Історія релігій - Лубський В.І. - Історичний характер релігії

Теза багатьох дослідників XIX- першої пол. XX ст. про історичний характер релігії досягненнями сучасної історичної науки є незаперечним фактом. Доведено, що релігія має свій початок, вона виникла на певному етапі історії суспільства, її виникнення тісно пов'язане з розвитком людської свідомості.

Перший етап у розвитку людської свідомості тривав від появи мавполюдей до неандертальської людний (тобто до формування родової общини). Це була ступінь стадної свідомості, свідомості чуттєво-конкретної, безпосередньо включеної до трудового процесу. Вона не виходила за межі матеріальної практики. Окремої духовної сфери в діяльності людей ще не було. Суспільство ще не мало світогляду. Говорити про релігію на цьому етапі розвитку суспільства, яке тільки-но вийшло з тваринного стану, немає жодних підстав, жодного сенсу.

У родовій общині людська свідомість переходить до нового стану свого існування, вона залишає тваринний рівень, набуваючи суспільної свідомості суспільної людини. Людина вже має світогляд, на основі якого вона взаємодіє зі світом, який її оточує.

Що ж це була за суспільна свідомість? Яким був цей світогляд?

Первісна суспільна свідомість мала синкретичний характер, вона нероздільно об'єднувала зачатки майбутніх форм суспільної свідомості. У первісних людей наївно-реалістичні погляди на світ перепліталися з нереалістичними, фантастичними. Усі ці погляди знаходили своє вираження в міфах. А міф у той час був основним носієм інформації, він легко запам'ятовувався і передавався від покоління до покоління. Міф виконував роль світогляду: давав загальне оцінювання світу, формулював ціннісні положення, встановлював норми поведінки і діяльності.

Основу міфологічного світогляду становить те, що в науковій літературі називається уособленням природи, яке полягає в ототожненні людини з природою, коли на природу переносяться всі людські якості і насамперед здатність діяти свідомо.

Міфологічний світогляд складався в процесі трудової діяльності людини і був зумовлений необхідністю спілкування за допомогою членороздільної мови. Одночасно розвивалося мислення, виникли, умови для виникнення складного, системного світогляду.

Поява релігії

Поглянемо на найстародавніші сторінки історії людства. Найдавнішими відомими нам викопними предками людний були архантропи, кісткові залишки яких знайдено в Африці, Європі та Азії. У 60-х роках XX ст. сенсацію викликало відкриття Л.Лікі решток архантропа у місцевості Олдовай у Танзанії (Африка), якого він назвав "homo habilis" - "людина вміла"). Це, очевидно, був безпосередній нащадок викопного австралопітека (південної людиноподібної мавпи). Людина вміла жила близько 2,5, а може й 3 мли років тому. Вона вже виготовляла знаряддя праці, звідки і її назва. Поховань від неї не залишилося. Біля її решток не було жодної ознаки будь-якого релігійного культу. Зрозуміло, що релігії тоді ще не було.

Не виявлено релігії і в наступного за віком нашого далекого предка - пітекантропа (мавполюдини), рештки якого відомі з 1891 р., коли вони були знайдені на о. Ява. Пітекантропи жили близько 1 млн років тому, у період раннього палеоліту. Зовнішнім виглядом вони багато в чому ще нагадували мавпу: мали довгі передні кінцівки, похиле чоло, масивну нижню щелепу. У них не було постійного житла, не користувалися вони й вогнем. Але вже ходили на задніх кінцівках, мабуть, володіли елементарною членороздільною мовою і виготовляли найпростіші знаряддя праці. Ознак релігії у пітекантропів не виявлено.

Майже те саме можна сказати про синантропа ("китайську людину"), рештки якого знайдені в 1927 р. поблизу Пекіна. Хоча він краще, ніж пітекантроп, обробляв знаряддя праці з каменю, користувався вогнем і осіло жив у печерах, мав краще розвинену мову, про що свідчить будова нижньої щелепи. Він був молодший від пітекантропа на 200-300 тис. років.

Минуло ще кілька сотень тисяч років еволюції людини, і з'явився ще один наш далекий предок - неандерталець, кісткові рештки його знайдено в місцевості Неандерталь у Німеччині в 1856 р. Нині відкритих неандертальських стоянок налічується близько сотні, є вони і в нашій країні.

Природний добір і змінність у процесі пристосування до змін середовища існування робили свою добру справу - людський організм удосконалювався. За фізичною будовою неандерталець уже більше схожий на сучасну людину: кремезний, середній на зріст, з трохи зігнутими в колінах ногами. Більшість дослідників датують існування неандертальців періодом, що лежить десь у межах 100-40 тис. років тому. Саме на цей період припадає велике зледеніння Європи, клімат якої па той час став дуже суворим. Неандертальці жили в печерах, носили одяг із звіриних шкур, могли добувати вогонь, між чоловіком і жінкою вже існував поділ праці. Колективне полювання на великих звірів потребувало спільних погоджених дій. Тому неандертальці жили згуртованіше, ніж їх попередники, і вільно користувалися мовою. Формою організації суспільного життя па цьому етані розвитку людини вже була кровно споріднена орда.

Наші далекі предки залишили мало свідчень про те, що вони думали про навколишній світ. Мабуть, думок було не так уже и багато, то ж і свідчень про ці думки теж обмаль. Та й час минув немалий, він зробив своє. Але є одна річ, яка може багато розповісти про їхнє мислення. Це - поховання.

Ні "людина вміла", ні пітекантропи, ні синантропи не ховали своїх померлих родичів. їх трупи вони залишали на місці смерті чи викидали геть з печери, а може, з'їдали. І таке могло бути в голодні часи. Мабуть, саме тому до нас дійшло так мало їхніх решток. Що ж до неандертальців, то вони вже почали ховати своїх померлих чи загиблих родичів. Опублікування наслідків вивчення неандертальських поховань, відкритих у печерах Кіїк-Коба (Крим, 1924 р., Г.А.Бонч-Осмоловський) і Тешик-Таш (Узбекистан, 1938 р., О.П.Окладников) спричинили в 30-х, а потім у 50-х роках жваву дискусію.

На стоянці в печері Кіїк-Коба виявлено поховання дорослої людини і дитини. Обоє були покладені на бік, із злегка зігнутими в колінах ногами. Яму для поховання свідомо вирили короткою, в ямі виявлено сліди вохри - тіла, очевидно, були пофарбовані.

У печері Тешик-Таш труп теж не був безладно кинутий. Це було поховання дитини. Навколо її черепа лежали нарами роги козлів, які, очевидно, були предметом традиційного полювання людей цього племені.

У 1946-1948 рр. М.Є.Воєводський, а в 1949 р. А.Н.Рогачов була дослідили стоянку первісної людини на території України. Там вони знайшли, серед іншого, статуетку жінки-матері - ознаку культу предків.

Видно, що в цих випадках неандертальці проявляли певне ставлення до самого факту смерті, до померлого, оскільки піклувались про нього так, як робили це за його життя. Можливо, у них виникали якісь думки про надприродне у зв'язку з вражаючим їх фактом смерті родича. Можна припустити, то це одне зі свідчень невиразних уявлень про можливість існування за межами реального буття.

Однак інші дослідники вважають, що ніяких релігійних уявлень у неандертальців не було. Свідомі поховання - це ознака появи певних санітарно-гігієнічних поглядів, які потребували заходів для знешкодження трупа, чи ознака зрослого авторитету в общині жінки-матері, що боронила свою дитину і після її смерті, не давала їй бути з'їденою чи викинутою. Отже, це питання дискусійне.

Більш-менш чіткими релігійними уявленнями відзначалася і кроманьйонська людина, останки якої знайдено ще в 1868 р. в печері Кро-Маньйон у Франції. Існування цієї людини датується пізнім палеолітом, близько 40 тис. років тому. Вона дістала назву "homo sapiens" - "людина мисляча". Кроманьйонці застосовували вдосконалені засоби полювання, вміли будувати землянки для житла, носили одяг. У них була вища форма суспільної організації праці - вони ж жили в кровно родинній общині, у них існував матріархат.

Недалеко від міста Іркутська у долині річки Білої, поблизу села Мальта, О.П.Окладников на стоянці кроманьйонської людини знайшов поховання дитини. Поруч з рештками кістяка знайдено численні прикраси - намисто з кісток, браслети, скульптурне зображення пташки, пластинка з бивня мамонта, жіноча статуетка з підкресленими рисами жінки-матері. Труп був пофарбований червоною вохрою. Поховання переконливо свідчить про певні думки у зв'язку зі смертю члена роду. Йому щось дали із собою в могилу. Може, він буде десь існувати. Його зв'язок з родом не зникає.

Цікаве поховання знайдено відомим археологом П.Й.Борисковським поблизу м. Воронежа на річці Дон. Похована людина була зв'язана. Це, очевидно, зробили з метою "знешкодження" мерця, оскільки в людей уже існувало уявлення про можливість певної діяльності людини після смерті. Як і на мальтійській стоянці, тут знайдено численні жіночі статуетки культового призначення.

Беручи до уваги час існування цих та інших пам'яток кроманьйонської культури, можна вважати, що цілком виразні релігійні уявлення виникли десь вже 50-30 тис. років тому. Ми вказуємо дві дати тому, що було б неприпустимим спрощенням вважати виникнення релігії одномоментним актом. Очевидно, цей процес тривав близько 20 тис. років, він охопив останній період епохи розкладу первіснообщинного ладу і початковий період становлення класового суспільства.