Психодіагностика - Галян І.М. - Інші ієрархічні моделі інтелекту

Популярною у психодіагностиці інтелекту є модель англійського психолога Філіппа-Еварта Вернона (1905-1987). Вона складається з таких факторів (мал. 3.4): V : ЕD - вербально-освітнього, що відображає прояв знань і навичок, набутих здебільшого у школі; К: М - практично-технічного.

На верхньому рівні ієрархії розташований генеральний фактор (в), за Спірменом. На нижчому рівні перебува

Рис. 3.4. Ієрархічна модель факторів інтелекту (за Ф.-Е. Верноном)

ють два основні групові фактори: вербально-освітні здібності та практично-технічні здібності. Третій рівень представляє спеціальні здібності: технічне мислення, арифметичну здібність тощо. На найнижчому рівні розміщені специфічні субфактори.

Ця модель не пройшла експериментальної перевірки: розбіжності у вербальному інтелекті здебільшого зумовлені спадковістю, а не середовищем.

За повторного тестування успішність розв'язання невербальних тестів у середньому підвищується помітніше, ніж успішність вербальних (ефект навчання сильніший).

При факторизації тестів, побудованих за принципом ієрархічної моделі, виокремлюють О-фактор і 3 групові: вербальний, просторовий та груповий. Ієрархічна модель поширилася завдяки створеним на її основі тестам Д. Векслера.

На відміну від моделі Ф.-Е. Вернона модель американського психолога Девіда Векслера (1896-1981) охоплює лише рівень загального інтелекту; рівень групових факторів (інтелекту дій і вербального інтелекту); рівень специфічних факторів, що відповідають окремим субтестам. Д. Векслер розглядав інтелект як здатність індивіда до адекватної поведінки, раціонального мислення та ефективної взаємодії з навколишнім світом. Він довів, що успішність розв'язання інтелектуальних тестів залежить від інтелектуальних параметрів і залучення до культури, допитливості, рухової активності тощо. Особистісні особливості людини безпосередньо детермінують будь-який інтелектуальний акт. На його погляд, вербальний інтелект відображає набуті індивідом здатності, невербальний - природні психофізіологічні можливості.

Результати психогенетичних досліджень засвідчили протилежне: оцінки за вербальною частиною шкали Д. Векслера зумовлені спадковістю (субтести "Поінформованість", "Словниковий". "Шифрування"), успішність виконання невербальних тестів ("Відсутні деталі", "Послідовні картинки", "Кубики Косса"), субтесту "Тямущість" детермінована соціальними факторами .

Першою апріорною ієрархічною моделлю інтелекту була п'ятирівнева модель англійського психолога Сіріла-Людовіка Варта (1883-1971). Критерієм виділення рівня є складність когнітивного процесу: рівень загального інтелекту (в); рівень концептуальних відношень (II); рівень асоціацій (Н); рівень сприйняття (С); рівень відчуттів (в; т) (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Ієрархічна модель інтелекту С.-Л. Варта

Ієрархічна модель є теоретичною побудовою, способом подолання різноманітних специфічних факторів, що з'являються при факторноаналітичних дослідженнях. У ній простежується така закономірність: чим ширший діапазон використовуваних тестів (різнорідніші задачі) і чим більше вибірка досліджуваних наближається за своїми характеристиками до генеральної сукупності, тим яскравіше при обробленні результатів вирізняється G-фактор.

Ієрархічні моделі, спираючись на емпіричні дослідження, є оглядовими, оскільки дані емпіричних робіт інтерпретують довільно. Фактори в ієрархічних моделях розміщені на різних щаблях, що зумовлено рівнем їх узагальненості.

Моделі інтелекту є важливим елементом у вивченні його психології, основою для розроблення тестів для його діагностування - загальних тестів діагностики інтелекту і тестів, "вільних від впливу культури".