Модальність емоційного ставлення до іншої людини зумовлює приписування їй певних особистісних рис (позитивних чи негативних). Такий тип сприйняття трапляється переважно у дітей і підлітків або ж емоційно збудливих людей та людей з образним типом пам'яті і мислення.
Перцептивно-асоціативний
При сприйнятті іншої людини використовуються судження за аналогією. Цей тип міжособистісного сприйняття досить часто є у людей похилого віку, у тих, хто володіє багатим професійним і життєвим досвідом спілкування з різними людьми. Подібно сприймають і оцінюють інших ті, кому доводиться це робити в умовах дефіциту часу та інформації (керівники, педагоги, лікарі та ін.).
Соціально-асоціативний
Сприйняття та оцінення людьми один одного здійснюється на основі соціальних стереотипів. Базовою соціальною характеристикою може бути професія, соціальний статус, матеріальна забезпеченість, належність до певної соціальної, політичної, релігійної групи тощо. Цей тип сприйняття притаманний, з одного боку, керівникам, політикам, філософам, а з іншого - звичайним людям.
Для того, щоб правильно сприйняти та оцінити людину, потрібно уважно спостерігати за її поведінкою в тих ситуаціях, де вона найбільш різнобічно розкриває себе як особистість.
Це передусім, такі ситуації:
- в яких поведінка людини спрямована на досягнення цілей, що відповідають її найбільш важливим життєвим потребам та настановам (мотивам);
- які мають бути пов'язані з подоланням серйозних перешкод на шляху досягнення мети. До цих перешкод можуть бути включені і люди, чиї інтереси не повністю збігаються (протилежні) з інтересами цього індивіда;
- які включають три основні сфери людської діяльності: навчання, спілкування і трудову діяльність, оскільки в кожній з них виявляються суттєві і різні сторони та властивості особистості. Існують чинники, які заважають правильному сприйняттю та оцінюванню людьми один одного, що не сприяє їхній успішній взаємодії.
До них належать:
- невміння розрізняти ситуації спілкування за такими ознаками, як: цілі і завдання людей у процесі спілкування, їхні наміри та мотиви,, форми поведінки, які застосовуються для досягнення поставлених цілей тощо;
- наявність попередніх настанов, оцінок, переконань, які є у людей ще до моменту їхньої реальної взаємодії;
існування вже сформованих стереотипів, коли партнера по взаємодії оцінюють ще до того, як про нього отримано достовірну інформацію і до моменту реальної взаємодії;
- відсутність бажання і звички прислуховуватися до думки інших людей при оцінюванні партнера міжособистісної взаємодії;
- незмінність суджень і думок про людину, незважаючи на наявність нової, ширшої, різнобічної інформації про неї, яка з'являється з часом.
Отже, пояснити поведінку людини можна лише через глибокий аналіз загальної соціальної ситуації розвитку, в яку людина потрапляє з моменту народження. Ця ситуація - складне переплетіння суспільних відносин та міжособистісних стосунків, у які особистість входить з певним запасом природних, психічних та духовних сил і потенцій. Становлення, розвиток людини як особистості - це її включення в суспільне буття, яке починається з моменту, коли індивід виявляє себе у ставленні до інших людей. Розвиток тієї чи іншої форми міжособистісної взаємодії та спілкування веде до формування "соціального" характеру як стійкої та чітко вираженої системи орієнтацій людини у суспільстві. Це сходження людини по шляху власного особистісного становлення складне та суперечливе і вимагає від неї активних зусиль.
Контрольні запитання та завдання
1. Чим відрізняються поняття "відносини", "стосунки", "ставлення"?
2. Розкрийте зміст термінів "взаємодія" і "взаєморозуміння".
3. Охарактеризуйте основні компоненти регулювання поведінки людей в міжособистісних стосунках.
4. Розкрийте суть понять "групова динаміка", "групові взаємини", "групова взаємодія".
5. Які є підходи до класифікації груп у психології? Дайте характеристику основних видів груп.
6. Розкрийте суть основних феноменів, що впливають на адекватність сприймання і розуміння людьми одне одного.
7. Охарактеризуйте типові форми сприймання і розуміння людини людиною.
Література
1. Агеев B.C. Психология межгруппових отношений. - М.: Изд-во МГУ, 1983.
2. Андреева Г.М. Атрибутивные процессы в условиях совместной деятельности // Общение и оптимизация совместной деятельности.-М., 1987.-С. 152-166.
3. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малих группах: Общение и возрастные особенности. - Минск: Изд-во БГУ, 1976.
4. Мясищев В.Н. Психология отношений: избранные психологические труды / Под ред. A.A. Бодалева, гл. ред. Д.И. Фельдштейн. - М.; Воронеж: Изд-во Ин-т практ. психологии: НПО "МОДЭК", 1995.
5. Обозов H.H. Психология межличностных отношений. - К.: Лыбидь, 1990.
6. Петровский A.B. Психология о каждом и каждому о психологии. -М.: РОУ, 1996.
7. Психология человеческого взаимопонимания / Е.И. Головаха, Н.В. Панина. - К.: Политиздат Украины, 1989.
8. Психология межличностного познания / Под ред. A.A. Бодалева. -М.: Педагогика, 1981.
9. Психология: Словарь / Под общ. ред. A.B. Петровского, М.Г. Яро-шевского. 2-е изд, испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990.
10. Психология личности: словарь-справочник / Под ред П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 2001.
11. Рождественская H.A. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии. - 1986. - № 4. - С. 69-76.
12. Сушков И.Р. Психология взаимоотношений. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 1999.
13. Фернхем А., Хейвен П. Личность и социальное поведение. - СПб.: Питер, 2001.
14. Шакуров Р.Х. Социально-психологические основы управления: Руководитель и педагогический коллектив. - М.: Просвещение, 1990.
Соціально-асоціативний
Словник