Зміст взаємодії, її смислове навантаження розкривається як на рівні окремих контактів і дій, так і в контексті спільної діяльності, яка реалізується за однією з трьох моделей:
1) спільно-індивідуальна (кожен учасник здійснює свою частину спільної справи незалежно від інших);
2) спільно-послідовна (спільне завдання послідовно виконує кожен учасник);
3) спільно-взаємопов'язана (одночасна взаємодія кожного учасника з усіма іншими).
При здійсненні спільної діяльності взаємодія може відбуватися і з незнайомими людьми. Вона немовби пронизує спільну діяльність, передбачаючи, що в цьому процесі суб'єкти почергово та взаємно змінюють соціально-психологічні стани, цінності та наміри один одного. Певний інтерес становить класифікація основних ознак і динамічних властивостей спільної діяльності, запропонована російським дослідником А. Журавльовим (табл. 5). Серед власне психологічних складових спільної діяльності найважливішою є спільна мета. До обов'язкових психологічних компонентів спільної діяльності належить спільна мотивація — те, що спонукає людей до досягнення спільної мети,
а також спільні дії, спрямовані на реалізацію поточних і перспективних завдань спільної діяльності. Завершує психологічну структуру такої діяльності загальний результат. При цьому важливе значення має не тільки загальний об'єктивний кінцевий продукт, а й суб'єктивне відображення результату індивідуальними і колективними суб'єктами.
Таблиця 5. Основні ознаки і динамічні властивості спільної діяльності та її колективного суб'єкта
|
Ознака спільної діяльності |
Соціально-психологічний процес спільної діяльності |
Характеристика (властивість) спільної діяльності та колективного суб'єкта |
|||
|
1 |
2 |
3 |
|||
|
1. Наявність єдиних цілей для учасників взаємодії |
Формування цілі. Спільна діяльність, як й інша форма кооперації, зумовлюється необхідністю досягнення недоступних окремій людині або досяжних частково цілей. Доцільна вона тоді, коли заздалегідь визначаються усвідомлювані цілі |
Цілеспрямованість |
|||
|
2. Спільна мотивація |
Мотивування. Учасники спільної діяльності, крім індивідуальних мотивів, повинні мати спонуку працювати разом, тобто має формуватися спільна мотивація для досягнення цілі |
Мотивувальвість |
|||
|
3. Розподіл діяльності на функціонально пов'язані складові |
Розподіл функцій між учасниками. Необхідно розділити єдиний процес досягнення спільної мети на певні складові (окремі функціонально пов'язані сукупності дій, операцій) та розподілити їх між учасниками взаємодії |
Структурованість |
|||
|
4. Об'єднання індивідуальних діяльностей |
Об'єднання. Йдеться про формування цілісності спільної діяльності, взаємозв'язків і взаємозалежностей між її учасниками |
Інтегрованість (об'єднаність) |
|||
|
5. Погоджене виконання розподілених і об'єднаних індивідуальних діяльностей |
Погодження (координація). Полягає в координованому виконанні розподілених і об'єднаних індивідуальних діяльностей учасників взаємодії |
Погодженість (координованість) |
|||
|
6. Наявність управління як атрибутивної функції спільної діяльності |
Управління. Необхідність в управлінні (включаючи самоуправління) зумовлене потребою, внутрішньо притаманною спільній діяльності |
Організованість (регульованість) |
|||
|
7. Єдиний кінцевий результат |
Оцінювання групових результатів. Воно враховує наявність єдиного кінцевого результату, загального для учасників спільної діяльності |
Продуктивність (результативність) |
|||
|
8. Наявність єдиного простору й одночасність виконання індивідуальних діяльностей |
Функціонування учасників взаємодії в єдиному просторово-часовому вимірі |
Умови (просторові і часові) спільної діяльності групи |
|||
Компонентами взаємодії як процесу є фізичний (спільний рух у просторі, спільні дії) і духовний контакти. Тобто організації спільної діяльності властиві такі основні складові, що характеризують взаємодію як процес: індивіди, які діють (актанти), спільні дії, інформаційні зв'язки, взаємовплив, взаємини, взаєморозуміння. Взаємодія у спільній діяльності реалізується у формі організації цієї діяльності, тобто спрямованих на загальний предмет праці спільних дій. Саме вони зумовлюють необхідність використання основних структурних складових діяльності (цілей, мотивів та ін.).
Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії
Деструктивні форми взаємодії
Альтруїстична поведінка у взаємодії
Взаємодія і міжособистісний вплив
Загальна характеристика міжособистісного впливу
Види міжособистісного впливу
Види психологічного впливу
3.4 Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування
Соціальне і міжособистісне пізнання