Практична психологія - Дуткевич Т.В. - Тема 2. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПРИКЛАДНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. Сучасна система психології як науково-практична сфера суспільної діяльності.

2. Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології.

3. Структура і завдання прикладної психології.

4. Перспективи розвитку прикладної психології. Національна система соціально-психологічної служби.

1. Сучасна система психології як науково-практична сфера суспільної діяльності

Звернення до історії психології показує, що вона стає самостійною наукою тільки тоді, коли стає експериментальною. Умови для цього виникають лише наприкінці ХІХ століття. До них належать, по-перше, стрімкий розвиток фізіології, зокрема фізіології ВНД, по-друге, потреби суспільного розвитку, що висувають ряд нових вимог.

Зростають як суспільна значущість психології, так і її можливості вирішувати складні проблеми розвитку суспільства. До останніх на той час належали такі:

o проблеми моделювання процесу трудової діяльності людини та визначення сприятливих і несприятливих її факторів (Г.Мюнстерберг);

o необхідність глибшого розуміння механізмів виникнення й розвитку психічних захворювань з метою їх лікування (І. П. Павлов, В. М. Бєхтерєв, З. Фройд);

З розвитком виробництва, техніки, устаткування, з ускладненням технологій зростають вимоги до знань, кваліфікації робітників. На початку ХХ ст., коли відбувся стрибок у розвитку промислового виробництва на основі широкого запровадження досягнень науки і техніки, як це не парадоксально, проблеми людини не тільки не відійшли на другий план - вони зайняли центральне місце. Стало очевидним, що управляти складною технікою, розвиненими технологіями не може людина "з вулиці", її потрібно спеціально готувати за заздалегідь визначеними характеристиками. Виникає поняття людського фактору, яке об'єднує "настрої і почуття людей, їх звички, соціальні установки, ціннісні орієнтації, стереотипи індивідуальної і групової поведінки, наслідування, навіювання, здібності, нахили, мотиви, суб'єктивне ставлення особистості до оточуючої дійсності, міжособистісні відносини, психологічний клімат у колективах, психологічні бар'єри та багато інших явищ, що виникають у процесі дій людей і їх спілкування між собою" [24, 52].

Психологія повинна зрозуміти закономірності цих явищ і знайти засоби управління ними з метою активізації людського фактору, як необхідної умови розвитку виробництва.

Внаслідок цього у XX столітті психологія зазнає бурхливого розвитку, передусім її практичні галузі. Початок століття ознаменований виникненням експериментальних ділянок інженерної, соціальної, педагогічної, диференційної психології. Кінець століття позначений стрімким розвитком таких практичних напрямів як екопсихологія, психологія реклами, психологія управління, психологічна служба системи освіти, юридична психологія тощо.

Спеціального психологічного вивчення потребує людський фактор у різних сферах матеріального і духовного виробництва: промисловості, на транспорті, у торгівлі, у системі обслуговування, в освіті та армії.

Психологічні дослідження не можуть обмежуватися сферою науки, а виходять на шлях практичного їх використання. Взаємо-зустрічний рух теоретичних та прикладних розділів психології позначається на всій системі.

Сучасна психологія є досить розгалуженою системою наукового знання, окремі галузі якого знаходяться на різних щаблях розвитку та пов'язані з різноманітними сферами практики.

Становлення та розвиток психологічної науки, її структури та взаємодії з іншими галузями (їх кількість перевищує 100) можна представити у вигляді дерева психологічної науки.

Корінням цього дерева є філософські проблеми з такими розгалуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психіки, вчення про принципи психології, методологія психології.

Основу системи психологічної науки становлять історія психології і загальна психологія.

Галузі психологічної науки, які спираються на ці основні розділи та теорії, виділяються за певними принципами і утворюють "крону" дерева психологічної науки. Відповідно до прийнятих у вітчизняній психології принципів діяльності, розвитку та історизму критеріями виступають:

o психологічна сторона конкретного виду діяльності (психологія праці, педагогічна психологія, юридична психологія, медична психологія, військова психологія тощо);

o психологічна сторона розвитку (вікова психологія, психологія аномального розвитку (спеціальна психологія, порівняльна психологія);

o психологічна сторона відношення людини до суспільства (соціальна психологія, етнопсихологія, психологія особистості).

Більшість перерахованих галузей психології характеризуються науково-практичним змістом, у якому вирізняється як теоретичний, так і прикладний аспект. Так, педагогічна психологія і досліджує психологічні закономірності навчання і виховання, і розробляє шляхи їх врахування в діяльності педагога.

Відносно психологічної теорії психологічна практика виконує подвійну функцію.

З одного боку, вона активно споживає наукові знання у формі психологічних законів, закономірностей, теорій, гіпотез, у вигляді результатів конкретних експериментів та методик.

З іншого боку - практичні проблеми та досвід висувають перед психологією задачі розв'язання експериментальних та теоретичних питань.