Основи психології - Вітенко І.С. - Вивчення мислення

Серед розладів мислення у клініці виділяють такі форми: маячення, надцінні ідеї, резонерство, паралогічне мислення, сповільнене, в'язке, прискорене мислення.

Маячення - уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб'єкта неможливо переконати. Зміст маячення може бути різним.

Манія впливу полягає в тому, що хворі думають, наприклад, що їх постійно гіпнотизують. Манія величності характеризується тим, що хворий вважає себе видатним громадським діячем, ученим, артистом. У практиці спостерігаються також нав'язливі ідеї гріховності, самозвинувачення (хворий вважає себе злочинцем), самоприниження (хворий вважає, що він не вартий того, щоб до нього ставились по-людськи), матеріального руйнування (хворий вважає, що він, його рідні, Його дім, місто - все зруйноване). Іноді маячення має іпохондричний характер (хворий вважає, що в нього рак шлунка, немає серця). При параноїдній манії переслідування на першому плані підозра - хворому здається, що все оточення мас до нього відношення. Наприклад, ним цікавиться преса, про нього пишуть. Посмішки людей, їх розмови між собою вважає образливими, йому здається, що більшість людей, які оточують його, вороги і хочуть отруїти або вбити його. У деяких хворих виникають також маячні ідеї метаморфози - зміни особистості тощо.

Надцінні ідеї виникають як патологічне перетворення природної реакції на реальні події.

Іноді хворі усвідомлюють помилковість своїх думок і критично ставляться до них. Але, незважаючи на те, що хворі розуміють безглуздість своїх суджень, звільнитися від їх впливу вони не можуть. У цьому випадку йдеться про нав'язливі думки і стани.

Відома деяка кількість форм нав'язливих станів. Значну групу серед них складають фобії: агорафобія - страх перед широким простором, клаустрофобія - боязнь закритих приміщень. Іноді виникає боязнь чужого погляду, боязнь почервоніти. До нав'язливих станів належать також хворобливий сумнів, коли хворі весь час перевіряють свої вчинки (кілька разів перевіряють, чи замкнули вони квартиру, виходячи з дому, і часто повертаються, щоб упевнитися в цьому). У випадку хворобливого мудрування хворий ставить безглузді запитання, наприклад, чому стіл має чотири ніжки, а не вісім.

Особливі зміни мислення особистості відбуваються при маніях. Хворі перебувають у стані нав'язливої потреби рахувати, згадувати прізвища. Якщо вони опираються цій потребі, то у них псується настрій, вони не в змозі виконувати свої професійні обов'язки.

У психічній клініці часто у хворих спостерігається порушення здатності висловлювати правильні судження. їхні умовиводи випливають не із суджень, на яких вони ґрунтуються. Цей розлад називають паралогічним мислення.". Наприклад, на запитання: "Яка сила піднімає літак у повітря?" - хворий відповідає: "Літак летить тому, що пасажирів чекають їхні родичі".

Мисленню психічно хворих властиві резонерство, розірваність, в'язкість або загальмованість. На запитання: "Яка різниця між столом і стільцем?" - хворий відповідає: "Стіл призначений для того, щоб перенести вагу з двох ніг на чотири".

У хворих з розірваним мисленням окремі думки і умовиводи можуть бути зовсім не пов'язані між собою. Тому мову і письмові твори їх буває важко зрозуміти. Наприклад, хворий пише:".. .яке знову щастя, 79. Він може доводити до кінця... статті будь-якого ходу справи... досліджувати великі аркуші сірого паперу...".

Загальмованість мислення спостерігається в меланхолічному або депресивному стані хворого. При цьому він розмовляє і думає повільно, а в стані ступору зовсім не розмовляє.

При в'язкому мисленні людина неодноразово повторює одні й ті самі думки. Навпаки, для хворих, які перебувають в маніакальному стані, характерні мовне збудження, вихор думок, що змінюють одна одну: хворий не встигає закінчити одну фразу і вже починає іншу. Тут спостерігається і непослідовність думок. Іноді прискорене мислення хворого об'єктивується у письмовій мові: він весь час пише листи, щоденники, в яких думки безладні (хворий не встигає все записувати і навіть не встигає закінчити слово, фразу).

Вивчення мислення

Мислення і його порушення вивчають шляхом спостереження за поведінкою хворих, головним чином шляхом аналізу їхніх висловлювань. Це дає уявлення про темп мислення, його складність і логічність.

Для з'ясування здатності до утворення понять, до виявлення більш або менш суттєвих ознак користуються методиками класифікації і виключення предметів. Ось одна з них. На картках намальовано по чотири предмети. Досліджуваному пропонують встановити, які три предмети схожі, як їх назвати однією назвою і який предмет треба виключити. Припустимо, на карті зображені лист у конверті, радіоприймач, телефон, гітара. Якщо досліджуваний правильно узагальнює найсуттєвіші властивості, він об'єднає лист, радіоприймач, телефон як засоби передавання інформації і виключить гітару. Якщо ж хворий об'єднує телефон, радіо і гітару як такі, що дають звуки, а виключає лист, це свідчить про узагальнення за менш суттєвими ознаками.

Для перевірки правильності утворення суджень хворим пропонують пояснити зміст прислів'їв.

Інтелект хворих визначають з бесід, із спостережень за розв'язуванням ними різних життєвих ситуацій. Існують і спеціальні тести для визначення ступеня розвитку інтелекту. Вони включають числові, словесні, наочно-просторові тести. Перевіряють, скільки тестів досліджуваний розв'яже за певний час, наприклад за півгодини. На цій підставі виводять так званий коефіцієнт інтелектуальності (10).

При цьому слід враховувати, що на коефіцієнт інтелектуальності, визначений у такий спосіб, впливають нс лише обсяг знань і вміння застосовувати їх, а й швидкість мислення, наполегливість та інші особистісні якості. Разом з тим тут має значення і ставлення досліджуваного до тестування, наявність у нього досвіду попередніх опитувань. Тому потрібна розумна обережність у процесі інтерпретації результатів опитувань. 1 все ж таки розв'язування тестів корисне нс лише для орієнтування у ступені розвитку (або зниження) інтелекту, а й для тренування його, що дуже корисно і дітям, і дорослим.

Проводячи випробування мислення та інтелекту, слід будувати їх так, щоб нс зачепити гідність і самолюбство хворих. Зазвичай вони спокійно ставляться до випробувань їх фізичних здібностей, але насторожені щодо вивчення мислення, здібностей та інтелекту.