Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Репресована конфесія в роки радянської влади

Зі встановленням радянської влади в західних областях України відразу почалися репресії проти Свідків Єгови: масові арешти, групові судові процеси, вивезення сімей у райони Сибіру і Казахстану. Причинами репресій була відмова брати до рук зброю, служити в Червоній армії, брати участь у голосуванні за "сталінський блок комуністів і безпартійних" в 1946 р. Свідки Єгови не платили позики на честь перемоги, не здавали зерна, крім звичайних поставок і податків, у "фонд Червоної армії", тобто все, що стосувалося війни і військових потреб, вважалося, з позицій "совісті навченої словом Божим", недопустимим до виконання. Усе це кваліфікувалося тоталітарною більшовицькою державою (як і раніше тоталітарною нацистською) як "підривна, антидержавна діяльність".

Як засвідчують архівні кримінальні справи, у 1944—1950 роках заарештовано і засуджено військовими трибуналами більше трьох тисяч Свідків Єгови на довготривалі строки — від 10 до 25 років, а їхнє майно конфісковано. Так у Рівненській області в 1946 і 1947 роках відбулося два великих судових процеси, в кожному з яких засудили до 15—20 Свідків Єгови за ст.54, ч.ІІ, 11 КК УРСР, що означало: "антирадянська пропаганда і участь в релігійній антирадянській організації". Такі самі процеси відбувалися і в інших областях.

На основі постанови Ради Міністрів СРСР від 13 березня 1951 р. (№667—339 СС) членів релігійної організації Свідки Єгови і їхні сім'ї депортували з території України в північні й східні райони Сибіру. За одну ніч у березні 1951 р. з України вивезено 7449 осіб, приналежних, як твердиться у цьому урядовому документі, до "нелегальної антирадянської секти", а їхні будинки і майно конфісковано. По суті всю конфесію було піддано репресіям (як дорослих, так і дітей), заборонено і вона перебувала в глибокому підпіллі до 1990 р. Масова депортація Свідків Єгови за межі України спричинилася до поширення віровчення і створення нелегальної організаційної мережі Свідків Єгови на всій території Радянського Союзу.

У 1945 р. внаслідок репатріації українців з Польщі в Україну прибула майже тисяча Свідків Єгови. Водночас з групою репатріантів прибув М.Циба, призначений Бруклінським центром з подання польського крайового комітету Свідків Єгови в Польщі керівником ("слугою крайового комітету") Свідків Єгови в Україні. Територію України, як засвідчують архіви Міністерства державної безпеки УРСР (згодом перетвореного на Комітет державної безпеки) було поділено на організаційні округи, обводи, групи і "кілка" (низові ланки), очолювані відповідними "слугами". Саме цей організаційний поділ, строга конспірація, постійний зв'язок через Польщу із зарубіжними центрами Свідків Єгови в Європі і США, постачання нелегальними каналами літератури й звітування про організаційну, проповідницьку діяльність Свідків Єгови в Україні перед Бруклінським центром для тоталітарного сталінського режиму було небезпечним і зухвалим викликом. Зделегалізована і заборонена по всьому Радянському Союзу "антирадянська секта" не давала спокою режимові.

Свідки Єгови не брали участі у виборах, не голосували за кандидатів "блоку комуністів і безпартійних", обґрунтовуючи таку безкомпромісну позицію в умовах тоталітаризму тим, що "віддали свої голоси за царя Ісуса Христа і Його царство, яке незабаром буде встановлено на землі". Вони не були членами профспілок, не брали військових квитків, не йшли до війська. їхні діти не вступали до організацій жовтенят, піонерів, комсомолу, відмовлялися сприймати комуністичну ідеологію в школі. Для радянської влади це був не лише виклик, а насамперед "ворожа, антирадянська" позиція. У засобах масової інформації Свідків Єгови зображали не інакше як "американськими агентами", які "діють під орудою" ЦРУ та інших імперіалістичних спецслужб.

В умовах глибокого підпілля налагоджувався випуск релігійної літератури. Після арешту М.Циби та інших членів крайового комітету в 1951 р. керівництво релігійною організацією Свідків Єгови очолює М.Дубовинський. Після арешту його в 1954 р. її очолює П.Зятек. Усе це спонукало каральні органи шукати інших шляхів — контролю й розкладу зсередини підпілля Свідків Єгови. Починаючи з 1955 р., організація Свідки Єгови в СРСР, центр якої майже постійно розташувався в Україні, піддається специфічному тиску, виникають постійні розколи, опозиційні угрупування, сіються підозріння в "співробітництві з КДБ" тих чи інших керівників організації. Крім того, виникають розколи на тлі ставлення до бруклінської літератури, в якій постійно переглядаються і по-новому тлумачаться ті чи інші положення віровчення, даються нові організаційні установки.

У 50-х роках стався довголітній розкол в Східному окрузі (Іркутська обл.), куди в 1951 р. вислано, в основному з України і Молдавії, Свідків Єгови. Керівники цього Округу Могилевич, Поліщук, Танас виступили проти крайового комітету, очолюваного Павлом Зятеком, підозрюючи деяких членів крайового комітету у "співробітництві з органами" і "зраді теократичної справи". Згодом утворюється опозиційна група Савчука і Пилип'юка на Волині, котру турбують нововведення в бруклінській літературі. Виникають підозри, що ця література "фальсифікована радянськими спецорганами" з метою дезорієнтації й розкладу Свідків Єгови. Постійні "розкольницькі групи" виникають в Закарпатті та в інших регіонах.

Однак, попри всі намагання контролювати, розкладати зсередини "єговістське підпілля", дезорганізувати керівництво і рядових віруючих, протиставити одних іншим, насаджувати паралельні організаційні структури в цьому підпіллі, посварити між собою східний (сибірський) округ і західний (український) округ, незважаючи на постійні арешти й судові процеси, — Свідки Єгови залишалися "твердим горішком" для тоталітарного режиму. Це засвідчують партійні документи. Кілька разів (у 1967, 1975, 1986 роках) ЦК Компартії України приймав спеціальні таємні постанови про "посилення атеїстичної і контрпропагандистської діяльності" серед Свідків Єгови. З року в рік чисельність Свідків Єгови зростала, утворювалися нові організаційні структури в Україні і за її межами. Підтримувався постійний зв'язок із зарубіжними центрами. І це турбувало тоталітарний режим.