Історія релігій - Лубський В.І. - Халдейська Католицька Церква

У стародавності Південна Італія й Сицилія мали тісний зв'язок із Грецією, довгий час багато їхніх мешканців говорили грецькою мовою. На початку християнської епохи (хоча більшість християн належало до візантійської традиції) ця область виявилася в межах Римського патріархату, і почався процес її поступової латинізації.

В VIII столітті візантійський імператор Лев III перевів цю область із юрисдикції папи під юрисдикцію Константинопольського Патріархату, після чого тут почалося відродження візантійської традиції. Завоювання них місці, норман нами в XI столітті привело до поверненню в латинський патріархат. У цей час місцева візантійська Церква процвітала, їй належали сотні монастирів на узбережжя Південної Італії. Норманни Заборонили служити візантійську службу, грецькі єпископи були замінені на латинські.

Почався процес, що привів до-повного розчинення віруючих у латинській Церкві. Кінець цьому занепаду був покладений в XV столітті, коли сюди прибули дві більші групи албанських емігрантів, що бігли від турків. Жителі північної частини Албанії, християни латинського обряду, швидко змішалися з місцевим населенням, але жителі південної, православної частини Албанії, залишилися вірні своїй візантійській спадщині. Спочатку місцеві латинські єпископи зустріли це без розуміння, і хоча в XVI столітті пани підтримали візантійців (в 1595 році їм був даний свій єпископ), криза в громаді тривала. Ситуація стала поліпшуватися лише в XVIII столітті. В 1742 році папа Бенедикт XVIII обнародував буллу Etsi Раstогаlіs, покликану поліпшити положення італо-албанців. Булла проклала шлях більше прогресивному законодавству й визнанню рівності візантійського й латинського обрядів, що відбулося в наступному столітті.

В 1732 ропі у Калабрії і в 1734 році в Палермо були відкриті італо-албанські духовні семінари. Вище богословські утворення в цій Церкві можна одержати в Римі в Грецькому Коледжі (заснований в 1577 році).

Нині в Церкві дві єпархії, що мають однаковий статус. Єпархія Лунгро (у Калабрії) була заснована в 1919 році й має 27 приходів, у її юрисдикції вся континентальна Італія. Єпархія П'яна-дел'і-Альбанезі, заснована в 1937 році, поширюється на всю Сицилію і має 15 приходів.

Поряд із цими єпархіями в Церкві є заснований в 1004 році в декількох милях від Рима монастир Санта-маріа-ді-грот-таферрата; де все, що залишилося від ніколи квітучої італо-грецької чернечої традиції. В 1937 році монастир одержав статус територіального абатства, відповідно до якого його настоятель має таку ж владу над ченцями :й місцевими віруючими, як й єпископ.

В італо-албанців немає приходів в англомовному світі, але невеликі громади в цих країнах зберігають свою традицію за допомогою таких груп, як Суспільство італо-албанців візантійського обряду Богородиці Що Милує, що перебуває на острові Ставний, штат Нью-Йорк (США).

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ПІВДЕННА ІТАЛІЯ, НЕВЕЛИКА ДІАСПОРА ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 64 000

ЩО ВІДОКРЕМИЛИСЯ ВІД АССІРІЙСЬКОЇ ЦЕРКВИ СХОДУ

Халдейська Католицька Церква

Уже в ХІІІ столітті католицькі місіонери - головним чином, домініканці й францисканці - активно діяли серед віруючої Ассірійської Церкви Сходу. Це привело до обігу декількох єпископів і визнання короткочасних уній, але постійної громади ассіро-католиків не виникло.

У середині XV століття в Ассірійській Церкві затвердилася традиція спадкування патріаршого престолу від дядька до племінника, у результаті чого в Церкві панувало одне сімейство й на патріарший трон часом сходили неповнолітні.

Коли в 1552 році був обраний такий патріарх, група ассірійських єпископів відмовилася його визнати й вирішила шукати унії з Римом. Вони обрали своїм патріархом настоятеля монастиря Юханнана Сулаку й послали його в Рим для визнання унії з Католицькою Церквою. На початку 1553 року папа Юлій III проголосив Сулаку "патріархом халдеїв" Симоном VIII і 9 квітня 1553 року рукопоклав у соборі Св. Петра в Римі в єпископа.

Наприкінці 1553 року повий патріарх повернувся на батьківщину, де задумав провести ряд реформ, але зустрів найсильнішу протидію місцевого ассірійського патріарха. Незабаром Симон був схоплений пашею Амадіі, його піддали катуванням і у січні 1555 року був страчений. Зрештою група, що очолювалася Сула кой, повернулася в Ассірійську Церкву Сходу, але протягом 200 років у Церкві тривала смута й боротьба між про- і антикатолицької партіями. Положення стабілізувалося тільки в липні 1830 року, коли папа Пій VIII затвердив митрополита Іоанна Горміздаса главою всіх халдейських католиків, привласнивши йому титул Вавилонського патріарха халдеїв з резиденцією в Мосулі.

В час Першої світової війни халдео-католики піддалися жорстоким гонінням, до 1918 року загинули 4 їхні-єпископи, багато священиків і близько 70 000 віруючих.

Протягом століть резиденція патріарха неодноразово мінялася, поки в 1930 році не був обраний Мосул. В 1950 році, після значної міграції халдео-католиків з Північного Іраку в Багдад, патріарх також перебрався в столицю, де перебуває й у цей час.

Після підписання в листопаді 1994 року в Римі христологічної угоди між папою Римським й Ассірійським патріархом відносини між Халдейською Католицькою Церквою й Ассірійською Церквою Сходу стали швидко поліпшуватися. У серпні 1997 року Священні Синоди обох Церков заснували комісію з діалогу для обговорення питань пасторського співробітництва на всіх рівнях.

Кандидати у священики вчаться в Багдадській патріаршій семінарії Св. Петра. Семінарія нині не дає вищого богословського утворення. У Багдаді і Мосуле є центри по духовному утворенню мирян. Розглядається питання про відкриття в Іраку католицького університету.

Найбільше халдео-католиків живе в Багдаді (Ірак). Усього в Іраку є 10 халдейських діоцезїв, 4 в Ірані й ще 4 в інших країнах Близького Сходу. У Церкві використовується халдейська (або східно-сірійська) літургія з елементами латинської. Мова богослужіння - сірійська.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ІРАК, ІРАН, СИРІЯ, ЛІВАН, ТУРЕЧЧИНА, ІЗРАЇЛЬ,

ЄГИПЕТ, ФРАНЦІЯ, СІНА

ГЛАВА: ПАТРІАРХ РАФАЇЛ І БІДАВІД (НАРОДИВСЯ В 1922 РОЦІ. ОБРАНИЙ В 1989 РОКУ)

ТИТУЛ. ВАВИЛОНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ХАЛДЕЇВ

РЕЗИДЕНЦІЯ: БАГДАД (ІРАК)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 304 000