Релігієзнавство - Лубський В.І. - Корак і Суна

Коран і Суна

Святим письмом мусульман є Коран ("ал-Куран" — "читання вголос, напам'ять"), за їх уявленням це слова Аллаха, що безпосередньо або через ангелів були звернені до Мухаммада та були виголошені останнім як "пророчі одкровення" головним чином в Мецці і Медині між 610 і 632 рр. За життя Мухаммада текст Корану головним чином переказувався напам'ять. Після смерті пророка за дорученням перших халіфів його секретар Зайд бен Сабіт склав писемний текст, який близько 650 р. був проголошений канонічним. Він має 114 сур (тобто глав), які поділяються на айати (вірші). Після першої короткої сури — Фатіхі, яка використовується в ісламі як головна молитва, йдуть найдовші сури і простежується тенденція до зменшення розміру сур від початку Корану до його кінця. Як святе письмо мусульман Коран відіграє важливу роль у житті сучасних мусульманських держав. Його викладають в різних учбових закладах, його образи та ідеї знаходять відображення в художній літературі, широко використовуються в суспільному житті.

Якщо Коран — це святе письмо мусульман, то святим переказом ісламу є Суна — збірка переказів (хадисів). Вона містить приклади з життя Мухаммада як зразок та керування для усього мусульманського загалу та кожного мусульманина зокрема, як виток відомостей про те, яка поведінка чи думка до вподоби Аллаху. У звичайному лексиконі суна може означати просто правильні, відповідаючі Суні вчинки ("суна" — звичай, приклад). Чотири канонічних збірки суни були укладені ще в IX ст.

П'ять "стовпів" ісламу

Вже у ранній період розвитку мусульманської общини склалось уявлення про п'ять "стовпів" ісламського віровчення. Це: 1) аш-шахада — сповідання віри; 2) ас-салат — молитва; 3) ас-саум — піст; 4) аз-закат — податок на користь бідних; 5) ал-хаджж — паломництво.

Догматика

Мусульмани називають Бога Аллахом — це ім'я було відоме й раніше як ім'я одного з найвищих божеств аравійського пантеону. Символ віри ісламу (саме шахада) дуже короткий: "Немає ніякого Бога, крім Аллаха, і Мухаммад — його посланець!" Аллах — єдиний та одноосібний бог, творець світу і господар Судного дня. Навіть християнську Трійцю мусульмани відкидають як політеїзм, проголошуючи: "Он — Аллах — един, Аллах, вечный; не родил и не был рожден, и не был Ему равным ни один!" (Коран, 112). Аллах має владу над усіма своїми творіннями та піклується про них. Щодо людей він милостивий, милосердний, такий, що все прощає. У відповідь люди повинні, усвідомлюючи могутність та велич Аллаха, цілком підкоряти себе йому, бути богобоязливими, благочестивими, у всьому покладатись на його волю та милість.

Взагалі ісламу дуже притаманний фаталізм, віра у визначеність наперед усіх дій людини та її долі. Проте одночасно підкреслюється, що людина є сама відповідальною за свої дії, насамперед неправедні, тому на суді Аллаха кожен отримає своє залежно від того, що він зробив за своє життя.

Основні догмати ісламу складались поступово, та й досі в них є розбіжності між різними напрямками мусульманства. Взагалі цих догматів п'ять: 1) вчення про єдинобожжя; 2) віра у божу справедливість та правосуддя Аллаха; 3) визнання пророчої місії Мухаммада та пророків, що йому передували; 4) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 5) вчення про верховну владу (імамат-халіфат). Перші чотири догмати спільні для всіх мусульман. Питання про верховну владу — головний предмет розбіжностей між різними течіями.

Салат (намаз) — ісламська молитва, ритуал якої строго затверджений. Вона повинна виконуватись п'ять разів на добу та пов'язана із ритуальним очищенням, відповідним порядком рухів та молитовних формул. її необхідно здійснювати обличчям до мусульманської святині — Кааби (цей напрямок зветься кібла). Молитву можна здійснювати як індивідуально, так і колективно. Особливим, святковим днем, коли усі мусульмани збираються до мечеті на полуденну молитву та проповідь, є п'ятниця. Обов'язок знаходження на спільній п'ятничній молитві вплинув на архітектуру — з'явились спеціальні соборні мечеті великого розміру.

Мечеть займає особливе місце в житті мусульманського суспільства, вона є не тільки молитовною, а й суспільною будівлею. Раніше тут зберігалась казна, провадився мусульманський суд, спливало культурне життя, міг навіть провести ніч іноземець.

Квартальні мечеті були справжніми чоловічими клубами (жінки повинні були молитись або в частині за огорожею, або в спеціально ізольованих галереях). Зараз мечеті значною мірою звільнені від суспільно-політичних функцій, хоча іслам так і не сформував уявлення про святість цієї будівлі та обряду її освячення. Але для перебування у мечеті віруючий має бути ритуально чистим, одягнутим у кращий одяг, не розмовляти голосно та при вході роззуватися.

Саум (ураза) — мусульманський піст — полягає в повному утриманні протягом світлого часу доби від приймання їжі, напоїв, тютюну, виконання шлюбних обов'язків і т.ін. З настанням темряви обмеження відміняються, але забороняється надмірність. Піст є обов'язковим для усіх дорослих мусульман протягом святого місяця рамадану. Є також різні індивідуальні та добровільні пости.

Закат — податок на користь мусульман, що потребують допомоги, своєрідна милостиня. Розміри цього податку, правила його стягнення та категорії осіб, що мають право на отримання коштів з нього, також регламентовані.

Хаджж — паломництво до Мекки, яке зобов'язаний, принаймні раз у житті, здійснити кожен мусульманин. Наприкінці життя Мухаммад здійснив паломництво до Мекки, до Кааби, яку він звільнив від язичницьких ідолів. Це кубічної форми кам'яна споруда, розміром 12 на 10 м і висотою 15 м покрита чорними зшитими полотнами, здавна використовувалась як культовий центр. У її східному куті є "чорний камінь" — головний об'єкт поклоніння, символ могутності Аллаха, надісланий ним на Землю. За арабською легендою Каабу започаткували ще Адам та його син Шис (Сіф), а згодом їх відбудували Ібрахім та Ісмаїл, яких іслам вважає першими мусульманами, носіями істинного єдинобожжя

1 в наш час Мекка, де знаходиться Кааба, та Медина, де був похований Мухаммад, є головними місцями паломництва мусульман. Хаджж здійснюється у строго визначені дні мусульманського року — місяць зу-л-хиджа (мусульманський календар відповідає місячному року, який є коротшим за сонячний на декілька днів, тому дні хаджу та інших мусульманських свят увесь час зміщуються відносно нашого календаря). Він супроводжується різними обрядами та ритуалами, а завершується найбільшим мусульманським святом жертвопринесення. Зараз хаджж відіграє важливу роль — не тільки релігійну, а й суспільно-політичну (форма єдності мусульманського світу, час зустрічей лідерів ісламських держав тощо).

Шаріат

Як бачимо, чотири з п'яти "стовпів" ісламського віровчення містять моральні та обрядові правила, що відображають підвищену увагу цієї релігії до обрядовості та норм релігійного життя. Це визначило переважаючий розвиток ісламського права порівняно із догматикою. Мусульманське право — шаріат — складається з комплексу правил, що містяться у Корані та суні, а також вироблені багатовіковою практикою ісламських богословських шкіл. Вони визначають переконання, формують моральні цінності та релігійну совість віруючих, а також визначають конкретні норми права. Правосуддя на основі норм шаріату здійснюють мусульманські судді-чиновники — каді.

У більшості ісламських країн і зараз зберігаються шаріатські суди, в чинності яких знаходяться справи, що відносяться до ритуального, родинного, приватного, частково й до карного права. За нормами шаріату виконуються тілесні кари (наприклад, биття ціпками по п'ятах) в Пакистані, Судані, аравійських монархіях; широко використовується смертна кара, наприклад, в Ірані — за подружню невірність, проституцію, негідне життя на землі, незгоду з Богом, чотирикратне порушення посту, неодноразове вживання алкогольних напоїв, гомосексуалізм тощо.

Значне місце в шаріаті відіграють певні заборони (харам). Так, у їжі безумовно заборонені свинина та кров, м'ясо падалі, м'ясо тварин, що забиті без відповідного ритуалу. Заборонені напої, що призводять до сп'яніння, але ця заборона м'яка, різко засуджується лише цілеспрямоване та надмірне вживання. Ретельно розроблений мусульманським правом сімейно-шлюбний ритуал. До речі, Коран дозволяє мусульманину мати чотирьох дружин — тільки б він мав змогу їх утримувати. Жінки мають окреме приміщення в будинку (гарем), де не мають права знаходитись сторонні. Так само в мечетях жінки допускаються до молитви в відгородженій частині або в ізольованих галереях. Вони повинні носити особливий одяг — хіджаб (чадра, паранджа), яка приховує їхнє обличчя і фігуру.

Головними мусульманськими святами є курбан-байрам — свято жертвопринесення, пов'язане з хаджжем; ураза-байрам — свято розговіння, пов'язане з закінченням місячного посту рамадану; мавлюд — свято дня народження пророка Мухам мала. Як родинне свято розглядається також обряд ритуального обрізання (суннет) немовлят чоловічої статі.

П'ять "стовпів" ісламу
Догматика
Шаріат
§3. Головні течії ісламу
Організація ісламу
Течії ісламу
§4. Імаміти
§5. Зейдіти
§6. Ісмаїліти
§7. Кармати
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru