Потреба психодіагностування дорослих людей може мати різну природу. Часто це відбувається з їхньої ініціативи при вступі до вузу, прийомі на роботу, конкурсному відборі на певну посаду, визначенні профпридатності. Воно може бути мотивованим інтересами психологічного самопізнання. Нерідко психодіагностування ініціює фаховий психолог, щоб зрозуміти проблему клієнта і характер допомоги, яку йому необхідно надати.
Психологічна характеристика дорослості
Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, впродовж якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концепції, самостверджується у професії, суспільстві, облаштовує сімейне життя, виявляє піклування про себе і близьких. Неминучими є і різноманітні вікові кризи, спричинені послабленням психофізичних функцій, зниженням можливостей, зміною провідних видів діяльності, соціального статусу. Однак, попри неприємні переживання і втрати, доросла людина збагачується життєвим досвідом, обирає адекватні ролі в нових реаліях тощо. На цьому етапі виникають специфічні особливості Я-концепції, спонукальної та емоційної сфер особистості, змінюється спосіб життєдіяльності (створення сім'ї, сімейні стосунки, батьківські функції, кар'єра, творчі досягнення тощо).
Дорослість починається після юності і триває до кінця життя. Нового масштабу набувають психічний та особистісний розвиток людини, розширюються її можливості як суб'єкта діяльності, пізнання, спілкування. Одночасно доросла людина відповідає за інших людей, повинна вирішу* вати безліч складних соціальних завдань, долати професійні та особистісні випробування, переживати втрати.
Потужним є прагнення дорослої людини до незалежності і самостійності у прийнятті рішень, навіть якщо це пов'язано з ризиком для власного благополуччя. Досягнення соціальної зрілості є передумовою самостійності дорослої людини на роботі й у сім'ї, реалізації її здібностей та цілей. Дорослий критично оцінює життя, роздумує щодо правильності обраного життєвого шляху, своєї ідентичності.
Характерні для більшості дорослих людей психологічні проблеми відрізняються від проблем дитинства, отроцтва і юності. Так, у дітей, підлітків і юнаків немає відчуття минулого, яке необхідно оцінювати в контексті сьогодення, плануючи майбутнє. Недостатньо вони співвідносять майбутнє із сьогоденням. Думки про майбутнє формують у них мрії, фантазії. Діти, підлітки, юнаки майже нічого не роблять для реалізації майбутнього. На відміну від них дорослі пов'язують минуле, теперішнє і майбутнє, орієнтуючись на досвід, плануючи своє життя. Вони виявляють особливий інтерес до важливих в особистому і діловому спілкуванні здібностей.
У дорослих і дітей різна спонукальна сфера. Інтереси дорослих людей сконцентровані на забезпеченні матеріального благополуччя і досягненні морального задоволення від життя за рахунок турбот про сім'ю, близьких людей, трудової діяльності. Мотивація поведінки дітей пов'язана із задоволенням нагальних потреб. Нормальних, здорових дітей характеризує домінування бурхливих (сильних) емоцій, дорослих - врівноваженість, стриманість.
Отже, зрілість є надзвичайно тривалим періодом у житті людини. Якщо у генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму (нині у зв'язку з акселерацією воно дещо зсунулося в бік молодшого віку: для хлопців - 14-16 років, дівчат 12-15 років), то потім приходить психічна зрілість як високий показник роботи сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Згодом настає моральна і світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості, що ґрунтується на ідейних переконаннях, сформованому світогляді і передбачає оперативну, вправну й ефективну діяльність. Технологія діагностування дорослих людей, вибір методів цієї роботи детермінуються їх соціально-психологічними особливостями.
Особливості застосування психодіагностичних методів стосовно дорослих людей
Короткий термінологічний словник
Література