Загальна психологія - Скрипченко О.В. - 17.7. Розвиток та виховання вольової активності людини

Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає і розвивається в процесі життя та виховання. Розвиток вольового регулювання поведінки нерозривно пов'язаний з розвитком спонукань. Для дітей характерні нестійкість спонукань, залежність їх від безпосередньої ситуації, чим зумовлюються імпульсивність і безсистемність дій. На наступних вікових етапах ситуативні спонукання об'єднуються у більш стійкі утворення з поступовим переходом в єдину мотиваційну систему, що визначає спрямованість поведінки.

Разом з тим відбувається розвиток свідомої вольової регуляції поведінки і в цілому активності особистості. Людина набуває здатності оцінювати себе, щоб керуватись у своїй поведінці не випадковими потягами, а системою засвоєних і прийнятих для себе правил і норм моральної поведінки.

Активність вольового самоствердження розпочинається в підлітковому віці. Для підлітків виховання сильної волі часто є самоціллю. Це період складного і суперечливого становлення вольових якостей особистості. Цілеспрямованість, самостійність, рішучість, з якими підліток долає труднощі на шляху до здійснення мети, свідчать, що він з об'єкта волі інших людей поступово перетворюється на суб'єкт власної волі. Але те, чи набере цей процес позитивних форм або ж почнуть виникати збочення, залежить від виховання.

Для юнацького віку характерні подальший інтенсивний розвиток вольових якостей і відповідно відносна завершеність їхнього формування.

Вольові якості стають компонентами й рисами характеру особистості. В поведінці старшокласників виявляється стійкість у розподілі вольових зусиль відповідно до провідних інтересів. Вольова активність уже відповідає суспільним вимогам. Але які вольові якості і на якій стадії завершеності включаються в структуру характеру особистості - це залежить від багатьох обставин, зокрема й від перебігу процесу підліткового самоствердження, від соціального вибору та самовизначення в юності, від самовиховання кожної особистості.

Виховання волі - це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями виховання волі підростаючого покоління є: 1) правильне поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки людини; 2) забезпечення реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з усіма навколо, а також на її ставлення до самої себе; 3) поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків.

Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов'язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Важливою умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі. Є чимало способів виховання вольового регулювання поведінки особистості в ситуаціях повсякденного життя. Кожну дію можна перетворити у вправу, якщо здійснювати її свідомо, а не за звичкою чи з почуття обов'язку. Призначення волі полягає в тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось. Наведемо деякі прийоми вправляння і виховання волі (за Р. Ассаджолі):

o Зробіть що-небудь, чого ніколи раніше не робили.

o Заплануйте що-небудь, а потім здійсніть свій план.

o Продовжуйте робити те, що робили, ще п'ять хвилин, навіть коли Ви стомилися і Вас почало приваблювати щось інше.

o Зробіть що-небудь досить повільно.

o Коли легше сказати "так", але правильніше сказати "ні", говоріть "ні"

o Робіть те, що, як Ви вважаєте, зараз найголовніше.

o У найнезначніших ситуаціях вибору робіть його без вагань.

o Чиніть усупереч усім очікуванням.

o Утримуйтеся говорити те, що Вас підштовхують сказати.

o Відкладіть те, виконанню чого Ви віддаєте перевагу саме зараз.

o Спочатку виконайте те, що Ви хотіли відкласти.

o Виконуйте кожного дня одну вправу впродовж місяця, навіть якщо це видається Вам невигідним.

Контрольні запитання та завдання

1. Як розуміють поняття воля?

2. Які уявлення існують про природу волі у межах різних напрямів сучасної психології?

3. Які функції притаманні волі?

4. Розкрийте зміст волі як вищої психічної функції.

5. У чому полягає вольове регулювання поведінки?

6. Опишіть структуру волі.

7. Що являють собою вольові якості особистості?

8. Як можна визначити силу і слабкість волі людини?

9. Які особливості розвитку та виховання вольової активності людини?

Література

1. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. От душевного кризиса к высшему "Я". - М.: Рефл - бук, 1994.

2. Бех І.Д. Від волі до особистості. - К.: Україна-Віта, 1995.

3. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. -М.: Изд-во МГУ, 1990.

4. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - Т. 3. Проблемы развития психики - М.: Педагогика, 1983.

5. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991.

6. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и методы изучения. - К.: Вища шк., 1998.

7. Калин В.К. Классификация волевых качеств. Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. - Симферополь, 1983.

8. Котырло В.К. Развитие волевого поведения у дошкольников. - К.: Вища шк., 1971.

9. Мей Р. Любовь и воля. - К.: Маклер; М.: Рефл - бук, 1997.

10. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. - Душанбе, 1983.

11. Селиванов В.Й. Психология волевой активности. - Рязань, 1974.

12. Фейдимен Д., Фрейгер Р. Теория и практика личностно-ориенти-рованной психологии. - Т. 1, Т. 2. - М.: Три Л, 1996.

13. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. - М.: Республика, 1992.