При проведенні аудиту витрат на виробництво, собівартості виробленої і реалізованої продукції вивчаються процеси і явища, відображені документально і пов'язані з виробничою діяльністю суб'єкта господарювання. Предметна область дослідження включає інформацію, за допомогою якої аудитор відтворює ланцюг взаємопов'язаних фактів виробничої діяльності. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів, оскільки рамки відображення господарських операцій значно ширші.
До предметної області дослідження в першу чергу слід віднести інформацію про:
♦ технологію виробництва;
♦ виробниче обладнання;
♦ структуру виробничого управління.
Детальному вивченню підлягають також:
♦ посадові інструкції персоналу;
♦ звітність (фінансова, статистична, оперативна);
♦ регістри обліку;
♦ первинні документи;
♦ пояснення та інформація персоналу суб'єкта господарювання;
♦ наказ про облікову політику.
У наказі про облікову політику обов'язково вивчають такі питання:
♦ методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості виробленої продукції;
♦ перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості;
♦ методи нарахування заробітної плати;
♦ методи списання виробничих запасів на виробництво;
♦ методи списання МШП та відображення зносу необоротних МШП;
♦ порядок розподілу загально-виробничих витрат;
♦ методи оцінки незавершеного виробництва;
♦ методи розподілу витрат між основною і супутньою продукцією;
♦ методи оцінки зворотних відходів.
При проведенні перевірки слід зосередити свою увагу на потоках інформації: а) з відображення витрат на виробництво; б) з оприбуткування продукції; в) з калькуляції собівартості виробленої продукції.
На рис. 15.3 та 15.4 показані потоки інформації щодо відображення в бухгалтерському обліку витрат на виробництво продукції.
Облік витрат на виробництво є зведеною (вторинною) ділянкою обліку щодо розрахунків з оплати праці, обліку виробничих запасів, основних засобів, розрахунково-фінансових операцій тощо. Він ґрунтується майже на всіх документах первинного і зведеного обліку фінансово-господарської діяльності підприємства. Документація, що використовується при цьому, повинна забезпечити можливість розподілу витрат на виробництво за економічними елементами, місцями їх виникнення, статтями калькуляції та об'єктами калькулювання — замовленнями, виробами.
При перевірці ведення обліку і розподілу прямих витрат аудитор аналізує дані, які містяться у відомостях розподілу і розрахунках, до яких належать: відомості розподілу нарахованої заробітної плати за рахунками і шифрами витрат, відомості розподілу витрачання матеріалів за напрямками виробничих витрат; розрахунок зносу основних засобів; розрахунок зносу нематеріальних активів; розрахунок зносу МШП; зведені дані за розрахунками із постачальниками і підрядчиками; листки-розшифровки та інші регістри розподілу витрат за напрямками витрат. Інформацію, що міститься в наведених регістрах, звіряють із відповідними даними за кореспондуючими рахунками, порівнюють із шифрами витрат і при встановленні помилок і розбіжностей з'ясовують їх причини. Далі перевіряють, як організований облік і розподіл непрямих (накладних) витрат (відомості розподілу і таблиці за рахунками 23 "Допоміжні виробництва", 91 "Загально-виробничі витрати". Аудитор повинен перевірити, як здійснювався розподіл цих витрат та їх списання в дебет рахунка 23 або безпосередньо в дебет рахунка 90.
За обліком втрат у виробництві аудитор повинен перевірити, як вівся облік браку продукції, за рахунок кого відшкодовувалися суми втрат від простоїв, нестач тощо. Облік втрат від простоїв організовують за допомогою спеціальних документів — листків обліку простоїв. Втрати від простоїв із внутрішніх і зовнішніх причин обліковують на рахунку 24 "Брак у виробництві".
Облік нестач і надлишків у виробництві здійснюється, як правило, в ході інвентаризації. Нестачі є результатом недоліків оперативного контролю, крадіжок та інших причин. Аудитор перевіряє, чи правильно віднесені ці витрати на рахунок 947 "Нестачі і витрати від псування цінностей", яких заходів було вжито з метою відшкодування завданих збитків за рахунок винних осіб.
Досить трудомісткою роботою є перевірка даних з обліку незавершеного виробництва. Якщо на підприємстві ведуться інвентаризаційні відомості незавершеного виробництва, то аудитор з'ясовує, як проводиться оцінка залишків незавершеного виробництва, як складаються і розраховуються зведені дані, які використовуються для зведеного обліку витрат на виробництво.
При перевірці зведених даних обліку витрат на виробництво в цілому по підприємству аудитор перевіряє інформацію, що міститься в журналах-ордерах. Вони порівнюються з Головною книгою і відповідними регістрами. При автоматизованому обліку замість журналів-ордерів перевіряють відповідні відомості оборотів за рахунками витрат (рис. 15.5).
продукції (за кожним виробом або групою однорідних виробів) — це визначення фактичної собівартості одиниці продукції та порівняння її з плановою (кошторисною) або нормативною собівартістю. На практиці використовують різноманітні види калькуляції: планові, кошторисні, нормативні й звітні. Завдання аудитора полягає в перевірці звітних калькуляцій, виявленні застосовуваних статей витрат, аналізі даних. За результатами перевірки складаються висновки про відповідність способу калькулювання, що застосовується, визначеному в обліковій політиці.
Передусім необхідно перевірити, чи дотримуються на підприємстві положень прийнятої облікової політики. Поряд із цим аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями підприємства, типом виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються.
Вивченні організаційно-технологічних особливостей клієнта
Перевірка достовірності показника собівартості продукції
Аудит собівартості
Типові помилки і порушення
15.5. Аудит витрат діяльності
ТЕМА ХVІ. АУДИТ ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ
16.1. Мета й завдання аудиту доходів і результатів діяльності
16.2. Особливості нормативної бази аудиту доходів і фінансових результатів
Визнання доходу