Психологія - Русинка Іван - 8.7.3. Діагностика прихованої маніпуляції

Вербальна діагностика

Першою ознакою, що вами намагаються маніпулювати, є використання мови і за змістом, і за формою, яка є ефективним механізмом приховування людиною її справжніх намірів. Якщо, наприклад, партнер по спілкуванню вживає малозрозумілі слова, говорить "пташиною мовою", це означає, що відбувається маніпуляція. Якби той, хто говорить, бажав, щоб його повідомлення було зрозумілим і усвідомленим, а не завченим і навіяним, то зробив би його дохідливим і побудував би у формі діалогу. В нашому житті, за винятком суто професійних сфер, немає проблем, які б не можна було викласти доступною мовою. Незрозумілі слова саме і мають на меті пригнітити слухача авторитетом "експерта", виконують функцію своєрідного заклинання і покликані справити гіпнотизуючий ефект. Якщо в спілкуванні з людиною важко вступити в діалог, прямий душевний контакт, то це означає, що ця людина приховано прагне нав'язати свою думку, щоб співбесідник або не встиг, або не зміг спростувати її докази.

Вислови хибну думку чітко та зрозуміло, і вона сама себе заперечить.

Л. Вовенарг

Емоції

Якщо партнер по спілкуванню починає тиснути на почуття, справа тут нечиста. Відомо, що розбурхування емоцій - найкоротший шлях до того, щоб вивести людину зі стану душевно-емоційної рівноваги, що може зумовити втрату контролю над ситуацією спілкування (взаємодії). Щоб цього не відбулося, кожну ситуацію ми зобов'язані сприймати, як обчислювальна машина, - незалежно від почуттів, на яких намагаються грати.

Насамперед необхідно вчитися розрізняти проголошені інтереси (і цінності також), про які люди говорять і ніби обстоюють їх, а насправді мають на меті ввести нас в оману, і приховані інтереси, які й відображають справжні наміри людини. В цьому контексті провокування почуттів - це дешева "приправа", мета якої - не дати можливості партнеру по взаємодії здогадатися про справжні наміри ініціатора маніпуляції. Особливо уважним треба бути, коли намагаються образити, розізлити, зробити вразливим, іншими словами, спровокувати вас, щоб ви "вийшли з берегів", втратили самоконтроль і не могли ефективно опиратися і твердо обстоювати свої інтереси. Важливо пам'ятати: в жодному разі не можна піддаватися на провокації з боку опонента, про що вже йшлося і в попередніх розділах, адже її метою може бути бажання випробувати вас, вивчити, "засвітити" зсередини ваші вразливі місця, щоб знати напевне, як ефективніше на вас тиснути, які прийоми за діяти, щоб ви втратили здатність опиратися чужій думці та волі. Зважаючи на все це, треба вчитися дивитися на ситуацію безпристрасно і намагатися вгадати, що суперник приховує за "димовою завісою".

Сенсаційність і терміновість

Це - технологія загальної дії, яка забезпечує "шум" і необхідний рівень нервовості, підриваючи тим самим психологічний захист. Найчастіше використовується для відволікання уваги. Зазвичай сенсація не варта "виїденого яйця". Тут кожен повинен виробити в собі відчуття міри - порівнювати важливість повідомлення з нашими реальними потребами.

Повторення

Це "головний засіб несумлінної пропаганди", тому є достовірною ознакою її наявності. Повторення діє на підсвідомість, а там містяться центри, що впливають на мотивацію поведінки. З огляду на те, що підсвідомість погано контролюється з боку свідомості, треба постійно тримати цей факт у центрі уваги, тобто прагнути зафіксувати сам факт повторення якогось штампа, і тоді буде увімкнена "сигналізація" свідомості. Наявність певних штампів небезпечна також тим, що, повторюючись, вони набувають форми навіювання, коли певна думка укорінюється в глибинах людської душі, оминаючи контроль свідомості, і звідти керує її поведінкою і ставленням до оточення.

Відсутність альтернативи рішення

Сама суть життєвого процесу в тому, що ми маємо йти звивистим шляхом, і на кожному кроці на нас чекає перехрестя, розгалуження дороги. І ми змушені робити вибір, кожного разу обдумуючи його. Часто процес прийняття рішення такий швидкий, що ми не помічаємо того, як це відбувається. Коли вибір складний, і спостерігається протилежність інтересів, альтернативи мають бути обов'язково оприлюднені. Коли нам говорять, що вибору немає - це маніпуляція. Насправді, вибір завжди є, і завжди останнє слово в ньому має бути за нами.

Змішування інформації і думок про цю інформацію

Людині, яка приготувалася пізнати факти, важко захиститися від думки про факт, яка їй навіюється разом із фактом. Але особливу тривогу у нас має викликати те, що замість фактів і аргументів нам намагаються нав'язати яскраві приклади й образи, в яких домінують емоції, покликані відволікати нашу увагу. Кожен із нас щоб убезпечитись, повинен пам'ятати: вірити можна тільки тим фактам, які є настільки переконливими, що самі за себе говорять.

У будь-якому випадку при сприйнятті повідомлення ми повинні навчитися автоматично розділяти інформацію, яка базується на фактах (інформація першого рівня точності), і думку про цю інформацію. Зрештою, зробити це не так важко, як здається. Треба тільки бути спостережливим: коли потік думок надто швидкий, розум повинен давати сигнал: увага, маніпулятор!

Прикриття авторитетом

Коли як доказ на підтримку якогось твердження наводяться авторитет і повага, завойовані в абсолютно іншій, не пов'язаній з цим твердженням сфері, то це типова маніпуляція, груба і примітивна.

Активізація стереотипів

Прагнення відправника повідомлення "стереотипізувати нашу поведінку", тобто досягти, щоб ми сприймали інформацію і відповідали на неї згідно з нормами поведінки певної спільноти, - це точна ознака маніпуляції. Маніпулятор застосовує ці стереотипи як "фільтри", через які його жертви бачать реальність. Завжди почувши у зверненні явну або приховану апеляцію до деяких укорінених у нас почуттів і установок, необхідно швидко "прогнати в уяві" іпостасі свого "Я" і визначити, на яку з них (по-іншому, на яке з наших "Я") натискає маніпулятор. Тоді легше буде зрозуміти, на яку автоматичну реакцію він розраховує і до чого непомітно схиляє. Як тільки ми намагаємося це усвідомити, зникає автоматизм і починається реальний процес спілкування.