Психологія - Трофімов Ю.Л. - 3.4.6. Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості

Вище ми зазначили відносно поняття "мислення", що для психологічного аналізу мислення принциповим є те, що мислить суб'єкт, тобто людина, особистість, індивід.

Рівень розвитку особистості інколи характеризується ступенем соціальної значущості (значущості для інших) справи її життя (основної задачі життя). Головне в особистості - це її мотиви, ставлення до себе й до навколишнього світу. Ставлення змінюється, і цю зміну спеціалісти описують як інтелектуалізацію особистості (В. М. М'ясишев).

Мислячи, особистість розв'язує задачі. Задача завжди викликає певне ставлення до себе, має для людини особистіший смисл. Це ставлення може бути позитивним або негативним, відрізнятися за об'єктом, формою виразу та його проявом. Крім того, задачі мають ту або іншу соціальну й індивідуальну значущість, яка залежить від їх співвідношення з суспільними та індивідуальними потребами. Ясно, що соціальна значущість задачі-кросворда, - пише у цьому зв'язку О. К. Тихомиров, - значно менша, ніж, скажімо, значення задачі "знайти засіб боротьби зі СНІДом". Найбажанішим випадком є збіг соціальної значущості задачі та високої особистісної значущості Найгірше, коли високою є особистісна значущість задач, спрямованих проти суспільства й людства.

Основною умовою, яка забезпечує розгортання процесу розв'язування задачі, коли вона поставлена ззовні, є акт її прийняття, котрий пов'язує задачу з актуалізованою в певній ситуації мотиваційною структурою. Мотивація - головна характеристика суб'єкта діяльності, основне джерело його активності. Існує дві групи мотивів мисленнєвої діяльності: зовнішні та внутрішні. Коли йдеться про зовнішню мотивацію, то це означає, що задача розв'язується заради досягнення якихось результатів, не пов'язаних із пізнанням об'єкта (скажімо, щоб одержати відмінну оцінку за контрольну роботу). Однак навіть у ситуації з контрольною роботою в частини учнів може актуалізуватися й пізнавальна потреба - розібратися в новій задачі, знайти оригінальний спосіб и розв'язання, виявити принципові особливості порівняно з іншими задачами тощо.

Діяльність із розв'язування задач, як і діяльність взагалі, полімотивована. Суб'єкт характеризується ієрархією мотивів, тому акт прийняття задачі - це встановлення її зв'язку з групою мотивів, різних за їхньою значущістю для суб'єкта. Крім зовнішніх і внутрішніх мотивів, у процесі розв'язування кожної задачі відіграють роль і ситуаційні, і стійкі, глибинні мотиви, і ставлення особистості

Дослідження показують, що мотиви особистості є не просто умовою розгортання актуальної мисленнєвої діяльності, а й фактором її продуктивності. Так, наприклад, порівнювалося розв'язування однакових задач у трьох різних експериментальних ситуаціях: "нейтральна інструкція" ("потрібно розв'язати задачу"); ситуація змагання і ситуація нібито визначення інтелектуальної обдарованості. Коли актуалізовувалися високозначущі мотиви, було виявлено зростання продуктивності розв'язування задач - за кількістю відповідей, за оригінальністю відповідей тощо (О. К. Тихомиров).

Отже, повторимо ще раз: мислить людина, особистість, розв'язує розумові задачі суб'єкт. Чи не найяскравішим доказом особистісної зумовленості мислення та інтелекту є поняття інтелектуальної активності особистості (Д. Б. Богоявленська). Йдеться про активність особистості в пошуку, постановці й розв'язуванні інтелектуальних задач.

Як зазначає Д. Б. Богоявленська, розглядаючи проблему інтелектуальної активності, "можна дивуватися чомусь незвичайному, неочікуваному, і тоді сама ситуація стимулює наш інтелект. Можна знайти дивне і в тому, що здається звичайним, і тоді з'являються, а точніше, проявляється Ньютон та Ейнштейн, Л. Толстой або просто допитливі люди-новатори, без яких не можна уявити розвиток жодної галузі знання, виробництва, культури".

Інтелектуальна активність - це не стимульоване ззовні продовження мислення. Подібно до того, як метод проблемних ситуацій відділяє мислення від інших психічних процесів, не стимульована ззовні діяльність однозначно виявляє інтелектуальну активність. Інтелектуальна активність є особистісною властивістю, властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності Такий підхід дає можливість досить переконливо розрізнити творчість та інтелект і визначити творчість як дериват інтелекту, заломлений через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює їхній вияв.

Метолом "креативного поля" (відомо кілька варіантів методики - "циліндричні шахи", дитячий варіант "морський бій" та ін.) Д. В. Богоявленська визначила три рівні інтелектуальної активності -стимульно-продуктивний, евристичний, креативний.

Перший, стимульно-продуктивний, або пасивний, рівень мас місце тоді, коли людина, досить старанно працюючи, залишається в межах заданого або знайденого способу дії. Йдеться не про відсутність розумової діяльності взагалі, а про брак внутрішнього джерела її стимуляції - пізнавального інтересу.

Другий рівень - евристичний. Тут люди вже виявляють певною мірою інтелектуальну активність, не стимульовану зовнішніми факторами, шукають нові засоби. Однак еврист схильний виявити тільки емпіричні закономірності, які дають змогу вирішувати поставлені ззовні задачі, на відміну від креативів (третій рівень), для яких емпірична закономірність стає не формальним засобом, а самостійною проблемою. Якісна особливість креатинів - самостійна, не стимульована ззовні постановка проблеми.

В експериментальній ситуації "циліндричні шахи" (модифікація звичайних шахів, коли шахова дошка згорнута в циліндр і, отже, немає меж в одному з двох вимірів) представники стимульно-продуктивного рівня оволодівали засобами гри і більш або менш успішно реалізовували їх, евристи знаходили й узагальнювали методи гри в ці шахи. Креативи, знайшовши певний спосіб, досліджували витоки й причини його ефективності, шукали загальні закономірності гри, їхні відмінності та схожість із звичайними шахами тощо Інакше кажучи, креативи розглядають виявлену закономірність як окрему задачу, яка теж потребує розв'язування.

Отже, стимульно-продуктивний рівень відповідає прийняттю і продуктивному вирішенню задач, однак у межах уже поставлених проблем. Евристичний рівень відповідає відкриттю нових закономірностей емпіричним шляхом. Креативний рівень відповідає теоретичним відкриттям, коли вчений будує теорію, яка пояснює факти, ставить нову наукову проблему (Д. Б. Богоявленська).

Рівень інтелектуальної активності, ініціативи є досить стійким особистісним утворенням дорослих, виявляється в різноманітних експериментальних умовах і пов'язаний, як уже зазначалося, з глибинною мотиваційною структурою особистості.

Мисленнєва діяльність зумовлена не тільки особистістю, а й індивідуально, суб'єктивно (якщо не розуміти всі ці поняття як синонімічні). Ясно, що в даному разі йдеться про сукупність якостей, що характеризують індивіда взагалі та його мислення зокрема. В процесі мислення, у постановці та розв'язуванні задач, ставленні до них, продуктивності мислення не можуть не виявлятися характер людини, її темперамент, типи акцентуації, психофізіологічні особливості тощо. Так, кожна класифікація індивідуальних типів у психології супроводжується яскравим описом особливостей мислення. К. Г. Юнг, зокрема, характеризує особливості мислення екстравертів та інтровертів. За екстравертованої установки мислення спрямоване на категорії об'єктивних даних (факти, ідеї). Екстраверт намагається "ставити всі прояви життя в залежність від інтелектуальних висновків, які завжди орієнтуються на об'єктивно задане, або на об'єктивні факти, або на загальноприйняті ідеї". Мислення ж за інтровертованої установки орієнтується передусім на суб'єктивний чинник, для нього "факти мають другорядне значення, а головну цінність ... становлять розвиток і виклад суб'єктивної ідеї, початкового символічного образу, який ... стоїть перед його внутрішнім зором" (цит. за О. К. Тихомировим). Інтроверт прагне поглиблення, а не розширення, його судження менше стосуються об'єкта, ніж суб'єкта.

Е. Кречмер убачав зв'язок між мисленням і конституцією. Він вважав, що вченим-циклотомікам властиві великою мірою екстенсивний характер роботи, наочно-емпірична спрямованість, схильність до популяризації. Вченим-шизотимікам притаманні потяг до практичної роботи, до чітких формальних побудов, схильність до ірреального (О К. Тихомиров).

Різні види психопатії супроводжуються різноманітними розладами й характерними особливостями інтелектуальної діяльності. Б. В. Зейгарник описує відхилення в операціональному боці мислення (зниження рівня узагальнення та викривлення процесу узагальнення), а також розлади особистісного компонента мислення (різноплановість мислення, порушення критичності та саморегуляції). У деяких хворих трапляються порушення динаміки мисленнєвої діяльності, тобто мислення як процесу. Ці розлади, які можуть бути виявлені тільки спеціальними дослідженнями, є одним із принципових доказів процесуальності мислення та її ролі в продуктивності останнього Так, лабільність мислення виявляється у нестійкості способу виконання задачі. При цьому рівень узагальнення не знижений, узагальнення робиться правильно, не порушені операції порівняння, перенесення, однак узагальнення на базі класифікації предметів спонтанно підміняється випадковими, конкретно-ситуаційними поєднаннями.

Антиподом цього порушення є інертність зв'язків минулого досвіду. В цьому випадку хворі не можуть змінити вже обраний спосіб своєї роботи, змінювати хід своїх міркувань, переключатися з одного виду діяльності на інший. Інакше кажучи, мисленнєвий процес цих хворих важкорухомий, зміна умов заважає їхній роботі.

Ці та інші нюанси й особливості мисленнєвої діяльності (звичайно, не в хворобливих, крайніх, а в м'яких Тюрмах) за потреби можуть бути компенсовані. Вони виявляються і в нормальному процесі розв'язування на всіх його етапах: у можливості побачити проблемну ситуацію, в особливостях аналізу й використання умов задачі, співвідношенні усвідомленого й неусвідомленого, характері емоційної регуляції пошуку, тактиці цілепокладання, в зародженні та становленні задуму, розробці й реалізації стратегій, оригінальності гіпотез тощо. Зупинимося на деяких інтелектуальних властивостях особистості, що зумовлюють, зокрема, продуктивність мислення, його творчий характер. Наведені приклади методичного забезпечення можуть бути використані як для виявлення відповідної властивості, так і для її розвитку, тренінгу.

Швидкість мисленнєвих процесів - дуже важлива властивість тоді, коли мислення включене в конкретну практичну діяльність, яка вимагає невідкладного прийняття нестандартних рішень, часом у складних, екстремальних умовах (лікар, слідчий, водій та багато інших професій). При цьому швидко може протікати як згорнутий, інтуїтивний мисленнєвий процес, переважно неусвідомлений, так і процес логічного мислення з повним усвідомленням, рефлексивним аналізом усіх етапів.

Саме швидкість мисленнєвих процесів є основним моментом, який вимірюється в так званих тестах інтелекту (Г. Ю. Айзенк), коли потрібно якнайшвидше дати правильну відповідь на поставлене в задачі запитання. Наведемо приклади:

- Розв'язати анаграми та виключити зайве слово:

атсін, хад, тоівовкр, вкоін.

- Вставити пропущену букву і пропущене число

1 В 5? А З Д?

- Вибрати потрібну фігуру з пронумерованих

(рис. 42, 43).

Глибина мислення - властивість, що сприяє аналізові, порівнянню, знаходженню суттєвих зв'язків. У конкретно-психологічному плані вона означає здатність ураховувати всі відомі й необхідні дані, запропоновані в умовах задачі, і зв'язки між ними.

Рис. 42. Оберіть потрібну фігуру з 4-х пронумерованих

Так, у розв'язуванні простої задачі на продовження ряду 1 8 16 25 ?

досить поширеною помилкою с відповідь 36 (тобто 6 , тому що 1 = |2, 16 = 4 , 25 = 52). Це ілюструє недостатню глибину мислення, тобто врахування не всіх даних (8). Повний аналіз усіх членів числового ряду і взаємозв'язків між ними приводить до правильної відповіді 35 (бо 8 = 1 + 7; 16 = 8 + 8; 25 = 16 + 9, 35 = 25 + 10).

Широта мислення виявляється в залученні до розв'язування задачі необхідних засобів і знань, не даних безпосередньо в умовах задачі, а взятих з інших сфер знань, наук тощо. Широта мислення є особливо важливою при розв'язуванні так званих відкритих задач, коли для постановки задачі в межах "розмитої умови" потрібно залучити певні знання й засоби.

Рис. 43. Оберіть потрібну фігуру з 6-ти пронумерованих

Гнучкість мислення (протилежною якістю є ригідність, тобто інертність), є однією з найважливіших передумов ефективності творчої діяльності. Визначити чуттєвість мислення до формування стереотипів, установок можна за методикою Лачінса, котра пропонує розв'язати серію арифметичних задач.

Завдання - розв'язати 10 простих арифметичних задач. У кожній задачі пропонується за допомогою трьох посудин різної місткості відміряти потрібну кількість рідини. На посудинах немає ніяких поділів. Задачі розв'язуються письмово. На одну задачу виділяється не більше 2 хв. (табл. 8).

Після розв'язування тренувальної задачі (0) кожні 1-2 хв. (залежно від очікуваного рівня контингенту) пропонується одна задача. Задачі 1 - 5 називаються установчими. Вони можуть бути розв'язані лише складним способом (наприклад, шляхом послідовного віднімання обох менших чисел від більшого: задача 1 (59- 14-10-10)). Задачі 6, 7, 9,10 називаються критичними, бо мають два рішення: складне і легше. Нарешті, задача 8 припускає тільки одне рішення (28-3). Розв'язування задач 6 і 7 складним способом свідчить про чуттєвість до фіксації установки, а задач 9 і 10 - про точність установки, індикатором ригідності або гнучкості мислення досліджуваних є розв'язання або нерозв'язання задачі 8.

Таблиця 8. Задачі Лачінса

Ті, хто розв'язав цю задачу, належать до групи флексибільних, а ті, хто не зміг розв'язати, - до трупи ригідних.

Стратегічність мислення -це поняття, пов'язане з терміном "стратегія", що передбачає вибір адекватних способів розв'язування задачі та відповідних розумових дій. Проілюструємо стратегічність мислення на матеріалі задач на створення "штучних" понять за Брунером.

Задачі на створення "штучних" понять будуються на матеріалі набору з 81 картки, які містять такі ознаки (ознак 4, кожна з них має 3 значення):

кількість фігур (1,2,3)

фігура (трикутник, квадрат, коло)

колір фігури (червоний, зелений, синій)

колір фону картки (білий, чорний, жовтий).

Отже, картки описуються конкретним значенням кожної з ознак (наприклад, 2 червоні кола на білому фоні, 3 сиві трикутники на жовтому фоні та ін.). Завдання зводиться до того, щоб відповісти, яка група карток задумана, зробивши якнайменше ходів (1 хід - це значить взяти або назвати якусь картку й одержати відповідь: належить вона чи ні до задуманої групи). Перший позитивний приклад (тобто перша картка, яка належить до групи) видається на початку розв'язування.

Так, одержано перший позитивний приклад:

1 червоний трикутник на білому фоні.

Задумана група - "червоні трикутники". Рішення знаходять, зробивши 7 ходів, послідовно висуваючи й спростовуючи різні гіпотези (трикутники, білий фон тощо).

Основні стратегії розв'язування задач Брунера -сканування і фокусування, тобто послідовне висунення гіпотез і послідовне визначення релевантних ознак та їхніх значень. Ефективною в цих умовах є стратегія фокусування.

Імпульсивність -обережність мислення. Більшості людей властива обережність у мисленні, для них досить складно приймати ризиковані рішення. Однак у творчому мисленні інколи без ризику не обійтися, бо нове завжди є певною мірою ризикованим і незвичайним. Для визначення і торгування цих властивостей мислення пропонується дуже проста ігрова методика:

На листі паперу в клітку намалюйте квадрат 8x8. Позначте його як для гри в "морський бій" (тобто а, б,..; 1, 2,...). Далі в кліточці в2 поставте крапку, потім викресліть хрестиком яку завгодно кліточку у квадраті.

Нам не часто вдавалося побачити людину, яка б викреслила кліточку з крапкою (хоча ніяких застережень про це не було зроблено). Переважна більшість викреслювала інші кліточки, що здавалося їм менш ризикованим рішенням.

Самостійність (дивергентність, нешаблонність) мислення - це досить важлива риса творчого Продуктивного мислення, що сприяє виникненню оригінальних задумів і нових підходів у різних сферах мистецтва, науки й техніки. Найвідоміша методика дослідження дивергентності - визначення нових функцій якоїсь досить поширеної речі, скажімо шматка паперу.

Для визначення й тренінгу самостійності (дивергентності) виконуються такі задачі:

- Знайти якомога більше способів використання коробок із картону (якщо у вашому розпорядженні їх багато Й вони різні) (за Торренсом)

- До неба прикріплені мотузки, які звисають на Землю. Які можуть бути наслідки? Що трапиться? (за Торренсом);

- Людське життя вдалося продовжити до 250 років. Що буде? Які наслідки?

Зверніть увагу на те, що всі ці задачі відкриті й принципово не мають єдиного правильного розв'язання (відповіді, за шкільною термінологією). Тому їх постановка і розв'язування спрямовані й на руйнування стереотипів, пов'язаних з пошуком єдиної правильної відповіді. Багатьма прикладами доведено, що творча задача має багато варіантів розв'язання, і його правильність залежить тільки від того, чи відповідає воно обраному в даний момент варіанту постановки й відповідній рефлексивній позиції. Крім того, з допомогою відкритих задач відбувається й тренінг широти мислення, тобто вміння помічати й використовувати для розв'язування задачі або прийняття рішення якомога більше релевантних даних. Так, вирішуючи питання про ймовірні наслідки того, що людина житиме в середньому 250 років, люди бачать, як правило, лише негативні наслідки для людства (перенаселення, нестачу їжі, старіння населення, тривале життя кримінальних елементів тощо). Процес мислення у цьому разі не є досить широким і значно поглиблюється, якщо вбачаються й можливі паралельні позитивні зміни, скажімо, тривалий вік геніїв, які зможуть вирішити складні проблеми людства, можливе переструктурування людського життя в напрямі продовження періодів юності та зрілості й ін.

Рефлексію (здатність до рефлексивного аналізу ситуацій) звичайно визначають як самосвідомість особистості в проблемній ситуації, яка виражається в усвідомленні, аналізі та корекції не тільки власних дій, а й їхньої бази, дій супротивника (якщо має місце ігрова або аналогічна ситуація), передбаченні та прогнозуванні тощо.

Дві наступні задачі ілюструють принципи рефлексивного аналізу.

Задача 1. У великій за кількістю співробітників установі одночасно відкрилися дві їдальні: близька (на першому поверсі будинку) і далека (в 7 хв. ходьби від будинку) Вхід в обидві їдальні тільки для співробітників, меню, обслуговування тощо однакові. В якій з їдалень у перший день буде більше людей і чому? А на другий день? Постійно?

Задача вимагає "чистого" рефлексивного аналізу ситуації. В меншій черзі кожен день стоятимуть люди, які проведуть рефлексивний аналіз на один крок глибше, ніж основна маса. Однак оскільки тут вибір тільки з двох варіантів, тому у виграші, хоч як це парадоксально, будуть і ті, хто провів рефлексію на крок менш глибоку, ніж решта.

Задача 2. Хлопчик узяв у руку маленьке пташенятко і запитав мудру людину: "Що в мене в руці - живе чи неживе?" Він був упевнений, що дати правильну відповідь не можна: якщо відповідь буде "неживе", хлопчик покаже живого птаха, якщо - "живе", він птаха задушить у рулі.

Що відповів мудрець?

Шукати рішення потрібно за допомогою зміни рефлексивної позиції відносно задачі й відповідно зміни обсягу даних, які враховуються. Нова рефлексивна позиція включає в аспекти, які враховуються, саму людину, яка ставить запитання, її бажання й волю, аналіз ситуації піднімається на вищий рівень і відшукується мудра відповідь: "Як ти забажаєш".

Майже в кожному процесі розв'язування аналогічна зміна рефлексивної позиції щодо задачі лає відповідний ефект, є продуктивною, тому рефлексія становить принципово важливу властивість творчого мислення.

Серед інших важливих інтелектуальних якостей особистості можна назвати організованість мислення (здатність мобілізуватися у складній ситуації), дисциплінованість мислення (здатність здійснювати трудомістку технічну роботу), послідовність та розважливість думки тощо. Не меншу значущість має критичність мислення. Критичність звичайно визначають як усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяльності людини, показник збереження і сили особистісно-мотиваційної сфери та її впливу на мислення. Протилежною властивістю є некритичність, яка характеризується неусвідомленістю, неможливістю довільної корекції змісту та ходу мислення, що заважає його продуктивності (рис. 44).

Існують цікаві методики дослідження активізації творчої діяльності, спрямовані на зниження критичності й відповідну актуалізацію "вільного польоту" мислення, фантазії. Так, за методом "брейн-стормінгу" Осборна ("мозкової атаки") група людей пропонує будь-які ідеї розв'язування певної задачі, інколи досить абсурдні, а всіляка критика категорично заборонена.

Дослідження показують, що такий підхід є досить адекватним на початковій стадії, коли потрібно знайти оригінальний творчий задум або підхід. Однак подальший процес розв'язування завжди вимагає серйозної перевірки й розробки, тому критичність мислення є необхідним компонентом розумової діяльності.

Специфічне поєднання різних властивостей розуму, їх стійкий вияв у процесі розв'язування різних задач харак-

Рис. 44. Вікова динаміка критичності мислення

теризують стиль інтелектуальної діяльності, той самий "єдиний інтелект" особистості, за допомогою якого людина не тільки пізнає, а й перетворює навколишній світ, активно впливає на нього, будує стратегію свого життя і реалізує її упродовж багатьох років. Найвищим рівнем розвитку інтелекту є така його структура, яка забезпечує творче перетворення дійсності, творчість у її різноманітних видах і виявах.