Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Клієнти з шизоїдними розладами

Характеристика паранойяльноі особистості

Характерна для паранойяльної особистості схильність до підозріливості й ексцентричності характеризують основні параноїдальні синдроми - манію переслідування й манію величності, що зумовлює нездатність до встановлення зв'язків з іншими людьми і соціальну відстороненість, а також відображає дифузність особистості ідентичності, коли людині важко відрізнити, що належить до власної особистості, а що - ні.

Сутність маній переслідування полягає в підозрі оточуючих у злих намірах. Тому параноїк утрачає багато часу на виявлення "ворогів", котрі слідкують за ним, підслуховують його розмови і т. д. Таким "ворогом" може стати як окрема людина, так і група людей. З цією манією пов'язана й інша ревнивість, що дуже часто зустрічається. Підозра одного з подружжя у зраді - дуже вагома підстава для параноїдальних страхів.

Манія величності виявляється в приписуванні собі талантів і здібностей, попередньо не помічених. Параноїки такого типу, як правило, грають роль винахідників, роботи яких покликані вирішувати глобальні проблеми світу, або творців месіанських теорій, котрі здатні врятувати світ. Іноді параноя проявляється в еротоманії, коли людина думає, що вона закохана і намагається звабити особу протилежної статі.

Параноїк хоч і дуже жадає близькості з іншими людьми, проте боїться бути обманутим. Це і слугує головною причиною підозріливості. Отож, параноїк, боячись бути відштовхненим, сам усіх відштовхує, що зумовлено його ворожістю.

Завдання консультанта

1. Консультант, зустрівшись із параноїдальним клієнтом, повинен бути готовим до його недовір'я, ворожості. Такі клієнти постійно "перевіряють", наскільки можна довіряти консультанту. Недовір'я й ворожість дещо неприємні, а їх подолання є найважливішою умовою в роботі з параноїдальними клієнтами. Насамперед консультант повинен мати на увазі, що параноїки подібним чином поводяться зі всіма людьми. Відповідне розуміння допомагає консультанту зберегти самовладання, не використовувати надмірного захисту і не старатися "перемогти" клієнта. Працюючи з параноїдальними клієнтами, слід дотримуватись первинної дистанції, тому що надто швидке чи надміру глибоке "втручання" провокуватиме неприязнь.

2. Недосвідчений консультант може почати дискутувати або сперечатись з параноїком із приводу обґрунтованості його маній, намагаючись використати логічні аргументи. Дискусія недоцільна, оскільки для параноїдального клієнта недоступна мова логіки. У спілкуванні він користується параноїдальними метафорами. Значно важливішим є сам факт існування манії й впевненість клієнта у своїй правоті. У будь-якому випадку консультант повинен пам'ятати, що він має справу не з манією, котру слід знищити, а з людиною, котра "породила" цю манію.

Клієнти з шизоїдними розладами

Шизоїдна особистість

Уперше термін "шизофренія" як назву хвороби людини використав відомий психіатр Buden Blculerb (1911p), який окреслив контури шизоїдної особистості за основними симптомами шизофренії. Найважливіші з них він описав відомою формулою "чотирьох А" (цит. по: Kennedy, 1977):

1. Афективність.

У хворого шизофренією порушується емоційна сфера, його емоційне життя стає дуже бідним. Почасти емоційні реакції, неадекватні (наприклад, сміх у розповіді про смерть близької людини), тобто емоційне переживання не відповідає змісту думок.

2. Асоціативність.

Шизофренікам властива втрата логічної послідовності думок. На основі асоціацій, які вільно виникають, у них перестрибування від однієї думки до іншої. Спосіб мислення здається дивним і хаотичним, відповіді на запитання абсолютно неадекватні. Іноді асоціативні порушення можуть бути дуже тонкими і важко помітними.

3. Аутизм.

Мислення шизоїда надто суб'єктивне й егоцентричне. Він здається заглибленим у мрії й фантазії, які поступово підмінюють реальність. Почасти словам надається особливий зміст, і консультанту важко зрозуміти, про що говорить клієнт. Такий індивідуальний словник свідчить про аутичність мислення.

4. Амбівалентність.

Хоч більшість людей відчувають у них чи інших ситуаціях, шизоїдна особистість амбівалентна майже у всьому. Вона переповнена суперечливими почуттями, поглядами у ставленні до інших людей і до своїх життєвих умов. Шизоїдні клієнти відчувають багато складностей у стосунках з іншими людьми. Вони недовірливі, тому у них дуже мало, або взагалі немає друзів. Інколи шизоїдні особистості зав'язують дружні стосунки з подібними собі, одначе такі стосунки не тривалі і, як правило, короткі.

Шизоїдні клієнти бояться близькості, інтимності, тому що реакції інших людей викликають у них амбівалентні почуття. Від близькості вони захищаються, уникаючи будь-яких емоційних проявів у міжособистісних стосунках. Оскільки почуття важливі в житті людей, шизоїдна особистість балансує на грані переживання беззмістовності життя. Уникання близьких стосунків шизоїдні клієнти пояснюють тим, що такі стосунки їх виснажують, а також обтяжуючі для оточуючих. "Збереження" себе в спілкуванні приводить до обережності і не дозволяє вести спонтанно. Виникнення настанови на уникання близьких міжособистісних зв'язків пояснюються (Бинт, 1980) специфічною поведінкою батьків у дитинстві. Догляд за малюком відбирає у батьків багато фізичної й психічної енергії, і шизоїдні батьки, яким чужий світ дитини, ЇЇ потреби, відчувають себе виснаженими. У результаті дитина не отримує необхідної їй любові й розуміння. У неї формується впевненість, що любов можлива лише в уяві. Пізніше, у зрілому віці, емоційні стосунки сприймає не як взаємозбагачень, а як виснажливі, і найбільш безпечним виявляється ухилення від них.

Намагаючись поповнити дефіцит контактів із зовнішнім світом, шизоїдна особистість створює багатий уявний світ. Недоступність реальних стосунків і справжньої любові шизоїди компенсують в уяві, наділяючи себе величністю. Плоди уяви шизоїдна особистість старається повернути до реальності. В міжособистісних стосунках це виражається позою вищості.

Шизоїдні індивіди можуть відчувати залежність від інших, враховуючи, що не здатні потурбуватись про себе чи влаштувати своє життя. Почуття безсилля - одна з причин регресії таких клієнтів до примітивних форм пристосування до оточення. З іншого боку, шизоїдній особистості боляче почувати себе залежною, тому що це вражає її гордість.

Особливості шизоїдної особистості ускладнюють встановлення й підтримування з нею контакту. Консультант часто відчуває, як підмітила Storr (1980), що у шизоїдів відрізняється "довжина хвиль". У стосунках із такими клієнтами дуже важлива зацікавленість і бажання допомогти, а не діагностичний підхід. За тяжкими порушеннями маскується унікальна людина, і навіть невелика частина простої людяності консультанта може дати непогані результати і полегшити страждання шизоїдного клієнта.

Завдання консультанта

Шизоїдна особистість є однією з найскладніших у роботі консультанта чи психолога, а найгірший її прояв - шизофренія - із найглибших і найдосконаліших порушень психіки.

Шизоїдні особистості потрапляють на психологічне консультування чи психотерапію з різних причин. Частіше причиною звернення недовір'я, що оточуючі здатні їх зрозуміти й допомогти, тому вони шукають допомоги у спеціалістів, від котрих очікують розуміння своїх проблем. Як правило, шизоїди жаліються на не змогу встановити й підтримувати стосунки, особливо з особами протилежної статі, на нездатність сконцентруватись й закінчити розпочату роботу, на поганий настрій.

Консультанту слід розуміти ступінь ізоляції шизоїдного клієнта. Перший контакт повинен бути інтелектуальним. Шизоїдного клієнта легко налякати безпосереднім проникненням у його емоційне життя. Консультант також повинен мати на увазі протиріччя між бажанням клієнта бути з людьми й страхом перед оточуючими. Поспішність в установленні з клієнтом близького контакту може спровокувати його втечу з консультації. Одначе, якщо консультант буде дуже нейтральним і надмірно віддалиться від клієнта той може відчувати себе відштовхненим. Не слід забувати, що оптимальна дистанція у взаємостосунках - кращий подарунок шизоїдному клієнту.

Консультант повинен пам'ятати, що в консультуванні шизоїд-ний клієнт веде себе, як і в інших життєвих ситуаціях, наприклад, у сім'ї. Ці клієнти часто стараються, щоб люди, які їх оточують, відчували себе винними.

Коли клієнти говорять, що консультант ще більш заплутав їхні проблеми, це не проста констатація факту, а швидше психологічна маніпуляція. У консультанта провокується почуття провини в надії, що він розізлиться, і тоді клієнт отримає підтвердження неефективності його роботи.