Загальна психологія - Скрипченко О.В. - 7.4. Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес

Мислення об'єктивно виступає як системне та багато якісне явище. Цей процес завжди виникає у взаємодії суб'єкта з довкіллям та з іншими суб'єктами. Утім, постає воно не в готовому, завершеному вигляді, а як процес обстеження певного об'єкта, який безперервно розвивається, в ньому з кожним кроком відбувається відкриття нових та істотних характеристик. Безперервне пізнання від простіших до складніших і суттєвіших сторін об'єкта здійснюється завдяки функціонапьно-операційному боку мислення, або механізмові "аналізу через синтез" (С.Л. Рубінштейн, О.В. Брушлінський). Узагальнено можна сказати, що у взаємодії суб'єкта з дійсністю мислення виникає і формується як безперервний процес (аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації), збагачуючи свідомість знаннями, досвідом розв'язання проблем, забезпечуючи процес спілкування.

Пошук, відображення істотного в різних явищах, подіях, об'єктах не може мати відповідних результатів, коли суб'єкт не керує своїм мисленням, не визначає, що буде шукати, що відомо, що має більше значення, що повинно більше цікавити; не планує свої мисленнєві кроки, не передбачає результати, не приймає рішення, яким способом, якими прийомами буде користуватися, коли не контролює своїх дій, не оцінює і не коригує їх, ідучи до здійснення мети. Перелічені моменти мислення є операціональними. Операціональні компоненти - це структурні елементи будь-якої діяльності, отже, маємо підстави виділити в мисленні ще один аспект - характеристику його як діяльності

Оскільки не може бути мисленнєвої діяльності, ізольованої від суб'єкта, як і будь-якої іншої, зокрема перцеитивної, мнемічної діяльності, мислення має особистісний аспект. Цей аспект розкривається при розгляді впливу на процес мислення мотивів та ставлення суб'єкта до об'єктів пізнання. У субдомінантній мисленнєвій діяльності беруть участь усі під структури особистості.

Названі аспекти мислення вирізнені мислено, абстрактно, насправді вони становлять онтологічну єдність. Так, змістовий аспект мислення залежить від того, як суб'єкт володіє операціями, діями, а в засвоєні знання входять і такі, які характеризують функції мисленнєвих операцій. На якість засвоєння знань, формування понять, розв'язання завдань впливають мотиви, цілі, почуття, воля, рівень домагань, самооцінка, орієнтаційні цінності особистості та її вміння виконувати основні акти діяльності (планувати виконання мети, контроль, оцінювання).

Для глибшого розуміння своєрідності мислення розглянемо конкретно мислення як процес та безперервну операційну взаємодію суб'єкта з об'єктами пізнання.

Операційний компонент мислення, що забезпечує його процесуальність, складають операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, конкретизації тощо.

Кожна мисленнєва операція виконує певні функції. Так, операція аналізу полягає у поділі цілого на частини, елементи, у вирізненні окремих його ознак і сторін.

Синтез - це мисленнєва операція, яка полягає у пошуку цілого через утворення істотних зв'язків між вирізненими елементами цілого. Аналіз і синтез є основними мисленнєвими операціями. Це операції, які взаємодіють і взаємо зумовлюють одна одну. Повний аналіз, тобто вирізнення основних одиниць цілого, сприяє успішному виокремленню зв'язків між елементами, ознаками цілого.

Операції аналізу та синтезу зароджуються у практичних, зовнішніх діях і виконуються мимовільно. Розвиваючись, перетворюються на цілеспрямовані та внутрішні операції (здійснюються подумки).

Функції мисленнєвої операції порівняння полягають у відображенні елементів ознак подібності та ознак відмінності. Індивід може порівнювати наочно наявні або уявлювані об'єкти, створюючи їхні образи. Складним є процес порівняння людей, літературних персонажів, суспільних явищ.

У процесі розв'язування задач доводиться здійснювати не тільки аналіз, а й абстрагування. Абстрагування - це мисленнєва операція, якою ми вирізняємо окремі ознаки, елементи і відділяємо їх від інших і від самих об'єктів. Слово "абстрагувати" походить від лат. - відриватися, залишатись осторонь. Продуктом актуалізації операції абстрагування є утворення поняття, моделі, теорії тощо. В основі цих продуктів діяльності абстрагування лежать істотні ознаки, відокремлені від неістотних, необхідні - від випадкових, загальні - від поодиноких, якісні - від кількісних тощо. Зароджується абстракція в практичному мисленні, а свій подальший розвиток дістає у слові як засобі вираження свого продукту. Слово значно розширює можливості цієї операції. Оскільки абстрагування відіграє провідну роль в утворенні понять і розробленні теоретичних положень, якими оперує наукове мислення, його ще називають абстрактним мисленням.

Функції операції узагальнення полягають у вирізненні груп предметів та явищ за істотними ознаками, спільними для цих груп. Узагальнення відбувається на основі абстракції, бо остання здійснює вирізнення істотних ознак та відділення їх від неістотних. Операція узагальнення необхідна тоді, коли треба зробити висновок, визначення, вивести правило тощо. Ця операція є продовженням операції синтезу, але складніша від неї. Складність її полягає в тому, що вона здійснює пошук не тільки істотних, а й спільних для кількох об'єктів ознак, виокремлення родових ознак і відділення їх від видових. До того ж, операція узагальнення надбудовується над простішими операціями.

Є два різновиди узагальнення: емпіричне, яке здійснюється шляхом порівняння чуттєво даних ознак і виявлення серед них спільних; і теоретичне, яке ґрунтується на глибокому аналізі об'єктів, виділенні спільних та істотних ознак за допомогою подальшого розвитку аналізу в операції абстрагування. В узагальненні, як і в абстрагуванні, велику роль відіграє слово. Операція узагальнення сприяє виникненню узагальнених і абстрактних знань, але в житті людини, у навчальній діяльності завжди доводиться шукати зв'язок загального з частковим. Цей зв'язок полягає в тому, що істотні властивості поодинокого, стаючи видовими, відповідають узагальненим. Здійснення переходу від загального до часткового з метою встановлення їхньої відповідності істотному має назву конкретизація. Рух думки від аналізу і синтезу до абстрагування й узагальнення, а від нього до конкретизації - це діалектичний процес, що відображає зв'язок загального з частковим, поодиноким.

Операція класифікації - це пошук істотних і спільних ознак, елементів, зв'язків для певної групи об'єктів, що створює основи для розподілу об'єктів на групи, підгрупи, класи.

Систематизація - це мисленнєва операція, яка спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше об'єднання за ними груп або класів об'єктів.

Мисленнєві операції, розвиваючись і ускладнюючись у пізнавальному процесі, можуть стати мисленнєвими діями. Мисленнєві дії - це дії з об'єктами, відображеними в образах уявлень, уяви та в поняттях. Мисленнєві дії співвідносяться з певним змістом, вони спрямовані на перетворення умов пізнання об'єкта, його образу, умов задачі тощо. Можна сказати, що в основі мисленнєвих дій лежать кілька взаємопов'язаних операцій, які впливають на зміст, перебирають на себе весь тягар у пошуку відповіді на питання. Мисленнєві операції спрямовані на розпізнавання об'єктів, а також - на контроль за виконанням перетворювальної функції. Вони взаємодіють між собою і взаємозумовлюють одна одну. Кожній із них відповідає операція, яка має протилежну за своїм характером функцію (розподіляти - об'єднувати тощо). Мисленнєві дії входять до складу розумових дій (перцептивні, мнемічні, імажинативні тощо).