Практична психологія - Дуткевич Т.В. - 2. Характеристика досвіду роботи психологічної служби підприємства

Найперші психологічні служби з'явилися на промислових підприємствах у 60-70 роках ХХ століття у межах новоствореної системи наукової організації праці.

Іх виникнення було пов'язане з певним рівнем розвитку прикладних досліджень у галузі соціології, соціальної психології, педагогічної психології, психології праці та інженерної психології.

Разом з тим сама діяльність психологічних служб на підприємствах висувала свої вимоги до академічної психології і формулювала певні запити на фундаментальні і прикладні дослідження.

Метою діяльності перших психологічних служб на підприємствах було підвищення ефективності праці робітників.

Досягнення цієї мети передбачало вирішення завдань підвищення працездатності та зниження втомлюваності шляхом застосування психологічних факторів: змісту роботи, кольорового вирішення інтер'єру, трансляції музики тощо.

Ці завдання залишаються актуальними і в наш час.

Діяльність практичних психологів з підвищення ефективності праці передбачає кілька напрямків (схема Б. Бігелейсен - Же-лазовського) [6]:

o пристосування техніки до психічних властивостей людини (конструювання промислової техніки з врахуванням психічних особливостей робітника та оптимальним їх використанням). Ці проблеми розв'язуються інженерною психологією;

o пристосування технологічних процесів до психічних особливостей людини (проектування комплексів операцій, підвищення змістовності трудової діяльності, зниження монотонності праці, оптимізація темпу роботи, раціоналізація режиму праці і відпочинку);

o пристосування людини до вимог техніки і професійної діяльності (вирішуються проблеми психологічного профвідбору і професійного навчання робітників);

o пристосування людини до людини в умовах підприємства (це комплекс проблем, які пов'язані з міжособистісними відносинами по горизонталі та вертикалі, розв'язанням яких займається соціальна психологія).

Тривалий час психологічні служби підприємств існували без єдиного і обов'язкового положення про психологічну службу, яке б чітко визначало мету її діяльності, завдання, методи тощо. Існувала гостра потреба у розробці загальних принципів побудови її діяльності, моделі діяльності служби, яка б акумулювала в собі досягнутий актуальний рівень фундаментальних досліджень і прикладних розробок, реальні можливості методичного забезпечення, кваліфікацію практичних психологів.

З метою створення положення про психологічну службу підприємства вивчалися аспекти діяльності психологічних служб промислових підприємств у 1983-1985 рр.

В ході такого дослідження було виявлено основні форми організації діяльності психологів на підприємстві [6]::

-психологічні бюро, лабораторії, відділи, підрозділи в кадровій службі, у відділі НОП тощо;

- спеціалізовані психологічні служби окремих підприємств або в системі психологічних служб галузі.

Форма організації психологічної служби визначала і коло проблем, які вона вирішувала. Спостерігалася динаміка в розвитку діяльності служби від виконання окремих робіт, які визначалися керівництвом підприємства (підрозділу), до самостійної ініціації діяльності з розв'язання широкого кола проблем.

Як правило, в процесі діяльності практичних психологів окремих підприємств формувалися і закріплювалися в нормативній документації узагальнені уявлення про цілі, завдання, форми їх діяльності тощо. Це приводило до того, що серед психологів-практиків не було єдності у визначенні цілей і задач психологічних служб, у формах і методах роботи.

Останніми роками приходить розуміння, що будь-якій фірмі чи підприємству, незважаючи на сферу їх діяльності, кількості задіяних працівників тощо, потрібен професіонал з психологічною підготовкою у сфері роботи з людьми.

Психолог в організації, на думку М.Ю Шейніса, будує свою діяльність на основі однієї з трьох моделей [6].

Перша модель ґрунтується на ідеї, що психолог повинен здійснювати науково-методичне забезпечення кадрової і виховної роботи, тому він стає творцем та реалізатором всієї кадрової роботи організації.

Друга модель вбачає сенс діяльності практичного психолога у наданні психотерапевтичної допомоги співробітникам, які мають різноманітні психологічні труднощі. На жаль, сьогодні мало організацій, які безпосередньо опікуються проблемами працівників, тому більшість підприємств не зацікавлені у діяльності практичного психолога за цією моделлю. Виняток хіба що складають армія, міліція, СБУ, диспетчерські служби тощо, де якість та ефективність діяльності співробітників визначається їх психічним станом.

Третя модель ґрунтується на ідеї, що сутність діяльності практичного психолога (служби) полягає у психологічному супроводі трудової діяльності працівників. Психологічний супровід здійснюється у межах системи управління персоналом і спрямований на створення соціально-психологічних умов для успішної професійної діяльності і особистісного зростання працівників. Причому, такий супровід повинен здійснюватися переважно через керівника підприємства традиційними формами управлінського і виховного впливу. Керівник у цьому випадку повинен бути партнером психолога у розробці та реалізації стратегії супроводу кожного підлеглого. Психолог виступає своєрідним "інструментом налаштування" процесу управління на конкретних працівників. Ця модель є найсучаснішою і найбільше відповідає вимогам сучасного підприємства чи організації.