Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - 3. Інтерв'ю у психологічному консультуванні

Відмінність інтерв'ю від інших методів роботи психолога полягає у тому, що інтерв'ю індивідуалізоване, воно допускає побудову предмету взаємодії психолога з іншою людиною. Таким предметом буде психічна реальність іншої людини, наприклад: темою, можуть стати переживання клієнта чи його думки.

Але суттєво важливим для проведення інтерв'ю є те, щоб у процесі обговорення різноманітних тем зробити динамічнішим ставленням людини до різних властивостей її психічної реальності.

Теми інтерв'ю висуваються у чіткому життєвому контексті. Одна й та ж тема, наприклад, переживання своєї батьківської некомпетентності, може бути задана у контексті неповної сім'ї чи другого шлюбу.

Становлення контексту появи теми є необхідною умовою здійснення інтерв'ю.

Психолог, який працює з темою і її контекстом, у ході інтерв'ю повинен постійно контролювати особисті проекції на зміст теми, -підтекст, який він може внести у дану ситуацію.

Запитання - основний спосіб діяння психолога у ході інтерв'ю. Зазвичай описується п'ятиступенева модель інтерв'ю. Перший ступінь - це структурування, досягнення взаєморозуміння, або, як часто її маркують - "Привіт!".

Яка мета досягається психологом на цій стадії?

Психолог структурує ситуації, визначаючи, що буде метою його взаємодії з клієнтом, надає клієнту інформацію про свої можливості. При цьому він вирішує проблеми встановлення контакту з іншою людиною. Конкретні варіанти вирішення цих проблем залежать від індивідуальних та культурних особливостей співрозмовника клієнта. Інтерв'ю може розпочатися зі вступу, заданого психологом:

- Слухаю Вас...

- Розкажіть про себе? чи Що Вас привело до мене?

Є змога розповісти про себе, тобто задається предмет взаємодії - КЛІЄНТ І ПОДІЇ ЙОГО ЖИТТЯ.

Клієнт на цій стадії інтерв'ю вирішує завдання досягнення психологічного комфорту, тобто завдання емоційного та когнітивного прийняття ситуації й особистого психолога. Ця стадія інтерв'ю завершується, коли досягнута відповідність психолога та клієнта, яка може бути виражена ними приблизно у наступному формулюванні: "Я його відчуваю, розумію" (Психолог), "Мене слухають, я довіряю цій людині" (Клієнт).

Друга ступінь інтерв'ю починається зі збору інформації про контекст теми, відбувається вирізнення проблеми. Маркування цієї стадії інтерв'ю - "У чому проблема?".

Психолог вирішує наступні питання: "Чому клієнт прийшов? Як бачить свою проблему? В чому полягають його можливості у вирішенні цієї проблеми?". На цій стадії психолог має намагатися, на скільки це можливо, більше дізнатися про людину, ставлячи при цьому конкретні запитання про хід подій, їх учасників та конкретні дії, широка розповідь клієнта про себе. Упродовж цього часу психолог уявляє собі будову внутрішнього світу клієнта.

Шляхом аналізу контексту бесіди психологу необхідно з'ясувати, що знає клієнт про свої:

o можливості дій;

o почуття;

o думки;

o як він сприймає своє "Я".

Своїми професійними діями психолог показує клієнту місце і роль власної участі у подіях життя клієнта.

При цьому психолог спеціально звертається до клієнта з оптимальними судженнями: "Змінюючись самі, Ви будете змінювати інших", "Потрібен час і терпіння, щоб змінився той, хто поруч" та ін.

Форма звернення до консультанта психолога повинна узгоджуватися такими вимогами:

1. Не нав'язувати свою точку зору.

2. Орієнтуватись на ключове слово, тему клієнта.

3. Говорити коротко.

Після цього починається третій ступінь інтерв'ю, - "Чого Ви хочете досягти?", який можна характеризувати так: бажаний результат. Психолог разом із клієнтом визначає бажаний результат, обговорюючи те, яким він хоче бути, що зміниться у його житті, коли бажане настане. Ця стадія - основний зміст консультування. Для клієнта вона має особливий вигляд: клієнт переживає зміни, що відбуваються з ним, як результат власних зусиль він сам усе зрозумів.

Важливий момент дії полягає у тому, що зазвичай інтерв'ю здійснюється на фоні негативної інформації про себе самого. Психологу дуже важливо обговорити з клієнтом позитивні варіанти поведінки. Якщо це необхідно, то можна навіть настояти на цьому моменті. Тестування у цій ситуації дозволяє клієнту виявити невідомі йому ресурси особистості; зосередити увагу на можливостях, про які він перед тим не думав.

Четвертий ступінь інтерв'ю - напрацювання альтернативних рішень. Маркування цієї стадії - "Що можна зробити?". Психолог і клієнт працюють із різними варіантами рішення проблеми. Психолог повинен враховувати, що вірне для нього рішення може бути не вирішеним для клієнта, але у той же час деяким людям потрібні чіткі рекомендації.

П'ятий ступінь - узагальнення попередніх стадій, перехід від навчання до дії. Маркування цього етапу - "Ви будете це робити?". На цій стадії задача психолога полягає у тому, щоб сприяти зміні думок, дій, почуттів клієнтів у повсякденному житті. З практики консультування відомо, що багато людей нічого не роблять для зміни власної поведінки. Психологу потрібно ставитися до цього спокійно, так як ефект консультування визначається тими переживаннями, які були у клієнта під час інтерв'ю.

Зміна стану клієнта у ході інтерв'ю - головна ознака його ефективності. Для психолога вміння вирізнити ці зміни та зробити їх доступними для клієнта є основним професійним правилом роботи. Йому немає сенсу боятися (хоча цим не потрібно зловживати) негативної оцінки клієнтом ефекту консультування.

Найкраще завершувати інтерв'ю домашнім завданням або ж порекомендувати звернутися до певної книги чи до спеціаліста із суміжної галузі.

Консультування складається лише з вербальних реакцій психолога та клієнта. Важливе значення мають: час і місце бесіди, оформлення кабінету.

Основні навички уваги психолога виявляються у його візуальному контакті з клієнтом (розумінні, коли і чому індивід перестає дивитись у очі), у фіксації інтонації та темпу мови.

Запитання і завдання для самоконтролю

1" Охарактеризуйте п'ятиступеневу модель інтерв'ю. 2. У яких випадках використовується Індивідуальна та групова форми психологічної допомоги?

Рекомендована література

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. Изд. 2-е. -М.: Независимая фирма "Класс, 1999.-208 с.

2. Бондаренко И. Г. Психологічна допомога особистості. К.: Фенікс. 2000.

3. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. -М., 1990.

4. Кочунас Р. Основы психологического консультирования. Пер. ели-люеосого. М.: Академический проект, 1999. - 240 с.

5. Урсано Р., Зонненберг С, Лазарь С. Психодинамическая психотерапия. Короткое руководство. -М., 1992.

6. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція. - Рівне: UHTEI, 1999.

7. Barret-Lennard G. M. The Relationship Inventory now: issues and advances in theory, method and uses // In: L Greenberg, W. Pinsoff (Eds.). The Psychotherapeutic Process. N. K; Guilford, 1986.

8. Berenson B. G., CarkhuffR. R. (Eds.) Sources of Gain in Counseling andPsychotherapy.fi. Y.: Holt, Rlnehart and Winston, 1987.

9. BugentalJ. F. T. The Art of Psychotherapist. N. Y.: Norton, 1987.

10. CarkhuffR. R., Berenson B. G. Beyond Counseling and Therapy, 2nd Ed. N. Y: Holt, Rinehart and Winston, 1977.

11. Corey G. Theory and Practice of Counseling and Psychotherapy, 3nd Ed. Monterey, Calif: Brooks/Cole, 1988.

12. Cox M. Structuring the Therapeutic Process: Compromise with Chaos. London: Jeslcca Kingsley Publishers, 1988.

13. Egan G. The Skilled Helper A Model for Systematic Helping and Interpersonal Relating, 3rd Ed. Monterey, Calif.: Brooks/Cole, 1986.

14. Gazda G. M., AsbuiyF. R, BalzerF.J., Chllders W. C, Walters R. P. Human Relations Development: A Manual for Educators. Boston: Allyn and Bacon, 1984.

15. Gelso C. J., Carter J. A. The relationship In counseling and psychotherapy: components, consequences and theoretical antecendents// The Counseling Psychologist, 1985. Vol. 13. P. 155-243.

16. Gelso C. J., Fretz B. C Counseling Psychology. N. Y.: Holt, Rlnehart and Winston, 1992.

17. George R. L, Cristiani T. S. Counseling: Theory and Practice, 3rd Ed., Englewood Cliffs. N. J.: Prentice-Hail, 1990.

18. Gladstein G. A. Understanding empathy: integrating counseling, developmental and social psychology perspectives // Journal of Counseling Psychology, 1983. - Vo/30. -P. 467-482.

19. Greenberg L, Pinsoff W. (Eds). The Psychotherapeutic Process. N. Y.: Guilford, 1986.

20. Kennedy E. On Becoming Counselor A Basic Guide for Non-Professional Counselors. N. Y: The Seabury Press, 1977.

21. Knapp M. L. The field of nonverbal communication: an overview // In: C. Stewart, B. Kendall (Eds.) On Speech Communication: Anthology of Contemporary Writings and Messages. N. Y.: Holt, Rlnehart and Winston, 1972.

22. LevantR., ShlienJ. (Eds.) Client-Centered Therapy and the Person-Centered Approach. N. Y: Praeger, 1984.

23. Lietaer G. Unconditional positive reagard: a controversial basic attitude in client-centered therapy // In: R. Levant, J. Shlein (Eds.)

Client-Centered Therapy and Person-Centered Approach. 14. K; Praeger, 1984.

24. May R. The Art of Counseling. N. Y: Abingdon Press, 1967.

25. ProchaskaJ. O. Systems of Psychotherapy: A Transtheoretlcal Analysis//Homewood, ///.; Dorsey Press, 1979.

26. Rogers C. Client-Centered Therapy. Boston: Houghton Mlffin, 1951.

27. Rogers C. Empathy: an unappreciated way of being // The Counseling Psychologist - 7975. - Vol 5. - P. 2-10.

28. Rogers С Freedom to Learn. Columbus, Ohio: Merrill, 1969.

29. Rogers C. On Becoming a Person. Boston: Houghton Miffin, 1961.

30. Rogers С The necessary and sufficient conditions of therapeutic personality change //Journal of Consultation Psychology. -1957. - Vol.21.- P. 95-103.

31. Stewart C, Kendall B. (Eds.). On Speech Communication: An Anthology of Contemporary Writings and Messages. ¡4. Y.: Holt, Rtnehart and Winston, 1972.

32. Семья в психологической консультации. Опыт и проблемы психологического консультирования / Ред. А. А. Бодалев, В. В. Сто-лин. -М., 1989.

33. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція. - Рівне: ЦНШ, 1999.

34. Цимбалюк /. М. Психологія спілкування. - К.: Професіонал. - 2004.