Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Текст 5.1. ТИПІТАКА. ВОГНЕВЕ КАЗАННЯ

Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, такі душа вбирається в нове тіло, залишаючи старе й непридатне (2.22).

Той, хто народився, обов’язково помре, і той, хто вмер, обов’язково народиться знову... (2.27).

Як повітря переносить запахи, так і жива істота в матеріальному світі переносить з одного тіла в інше свої різноманітні життя. Так вона отримує певне тіло, а потім залишає його, щоб знову опинитись в якомусь іншому тілі (15.8).

Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність і невігластво —ці якості притаманні істотам демонічного походження... (16.4).

Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба. їм не властиві ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда (16.7).

Вони кажуть, що цей світ нереальний, що в нього немає основи, нема Бога, який керує ним. Вони кажуть, що світ виник із статевого бажання і що Його зумовлює лише хтивість (16.8).

Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба... Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів і тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, у полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення (16.11 — 12).

Так, пригнічені турботами, охоплені тривогою, заплутавшись у тенетах ілюзій, вони стають надто схильними до чуттєвих насолод и потрапляють до пекла (16.16).

Знову й знову народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди... опускаються до найницішихформ життя (16.20).

... Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енергійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства — всі ці... якості... притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою (16.3).

Той, хто, усвідомивши себе, врівноважив свій розум, вже переміг народження та смерть... (5.19).

Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи. Вона завжди перебуває в трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши себе і зосередившись на Верховному, вона насолоджується безмежним щастям (5.21).

Бгаґавад-Ґіта, як вона є. - Л., 1990. - С. 84-99,264-266, 652, 668-688.

Текст 5.1. ТИПІТАКА. ВОГНЕВЕ КАЗАННЯ

Поживши в Урувелі стільки, скільки схотів, Святий (Будда) помандрував до гори Гаї з великим натовпом ченців, а саме з тисячею джатіл і в. І залишившись на горі Гаї разом з тисячею ченців, сказав:

— Усе в огні. Що ж то палить? Око палить, зір палить, сприймання оком палить, уявлення оком палить, відчуття, що постає з уявлення оком, палить теж, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить, через народження, старість" смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Вухо палить, звуки палять, сприймання вухом палить, уявлення вухом палить, відчуття, що постає з уявлення вухом, палить теж, — буде воно неприємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, анінеприємно, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждання, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

—Нюх палить, пахощі палять, сприймання носом палить, уявлення носом палить, відчуття, що постає з уявлення носом палить теж, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Смак палить, язик палить, сприймання язиком палить, уявлення язиком палить, відчуття, що постає з уявлення язиком палить теж,—буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

—Дотик палить, тіло палить, сприймання тілом палить, уявлення тілом палить, відчуття, що постає з уявлення тілом палить теж, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаптя горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Розум палить, думки палять, сприймання розумом палить, уявлення розумом палить, відчуття, що постає з уявлення розумом, палить теж, — чи буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, все одно палить. А чому воно палить? Через вогонь пристрасті, через вогонь гріха, через вогонь облуди палить воно, через народження, старість, смерть, через розмаїття горя, суму, страждань, нудьги і розпачу палить воно. Це я вам кажу.

— Коли добрий учень, озброєний знанням, візьме все це до уваги, він позбудеться втіхи для ока, для зору, від сприйняття оком, від уявлення оком, від відчуття, що постає з уявлен ня оком, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться втіхи для вуха, для слуху, від сприймання вухом, від уявлення вухом, від відчуття, що постає з уявлення вухом, —буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться втіхи для язика, для смаку, від сприймання язиком, від уявлення язиком, від відчуття, що постає з уявлення язиком, — буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться втіхи для тіла, від дотику, від сприймання тілом, від уявлення тілом, від відчуття, що постає з уявлення тілом,--буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне,— він позбудеться втіхи.

— Він позбудеться, нарешті, втіхи для розуму, від думки, від сприймання розумом, від уявлення розумом, від відчуття, що постає з уявлення розумом,—буде воно приємне чи неприємне, чи не буде воно ані приємне, ані неприємне, — він позбудеться втіхи.

— А позбувшись втіхи від усього цього, він позбудеться Й пристрасті; позбувшись її та визволившись, він стане вільний і дійде свідомості: "Я - вільний, не бути новим народженням; я дійшов святості; виконано те, що слід було виконати,—і визнає: — Немає більше нічого після цього існування".

Поки тривало казання, тисяча ченців визволились від прагнення мати втіхи на земному падолі, а серця їхні звільнилися від пристрасті.

Ти пішака. Сутша-пітака. Махавагга // Голоси Стародавньої Індії. - К., 1982. - С. 259-260.