Психологія - Трофімов Ю.Л. - 3.2.7. Виховання пам'яті

Розвиток пам'яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що прискорюють навчання, лають можливість краще засвоїти і зберегти в пам'яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам'ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам'ять погіршується від неповного її використання.

Розвиток пам'яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб'єкта, тим успішніші результати запам'ятовування. При цьому запам'ятовування є результативним незалежно від того, чи ставилася мета запам'ятати.

Виховання пам'яті нерозривно пов'язане з вихованням самої особистості. Для розвитку пам'яті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і , праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов'язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам'яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам'ятовуванню.

Слабка пам'ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага і розпорошена спостережливість, спрямована одночасно на кілька предметів. Тому треба систематично розвивати вольову увагу й навички концентрації думки спеціальними вправами. Крім того, сила уяви залежить від ступеня вольової й вторинної уваги - репродукування в подробицях за допомогою уяви на тлі загального уявлення про предмет.

Для запам'ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйманням об'єкта різними органами чуття. Вся інформація має сприйматись як щось змістово ціле й значуще, логічно пов'язане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виділення головного, істотних зв'язків, структурування, аргументації тощо. Легко й надійно запам'ятовується новий матеріал, пов'язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам'ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб'єкта необхідною, пов'язана з метою його діяльності, становить певний інтерес. Наприклад, готуючись до польоту і вивчаючи заданий маршрут, штурман не тільки визначає й обчислює основні етапи і контрольні пункти шляху, а й без спеціальних зусиль добре запам'ятовує найважливіші орієнтири, супровідні ознаки, які допоможуть надійно ідентифікувати його з місцевістю, показниками приладів тощо. Така мобілізація пам'яті пояснюється тим, що в польоті всі дані можуть виявитися дуже потрібними й важливими і без них не можна якісно виконати завдання. Незнання цих даних може призвести навіть до аварії.

Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань Регулярна й напружена робота пам'яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам'яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам'ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам'ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню нам'яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Важливою умовою ефективного запам'ятовування є дотримання певних правил. Запам'ятовувати треба в доброму настрої й на "свіжу голову", коли ще не настала втома. Під час запам'ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам'ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали ("вузлики на пам'ять"). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв'язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам'яті.

Головний сенс мнемотехнічних прийомів полягає в тому, що матеріал запам'ятовування глибше аналізується, структурується і більше усвідомлюється. Так, при запам'ятовуванні історичних дат можна використати порівняння за схожістю і контрастом з відомими подіями, при запам'ятовуванні іноземних слів - з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.

Чим більше людина знає, тим легше їй запам'ятати нове, пов'язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам'ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов'язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам'ятати. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями певної галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запам'ятовування нової інформації завдяки смисловій пам'яті.

Основним способом поліпшення нам'яті людини є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати. Пам'ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам'ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.

Пропонуємо вправи, що зміцнюють спостережливість і пам'ять:

1 Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривити очі, образно уявіть його собі в подробицях Відкривши очі, ще раз погляньте на нього І зазначте, які деталі були вами випущені.

2 Вивчений предмет спробуйте намалювати з нам'яті. Потім виявіть, що забула намалювати

3 Опишіть із пам'яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за нею людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами риси її обличчя.

4. Подивіться на 7-15 дрібних предметів, а після з пам'яті опишіть їх.

5. Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть йото якомога точніше.

6. Огляньте кімнату, запам'ятайте, що в ній знаходиться. Потім закрийте очі й уявіть образ побаченого в подробицях.

7. Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спробуйте о закритими очима уявно знову почути її Потім повторіть фразу вголос, а під час зустрічі з нею людиною порівняйте "оригінал" з імітацією.

Ці вправи розвивають пам'ять: образи об'єкта спостереження швидко запам'ятовуються і тривалий час зберігаються в пам'яті, водночас удосконалюється здатність уявляти, аналізувати об'єкт із нам'яті без особливих зусиль волі.

Не менш важливим моментом у розвитку нам'яті є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запам'ятовування і контролю, розуміння і запам'ятовування. Основні прийоми довільного запам'ятовування такі.

1 Треба чітко визначити мету, завдання запам'ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам'ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставиться, то матеріал запам'ятовується значно гірше. Так, у дослідженні одній групі ставилося завдання запам'ятати матеріал, щоб відповісти на другий день, а іншій - запам'ятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі - адже відомо, як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.

2. У довільному запам'ятовуванні слід сформувати стійкі мотиви до запам'ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належним чином не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам'ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам'ятати.

3. Необхідною умовою запам'ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв'язків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запам'ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не викликає інтересу й запам'ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запам'ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим. Застосування того чи іншого способу запам'ятовування являє собою довільне асоціювання, пов'язування певних одиниць матеріалу, котрий треба запам'ятати. Щоб запам'ятати номер телефону, кожний якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смисловий вираз. Відомі також шкільні прийоми запам'ятовування числа я" чергування кольорів спектра райдуги, правила "дев'ятки" в мові тощо. Допомагають запам'ятовувати й прийоми аналізу матеріалу складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам'ятовувань Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запам'ятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

4. Важливою умовою ефективного запам'ятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам'яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивний ефект досягається автогенною стимуляцією пам'яті, що пояснюється приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

5. Для кращого запам'ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримування ряду умов, зокрема розподілу повторень у часі Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення піц час утворення нервових зв'язків. Для успіху в повторенні матеріалу треба урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості.

6. У керівництві розвитком пам'яті учнів важливе значення має врахування вчителем їх індивідуальних особливостей. При цьому слід більше спиратися на переваги мнемічних можливостей особистості.

Виховання пам'яті можна значно поліпшити, якщо до цього процесу залучити самих учнів. Зацікавившись, вони виявлятимуть прагнення до вдосконалення та самовиховання.

Запитання для самоперевірки

1. Схарактеризуйте пам'ять та її місце в системі психічних процесів.

2. Які фізіологічні та біохімічні основи пам'яті?

3. Дайте психологічну характеристику процесам пам'яті.

4. Які існують різновиди пам'яті? Дайте їх класифікацію.

5. Чим довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного?

6. У чому полягають умови ефективності мимовільного запам'ятовування?

7. Схарактеризуйте оперативну пам'ять, її особливості та відмінності віл короткочасної.

8. Які чинники впливають па ефективність довгочасної пам'яті?

9 Схарактеризуйте індивідуальні особливості пам'яті.

10. У чому полягають явище ремінісценції й механізми його виникнення?

11. Що таке порушення пам'яті (амнезія)?

12. Які існують методики дослідження пам'яті людини?

13. Як відбувається розвиток і виховання пам'яті?

14. Які існують методи тренування пам'яті?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Асмолов А. Г Принципы организация памяти человека: Учеб. пособие. Москва, 1985.

2. Аткинсон Р. Человеческая память я процесс обучения / Пер. с -англ. Москва, 1980.

3. Ашмарин И. П. Загадки и откровения биохимии памяти Ленинград, 1975.

4. Бузан Т. Скоростная память. Москва, 1995.

5. Громова Е. А. Эмоциональная память и ее механизмы. Москва, 1980

6. Зинченко П. И. Непроизвольное запоминание. Москва, 1961

7. Иванов Муромский К. А. Мозг и память. Клев, 1987.

8. Ильюченок Р. Ю. Память хорошая, память плохая. Москва, 1991.

9. Клацки Р. Память человека. Структура и процессы / Пер. с англ. Москва, 1978.

10. Корсаков И. А, Корсаков II. К. Наедине с памятью. Москва, 1984

11. Лат Д. Улучшаем память - в любом возрасте / Пер. с фр. Москва, 1993.

12. Лезер Ф. Тренировка памяти / Пер. с нем. Москва, 1979.

13. Матюгин И., Чакаберия Б. Зрительная память. Москва, 1992. 14 Матюгин И., Рыбникова И. Методы развития памяти, образного мышления, воображения. Москва, 1996.

15. Нейрохимические основы обучения памяти / Под ред. Р. И. Кругликова. Москва, 1989.

16. Норман Д. Память и научение / Пер. с англ. Москва, 1985.

17. Роговин М. С. Проблемы теории памяти. Москва, 1977.

18 Смирнов А. А. Избранные психологические труды: В 2 т. Москва, 1987. Т. 2.

19. Хрестоматия по обшей психологии. Психология памяти / Под ред. Ю. Г. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. Москва, 1979.

20. Шабанов П. Д., Бородкина Ю. С. Нарушения памяти и нх коррекция. Ленинград, 1989.

21. Шадриков В. Д., Черемошкина Л. Я. Мнемическис способности: развитие и диагностика Москва, 1990.