Загальна психологія - Скрипченко О.В. - 15.2. Провідні риси характеру

Характер - це компонент особистості, який має свою структуру, що в певний спосіб поєднує його риси. Рис характеру багато, їхню кількість важко встановити. Сам термін "риса" використовується в кількох значеннях, хоча в цілому вітчизняні науковці вважають, що характерологічна риса - це єдність мотиву й дії, змісту й форми, зв'язок між якими не завжди однозначний. Це складні індивідуальні особливості, досить показові для людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.

На основі морально-психологічної природи, риси характеру поділяють на моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні.

Всі ці риси проявляються в життєвих ситуаціях, в яких, однак, нерівномірно розподіляється основне навантаження вираження їхнього змісту, тому що їхня поява зумовлюється різними потребами, які визначають ті чи інші вчинки.

Так, у ситуаціях, які ставлять перед особистістю вимогу діяти згідно з суспільними ідеалами, нормами, правилами поведінки, на передній план виходять моральні якості поведінки. Поява цих рис стимулюється потребами людини в цілісному соціальному середовищі.

В умовах, які спонукають особистість головно до вольових зусиль, здійснення вольових дій, найяскравіше проявляються вольові риси характеру. Це зумовлено потребою людини в активній та змістовній діяльності.

Якщо ж особистості потрібно емоційно оцінити себе чи інших людей, явища природи, мистецтво, навколишню дійсність, то найбільш яскраво виявляються емоційні риси характеру, їхня поява зумовлюється потребою в спілкуванні.

За обставин, які вимагають від особистості насамперед чіткого й усвідомленого сприймання навколишньої дійсності, обдуманого, глибокого і оригінального вирішення різних життєвих, виробничих та навчальних завдань, чітко проявляються інтелектуальні риси характеру, їхня поява продиктована пізнавальними потребами.

Риси морального, вольового, емоційного та інтелектуального змісту є провідними рисами характеру людини.

У створенні характеру вирішальними є вимоги, які ставить суспільство перед особистістю, що формується. Суспільство очікує, що особистість володітиме потрібними рисами характеру до громадянської зрілості. Отже, у сфері пізнання структури характеру одним з основних завдань є вивчення цінних характерологічних якостей, необхідних суспільству.

Формування структури характеру починається в дошкільному віці, продовжується й активізується в підлітковому та юнацькому. У зв'язку з цим у структурі характеру вирізняють прості і складні риси.

Утворення складних опорних рис, наприклад, працелюбності, відбувається на основі формування простих, так званих первинних рис (почуття прихильності тощо). Основні риси надають загальної спрямованості розвиткові всього комплексу проявів рис характеру. Однак прості, другорядні риси можуть визначатися основними, а в деяких випадках і не гармоніювати з ними. В житті трапляються більш цілісні характери і більш суперечливі. Існування цілісних характерів дає змогу з величезної різноманітності характерів виділити певні їхні типи, наділені загальними рисами.

В установленому характері риси, що взаємопов'язані і залежать одна від одної, утворюють групи, які називають симптомокомплексами. Свого часу Б.М. Теплов запропонував класифікацію цих груп. За нею виділяють групи рис характеру особистості, що виражають:

- ставлення до інших людей, яке виникає у між особистісних конфліктах і зумовлюється суспільними умовами життя, що складаються історично і розкриваються у колективі. Рисам характеру, в яких виявляється ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність за змістом і формою їхнього виявлення, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства особистості. Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелектуальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характеру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до людей виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їхнього прояву. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо. Ставлення до інших виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру. Позитивними рисами характеру є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія;

- ставлення особистості до себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості.

Разом з тим деяким людям властиві негативні риси - нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, самовпевненість тощо;

- ставлення до праці є однією з найтонших рис характеру людини. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності, або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці - акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість;

- ставлення до речей буває акуратним або недбалим.