Загальна психологія - Сергєєнкова О.П. - Засоби діяльності. Механізм формування навички

Успішне виконання будь-якої діяльності потребує від людини оволодіння необхідними засобами. Насамперед воно передбачає вироблення в людини вмінь і навичок користування ними для досягнення поставленої мети.

При застосуванні тих чи інших інструментів, способів виконання діяльності кожна людина перш за все уявляє, як діяти, як застосовувати ті чи інші знаряддя.

Тут у пригоді стають знання. Однак знання не існують заради знань, вони тісно пов'язані з діями. І дорослому, і дитині дії з предметами дають одночасно знання про їхні властивості та можливості поводження з ними. Знання піднімають діяльність на більш високий рівень усвідомленості, підвищують впевненість людини у правильності її виконання. Діяльність без знань неможлива.

Знання умовно поділяються на теоретичні (основи наук, що є основою світогляду) та практичні (використовуються в практично-побутовій діяльності людини).

Виконання тієї чи іншої діяльності є неможливим без сформованих у людини умінь і навичок. Сьогодні й досі не існує одностайної думки, що чому передує, навичка умінню чи уміння навичці. І те й інше є здатністю виконувати певну дію. Розрізняються вони за ступенем (рівнем) оволодіння тією чи іншою діяльністю.

Уміння - здатність до дії, яка ще не досягла найвищого рівня сформованості й здійснюється повністю свідомо

Виконуючи ту чи іншу дію певну кількість разів, людина вправляється в її виконанні. Вона виконує дію дедалі швидше, легше, вільніше, що потребує меншого напруження, зусиль і вольового контролю, кількість помилкових дій зменшується. Загалом її виконання стає певною мірою автоматизованим.

Рис. 3.3.3. Механізм формування навички

Навичка - здатність до дії, що досягла найвищого рівня сформованості, здійснюється автоматизовано без усвідомлення проміжних кроків

Види навичок

- рухові (моторні) - хода, біг тощо,

- мислительні - читання, множення,

- сенсорні - володіння азбукою Морзе,

- поведінкові - вітання, вчинки.

Перші три види навичок формуються через навчання, а останні (поведінкові) - за допомогою виховання.

Уміння - це проміжний етап оволодіння певним способом дії, що базується на певному правилі (знанні). Але в ряді випадків, коли дія є складною та її виконання складається з багатьох кроків, при будь-якому вдосконаленні дії вона залишається умінням, не перетворюючись на навичку. Тому уміння й навички різняться за характером відповідних дій.

Так, термін "уміння" має два значення:

1) першочерговий рівень оволодіння якоюсь простою дією (в даному випадку навичка розглядається як вищий рівень оволодіння даною дією, автоматизоване її виконання),

2) здатність свідомо виконувати складну дію за допомогою ряду навичок (в даному випадку навичка - це автоматизоване виконання елементарних дій, з яких складається складна дія, що виконується за допомогою уміння).

Важливе значення для формування всіх типів умінь і навичок мають вправи. Завдяки їм відбувається автоматизація навичок, удосконалення умінь, діяльності загалом. Без постійного, систематичного вправляння уміння і навички не вправляються.

Ще одним елементом діяльності є звичка. Від умінь і навичок вона відрізняється тим, що являє собою непродуктивний елемент діяльності. На відміну від простої навички звичка може цілком свідомо контролюватися. Від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисною (негативні звички).

На формування вмінь та навичок впливають також індивідуальні особливості людини, її попередній досвід, тип ВНД, нахили та здібності

Звичка - негнучка (іноді й нерозумна) частина діяльності, що не має свідомої мети

Якщо людина за якихось причин не виконує звичних дій, у неї виникають неприємні переживання, почуття незадоволеності.

Перераховані засоби (знання, уміння, навички, звички) сприяють ефективному здійсненню того чи іншого виду діяльності.