орієнтація на відмінний рівень успішності навчання в університеті, або дотримання дієти через бажання схуднути до ... кг-для дівчат, і заняття хлопців у спортзалі на тренажерах через прагнення накачати мускульну масу до ... кг).
Рівень домагань суттєво залежить від образу "Я", зокрема Я-ідеального (відповідно до образу себе в майбутньому людина ставить завдання досягнути цього образу) та самооцінки (зазвичай висока самооцінка формує високий рівень домагань).
У зв'язку з недооцінюванням або переоцінюванням своїх можливостей в особистості починає проявлятися або комплекс неповноцінності або комплекс переваги. За наявності комплексу неповноцінності особистість втрачає самоповагу і у неї починає проявлятися сором'язливість, невпевненість та інші негативні якості. За наявності комплексу переваги самоповага необґрунтовано перебільшена і особистість проявляє самовпевненість, зверхнє і зневажливе ставлення до оточуючих.
В даній формулі є зерно істини. Невдачі зазвичай наносять удари по самоповазі, тоді як від успіхів вона зростає. Так як успіх часто залежить не тільки від людини, а й від інших особистостей, від зовнішніх обставин в цілому, то регулювати самоповагу можна через збільшення або зменшення рівня домагань.
Залежність самооцінки та рівня домагань визначив ще на поч XX ст психолог У. Джемс:
Самоповага = Успіх / Рівень домагань
Психологічний захист, його призначення та види
3.3. Діяльність
Активність і діяльність. Поняття про діяльність, її функції
Зміст структури діяльності
Засоби діяльності. Механізм формування навички
Основні види діяльності
3.4. Спілкування
Поняття про спілкування, його структура
Структура спілкування