Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Висновки

1. Сексуальна поведінка спрямована на стимуляцію сексуального збудження або розширення сексуальної активності через зміни сексуальних реакцій та підвищення сексуальної чутливості. Проявами її можуть бути сексуальна активність індивіда чи сприймання сексуальної поведінки, спрямовано? на нього іншим індивідом.

2. Сексуальна поведінка розвивається за принципами позитивних або негативних підкріплень, що формують умовно-рефлекторні зв'язки. Вироблення умовних сексуальних рефлексів підкріплюється неповторністю, багатством і різноманітністю почуттів, які виникають в особистості. Вони є стимулом розвитку й основою ускладнення збагачення сексуального життя.

3. Змінюється сексуальна поведінка залежно від її значення, від того, які бажання вона задовольняє і яку мету переслідує. При цьому інтимні стосунки можуть набувати різних проявів і бути релаксацією, прокреацією, рекреацією, пізнанням, комунікацією, сексуальним самоствердженням, засобом досягнення позасексуальної мети, звичкою, компенсацією.

4. Спонукальним компонентом сексуальної поведінки є статевий потяг. Структуру статевого потягу утворюють такі функціональні елементи: енергетичний, селективний та компонент періодичності піднесення та спадання лібідо. Основними стадіями формування статевого потягує понятійна, романтична, еротична, стадії ранньої та зрілої сексуальності. Зосереджений сексуальний потяг називають сексуальним бажанням.

5. Сукупність наявних і резервних функціональних можливостей сексуальної поведінки людини, обумовленої сумарним впливом нервових, ендокринних, психічних імпульсів на статеві центри головного та спинного мозку, статеві органи, називають статевим темпераментом. Проявляється він індивідуально, відповідно до соціальних умов, моральних настанов та особливостей міжособистісних стосунків партнерів.

6. Статеве життя людини - сукупність соматичних, психічних і соціальних процесів, які- слугують задоволенню статевого потягу. За А.-Ч. Кінзі, формами статевого життя людини є гетеросексуальний коїтус, гомосексуальний коїтус, полюція, мастурбація, петинг, статеві контакти з тваринами; за Г. Васильченком - екстра генітальні (платонічне кохання, танці, гейшизм) та генітальні (сурогатні та замісні форми статевого життя, сурогатні форми коїтусу, нормативний гетеросексуальний коїтус, орогенітальні контакти, сексуальні дії з тваринами).

7. Сексуальні фантазії - сексуальні думки, зміст яких є завжди фантастичним або нереальним. Вони виникають у різних ситуаціях і за різних обставин, виконують різні функції: слугують джерелом посилення сексуального збудження та задоволення, допомагають побороти тривогу, стимулюють сексуальну активність, слугують для вираження "заборонених" бажань, можуть звільняти людину від статеворольових стереотипів.

8. Мастурбація є навмисним сексуальним самозадоволенням шляхом механічного подразнення ерогенних зон (зазвичай власних статевих органів) чи шляхом психологічного збудження. Сексуальне збудження та задоволення при мастурбації викликається без участі статевого партнера, хоч може практикуватися і взаємна мастурбація. Особливого значення мастурбація набуває на фалічній стадії розвитку дитини. За клінічними проявами виокремлюють такі її типи: фрустраційна псевдомастурбація, допубертатна, періоду юнацької гіпер-сексуальності, замісна (вікарна), персевераторно-обсесивна та імітаційна.

9. До феноменів сексуальної поведінки зараховують також сексуальні ексцеси, умовно-фізіологічний ритм та сексуальну абстиненцію. Сексуальні ексцеси - повторні статеві акти протягом доби за обов'язкової умови, що кожен з них має завершений характер, тобто закінчується еякуляцією. Умовно-фізіологічний ритм - рівень статевої активності, максимально наближений до істинної потреби, обумовлений конституційними і фізіологічними особливостями людини. Сексуальна абстиненція - це вимушене або свідоме стримування від статевого життя за наявності індивідуальної потреби в ньому.

10. Нетипова сексуальна поведінка - сексуальна поведінка, яку однозначно не можна зарахувати ні до норми, ні до девіацій, ні до патології і яка, хоч і становить меншість, однак поширена в усіх суспільствах, культурах та середовищах. Осіб, що здійснюють нетипові сексуально-поведінкові акти, об'єднує те, що вона є для них домінуючим або єдиним шляхом досягнення сексуального задоволення. До нетипової сексуально? поведінки належать: патологічний аутоеротизм, оралізм, аналізм та гомосексуалізм.

11. Сексуальні девіації - хворобливі порушення спрямованості статевого потягу чи способів його задоволення. Спрямованість статевого потягу характеризує вибір сексуального об'єкта на основі різних параметрів; спосіб задоволення вказує на пріоритетність конкретних методів і засобів досягнення статевих відчуттів.

12. Сексуальний злочин - тип людської поведінки, пов'язаний із сексуальним життям і заборонений кримінальним законодавством держави. Основними видами сексуальних злочинів є зґвалтування, ін-цест, педофілія, ексгібіціонізм та вбивство на сексуальній основі.