Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Почуття провини

При укладанні змісту цього модуля використано за нашим перекладом і редакцією матеріали книги Кочунас Р. Основы психологического консультирования/ Пер. с литовского. - М.: Академический проект. - 1999. - 240 с.

1. Особливості психоконсультування клієнтів із вадами саморегуляції

Плачучі клієнти

Які особливості консультування плачучих клієнтів? Що робити: заспокоювати чи не реагувати на плач клієнта? Що собою являє плач клієнта під час консультації?

Причини плачу клієнта

Консультанту слід знати, чому взагалі клієнт плаче під час консультування. Основна причина, звичайно, тягар проблем клієнта, його пригніченість, однак ця причина не єдина.

Більшість людей, особливо жінки, плачуть від злості. Тут заспокоюванням нічого не допоможе. Тим, хто плаче від злості, просто-напросто треба дозволити виразити свої почуття. Інколи плачуть у стані фрустрації, а інколи від радості.

Сльози, як правило, заважають спілкуванню. Не є винятком і консультативні зустрічі. Немало клієнтів особливо жінок, хвилюються, розповідаючи про невирішені складності свого життя, трагедії і не можуть говорити без сліз. Сльози є спогадами про складні ситуації й повернення до них.

Завдання консультанта

1. Більшість консультантів намагаються утримати клієнтів від плачу і спрямовують на це частину своїх зусиль. І тут виникає небезпека, що намагаючись обминути переживання і не спровокувати сльози, можна пропустити важливі аспекти життя клієнта.

2. Інколи консультант почуває себе винуватим через сльози клієнта, вважає, що довів його до сліз, боїться бути звинуваченим у нечутливості, інакше кажучи, здатний брати на себе відповідальність за сльози.

Проте в дійсності не консультант доводить клієнтів до сліз, не він - причина життєвих труднощів і особистих проблем клієнтів. Клієнти плачуть через свої особисті справи, і консультант тут ні до чого. Клієнт почасти і починає й перестає плакати без впливу консультанта. Коли помітно, що клієнт зараз почне плакати, треба зберегти спокій, почекати, поки він справиться із собою. Часом, щоб узяти себе в руки, клієнт змінює тему бесіди на якийсь час, що не слід заперечувати. Якщо ж клієнт усе ж таки розплакався, то треба дозволити йому плакати. У будь-якому випадку консультант повинен дати клієнту змогу виплакатися.

3. Коли клієнт виплачеться, саме час починати розмову. Дозволити плакати - значно пристойніше, ніж відчувати обов'язок заспокоювати.

4. Не слід також старатись надто співпереживати плачу, подібно до матері, якій дуже хочеться втішити плачучу дитину. Таке бажання, як правило, має певний еротичний відтінок; не даремно сльози часто служать засобом маніпуляції у міжособистісних, особливо в інтимних ситуаціях.

5. Через неможливості достатньо зрозуміти клієнтів консультант інколи стає об'єктом їх маніпуляцій. Деякі консультанти свої зусилля по утриманню клієнтів від плачу пояснюють тим, що розхвильований клієнт не здатний нормально говорити.

Клієнти, що переживають провину

Почуття провини

Почуття провини допомагає зрозуміти різницю між тим, які ми є, і тим, які повинні бути. У чому ж суть цього почуття? Які дії консультанта при цьому?

1. Практично всім людям знайомі такі природні переживання людини, як тривога, самотність, свобода й відповідальність. Воно виникає при порушенні індивідом значимих для нього норм моралі. Одночасно це і почуття невиконаного обов'язку.

2. Переживання провини відбувається в ситуаціях, в яких людина не відмовляється від необхідної особистої відповідальності.

3. Розрізняють справжню, невротичну і екзистенціальну провини. Справжня провина виникає в результаті усвідомлення провин. У такому випадку можлива й необхідна заслужена розплата. Невротична провина виникає у результаті усвідомлення провинностей чи порушення заборон. Для невротичного почуття провини характерні перебільшення й нещирість.

4. При неврозах почуття провини ніби допомагає індивіду виправдатися перед собою та іншими. Він зовсім не намагається позбутися цього почуття і навіть енергійно противиться будь-яким намаганням зменшити його. Іноді в переживаннях провини проявляється навіть своєрідна демонстративність. Індивід спеціально принижує себе і тим самим вимагає схвалення своїх учинків тому він боляче і вороже сприймає будь-яку сторонню критику, злиться, коли хтось серйозно починає звертати увагу на його провину.

5. Однією з найважливіших причин виникнення невротичної провини є страх осуду, боязнь бути "демаскованим". Страх відмежовує велику різницю між "фасадом" збудженнями. Невротик з останніх сил захищає створений ним "фасад", тому що ця "фортеця" захищає від тривоги. За образом сильної людини невротична особистість намагається приховати свої слабості, незахищеність, неспокій, нездатність боротися за себе. Ненавидячи ці властивості, невротик боїться їх викриття іншими людьми. Уникаючи відповідальності за своє життя і не бажаючи добиватись реалізації своїх намірів, він намагається "паразитувати" на оточуючих способом домінування чи з допомогою прив'язаності, любові чи покірності.

У такого індивідуума почуття провини й тривоги виникає одразу, як лише звертається увага на його вимоги до оточуючих. Ці почуття надають невротичній особистості упевненості, що вона не буде осудженою, тим самим маскується дійсна проблема.

Таким чином, почуття вини є не лише наслідком демаскування, але і способом психологічного захисту від страху. За фасадом провини збільшується почуття безпеки, а оточуючі провокуються індивідом на запевнення в його невинності. Окрім того, почуття вини дає підстави вважати себе моральним і добросовісним. Тенденція до самообслуговування також охороняє від необхідності змінюватися. Ще одна важлива функція невротичного почуття провини полягає в тому, що вона зменшує небезпеку звинувачення зі сторони інших, інколи безпечніше наперед узяти вину на себе.

Екзистенційна вина (недостатня самореалізація; обмеження зв'язків із близькими людьми; утрата зв'язку з Абсолютом) є позитивною силою в житті людини. Переживаючи екзистенційну вину, людина звільняється від згубного впливу невротичної вини.

Екзистенційної вини неможливо уникнути, тому важливо її усвідомити. Вона допомагає виховувати людяність і співчуття в стосунках з іншими, спонукає творчо реалізувати свої можливості.

Завдання консультанта

1. У психологічному консультуванні важливо вирішити, коли "гріховність" допомагає клієнту усвідомити особисту відповідальність за власні вчинки і змінити поведінку у позитивному напрямку, коли, навпаки, заважає успішному вирішенню життєвих проблем.

2. Отже, не завжди консультант повинен поспіхом звільнювати клієнта від почуття вини. Інколи слід допомогти пережити неминучу гріховність, що самою природою призначена людині.

3. У випадку справжньої провини важливо обговорити з клієнтом питання про ЇЇ спокутування. Звільнення від невротичної провини передбачає усвідомлення її "сумнівності". Лише таким шляхом можливе очищення. У всіх випадках консультанту необхідне глибоке знання різних аспектів переживання вини.