Риторика - Колотілова Н.А. - 4.3. Тропи

Тропи (грец. trope - зворот) - це прийоми виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення.

Інакше кажучи, це використання слів у невластивому для них значенні. Слід зазначити, що, використовуючи слова у переносних значеннях, людина, як правило, не переслідує якусь "особливу мету". Тобто вибір із набору потрібних оратору значень одного, переносного, зазвичай не відчувається ним як більш складна мисленна операція. Люди так само легко використовують слова в переносних значеннях, як і слова в прямих значеннях.

Використати троп означає надати слову невластиве йому значення на підставі деякого критерія. Виділяють такі критерії для утворення тропів:

o тотожність;

o схожість;

o суміжність;

o протилежність.

Головними тропами за тотожністю є евфемізм і дисфемізм.

Евфемізм (грец. euphemismos - гарне слово) - це троп, суть якого полягає у використанні "пом'якшеного", більш прийнятного виразу для позначення певного предмета.

Іншими словами, за допомогою евфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у "рожевих" тонах і викликають в аудиторії позитивні емоції.

Дисфемізм (грец. dysphemismos - погане слово) - це троп, суть якого полягає у використанні такого виразу для позначення певного предмету, який завідомо містить негативну оцінку.

Іншими словами, за допомогою дисфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у "чорних" тонах і викликають в аудиторії негативні емоції.

У реальній практиці спілкування люди дуже часто користуються евфемізмами та дисфемізмами. Залежно від того, яке враження оратор бажає справити на слухачів своєю промовою, він обирає ті чи інші вирази. Крім того, подібні конструкції виражають і ставлення самого оратора до певних подій. Р. М. Блакар з цього приводу писав:

"Коли американець робить вибір між словами black, negro, colored і nigger він одночасно виражає своє ставлення. Різне ставлення криється за виразами poor box "карнавка для милостині" і social welfare "соціальна доброчинність". Речення "Пляшка наполовину порожня" і "Пляшка наполовину повна" синонімічні з точки зору екстенсіоналу. Тим не менш є підстави вважати, що вони по-різному впливають на настрій веселої компанії. Можливо, вираз у даному випадку говорить дещо й про самого адресанта; він, таким чином, створює враження, яке отримують інші. Той, хто говорить про "напівповну" пляшку, здається, більший оптиміст"¹.

Порівняйте вирази в наступних парах і спробуйте визначити, в яких випадках наведено евфемізми, а в яких - дисфемізми: "демократія - демократичні ігри", "війна - зачистка території", "патріотичний - націоналістичний", "інформація - пропаганда", "катастрофа - критичне становище", "рани - порушення тілесної недоторканності", "тверда влада - деспотизм", "бомбардування - точкові удари", "плата готівкою - початковий внесок", "компроміс - поступка", "захоплення державних будівель - мирне входження до державних будівель", "вигнали з приміщення - попросили почекати за дверима".

До тропів тотожності належать ще:

o антономазія;

o перифраза тощо.

Антономазія (грец. antonomasia - інше ім'я) - це троп, суть якого полягає у використанні широко відомих власних імен у ролі загальних або загальних назв у ролі імен.

Наприклад:

У кожної видатної людини, як і у Наполеона, як правило є свій Тулон і своє Ватерлоо.

Перифраза (грец. perifrasis - описовий вираз) - це троп, суть якого полягає у використанні опису предмета замість його назви.

Наприклад:

Йому доведеться розлучитися зі своєю половиною.

Головним тропом за схожістю є метафора. Це найвідоміший троп у риториці. Йому присвячено чимало різноманітних досліджень й у лінгвістиці, психології, філософії.

Метафора (грец. metaphora - перенесення) - це троп, суть якого полягає у називанні одного предмета виразом, який звичайно позначає інший предмет, на підставі певної схожості між цими предметами.

Переважно метафора являє собою приховане порівняння, оскільки в ній пропущено вирази як, ніби, але вони маються на увазі.

З усіх інших тропів метафора відрізняється особливою виразністю, образністю. У неї майже необмежені можливості в зближенні різноманітних предметів і явищ, що дозволяє по-новому осмислити їх суть. Відомий філософ П. Рікер пише:

".метафоричне значення полягає не тільки в семантичному конфлікті, але й у новому предикативному значенні, що виникає з руїн буквального значення, тобто значення, яке виникає при спиранні тільки на повсякденні або поширені лексичні значення наших слів. Метафора є не загадкою, а рішенням загадки"¹.

Метафорою користуються для опису і пояснення складних явищ й у процесах наукового дослідження. В результаті сформувався цілий клас наукових метафор.

Крім того, люди широко застосовують метафори у повсякденному житті, інколи навіть не усвідомлюючи ці процеси. Відомі дослідники Дж. Лакофф і М. Джонсон у своїй роботі "Метафори, якими ми живемо" відмічають:

"В усіх сферах життя (не тільки в політиці або коханні) ми визначаємо реальність мовою метафор, а потім починаємо діяти відповідно до них. Ми виводимо наслідки, визначаємо цілі, приймаємо зобов'язання, реалізуємо плани - і все це на основі часткового структурування досвіду, що свідомо чи несвідомо здійснюється нами через метафори".

Дж. Лакофф і М. Джонсон висловлюють також думку про те, що метафори не є просто інструментом поетичної уяви чи риторичних забарвлень, тобто виключно мовною характеристикою. Метафорами проникнуте все наше життя, наші слова, мислення та дії. Таке положення автори ілюструють за допомоги метафори "Суперечка - це війна". Відповідно й більшість дій людини в суперечках структуровані концептами баталій:

"Спробуйте уявити культуру, в якій суперечки не сприймаються в термінології воєнних дій, коли один учасник виграє, а інший - програє; де немає атаки й захисту, перемоги або поразки. Уявіть культуру, в якій суперечка розглядається як танець, учасники - як танцюристи, а мета полягає в гармонійному й естетично привабливому танці. У такій культурі люди по-іншому будуть ставитися до суперечок, по-іншому їх переживати, по-іншому їх проводити й по-іншому про них говорити. Для нас же це взагалі не буде суперечкою: просто ці люди будуть робити щось інше. Буде дивним навіть називати їхні дії "суперечкою""².

Таке досить широке тлумачення метафори (не тільки як особливості мови) можливе за умов того, що вона за своєю природою здатна розширювати межі тексту. Це залишає великий простір для творчого уявлення слухачів самим "вгадати" те, що вони "хочуть бачити". У метафорі поєднується думка і образ. Оскільки образи прив'язані до певних слів, оратор актуалізує перцептивні можливості аудиторії, викликає прогнозований відгук у думках і почуттях.

До тропів схожості належать ще:

o алегорія;

o катахреза;

o прозопопея тощо.

Алегорія (грец. allegoria - інакомовлення) - троп, що виражає загальну, абстрактну думку конкретним чином.

Досить часто алегорію можна зрозуміти лише в межах цілісного тексту. У таких випадках вона постає як велика метафора, що розгортається протягом усього твору. Яскравими зразками алегорії є байки, притчі, загадки, прислів'я, приказки. Наприклад:

Це ще тільки цвіт, а ягоди будуть.

Катахреза (грец. catechesis - зловживання) - це троп, який є незвичною метафорою, що сприймається як нагромадження слів.

Наприклад:

Ці плани приречені на успіх.

Прозопопея (грец. prosopopoiia- уособлення), або персоніфікація - це троп, суть якого полягає у перенесенні людських ознак (ширше - ознак істот) на неістот, одухотворення.

Наприклад:

Його релігія забороняє йому пити горілку.

Досить яскраві приклади персоніфікації можна знайти в художніх творах, де вони покликані конкретизувати певні образи:

"Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли усміхнеться" (М. Коцюбинський).

Головним тропом за суміжністю є метонімія.

Метонімія (грец. metonymia - перейменування) - це троп, суть якого полягає у використанні замість імені предмета його ознаки або назви іншого предмета, що з ним пов'язаний.

Тобто оратор ставить у повідомленні деякі аспекти предмета замість самого предмета, який пропонується слухачам впізнати, ідентифікувати за цими аспектами.

Звичайно, що предмет постає через певний набір ознак і поєднується з певною кількістю інших предметів. Для того, аби слухачі могли його "впізнати", потрібно вказувати далеко не на кожну ознаку або сусідній предмет. Тому для метонімії найбільш характерне використання імен: творця замість створеного ним, і навпаки; носія ознаки замість ознаки, і навпаки; часу замість події, і навпаки; того, що вміщує, замість того, що міститься, і навпаки; місця замість події, і навпаки тощо. Наприклад:

Він любить читати Канта. Зібралася вся школа. Міністерство згодне.

Я зупинив таксі, але воно заявило, що не поїде туди, куди мені потрібно.

Уотергейт змінив нашу політику.

До тропів суміжності належить ще синекдоха (часто її розглядають як різновид метонімії).

Синекдоха (грец. Synecdoche - позначення через натяк) - це троп, суть якого полягає у заміні назви цілого назвою якоїсь його частини або навпаки.

Наприклад:

Може, яку копійку заробить. Щоб і ноги твоєї там не було! Він має там руку.

Головним тропом за протилежністю є іронія.

Іронія (грец. eironeia - удавання) - це троп, суть якого полягає у наданні слову такого смислу, що протилежний буквальному значенню.

Найчастіше іронію розуміють як вживання слова з позитивною оцінкою для вираження негативної оцінки. Тобто вона є паплюженням і запереченням під маскою схвалення і згоди. Як правило, натяк на прикидання, сигнал іронії міститься не в самому виразі, а в контексті або інтонації.

Визнаним майстром іронії був відомий давньогрецький філософ Сократ. На початку своїх бесід з софістами він, як правило, з надто уклінним видом просить "вчителя мудрості" навчити його. Однак протягом розмови очевидні на перший погляд питання виявлялись не такими вже очевидними. Відомий дослідник античної філософії О. Ф. Лосєв відмічав, що сократівська іронія складається із трьох основних компонентів: по-перше, несправжнього піднесення давньогрецьким філософом своїх співрозмовників; по-друге, спеціального самоприниження; по-третє, видимості незнання, що приховувала справжнє знання.

Взагалі смисл сократівської іронії полягає в тому, що Сократ не визнає нічого кінцевого, раз назавжди даного і незмінного. Він сумнівається в своїй мудрості й у мудрості інших тому, що, на його думку, немає такої людської мудрості, яка могла б стати кінцевою. Сократ у такий спосіб намагається підвести своїх співрозмовників і себе до самопізнання та самовдосконалення. Його іронія спрямована не лише на інших, але й на себе. Самоприниження, до якого вдається давньогрецький філософ, - це своєрідне пом'якшення нікчемності своїх інколи дуже зарозумілих співрозмовників. Сократ переконаний, що виявлене незнання буде слугувати подальшому пізнанню. Таким чином, сократівська іронія виражає не стільки глузування із співрозмовників, скільки філософський принцип сумніву й одночасно спосіб знаходження істини.

До тропів протилежності належать ще:

o антифразис;

o оксюморон тощо.

Антифразис (грец. antiphrasis - протиріччя) - це троп, суть якого полягає у використанні слова в значенні, що є контрастним стосовно буквального.

Наприклад:

Ніщо так не обмежує твої дії, як фраза: "Та роби що хочеш!".

Оксюморон (грец. oxymoron - розумно-дурне) - це троп, суть якого полягає у поєднанні суперечливих слів.

Наприклад:

Можна нічого не говорити, але красномовно мовчати.

Завершуючи розгляд засобів виразності, слід наголосити на тому, що витонченість у промовах досягається в результаті постійних тренувань, наполегливої праці над текстами. Як зазначав Цицерон, промова повинна бути багатою на різноманітні фігури й тропи:

"...щоб жодне слово, позбавлене вишуканості або важливості, не виходило з вуст оратора"¹.

ТЕРМІНИ, ЯКІ ТРЕБА ЗАПАМ'ЯТАТИ

Евфемізм та дисфемізм є головними тропами за тотожністю. Евфемізм - це троп, суть якого полягає у використанні "пом'якшеного", більш прийнятного виразу для позначення певного предмета. Дисфемізм - це троп, суть якого полягає у використанні такого виразу для позначення певного предмета, який завідомо містить негативну оцінку. До тропів тотожності належать ще: антономазія - троп, суть якого полягає у використанні широко відомих власних імен у ролі загальних або загальних назв у ролі імен; перифраза - троп, суть якого полягає у використанні опису предмета замість його назви, та ін.

Елокуція - це розділ риторики, який вивчає виразність ораторської промови.

Іронія - це головний троп за протилежністю, суть якого полягає у наданні слову такого смислу, що протилежний буквальному значенню. До тропів протилежності належать ще: антифразис - троп, суть якого полягає у використанні слова в значенні, контрастному відносно буквального значення; оксюморон - троп, суть якого полягає у поєднанні суперечливих слів, та ін.

Метафора - це головний троп за схожістю, суть якого полягає у називанні одного предмета виразом, який звичайно позначає інший предмет, на підставі певної схожості між цими предметами. До тропів схожості належать ще: алегорія - троп, що виражає загальну, абстрактну думку конкретним чином; катахреза - троп, який є незвичною метафорою, що сприймається як нагромадження слів; прозопопея, або персоніфікація - троп, суть якого полягає у перенесенні людських ознак (ширше - ознак істот) на неістот, одухотворення, та ін.

Метонімія - це головний троп за суміжністю, суть якого полягає у використанні замість імені предмета його ознаки або назви іншого предмета, що з ним пов'язаний. До тропів суміжності належать ще: синекдоха - троп, суть якого полягає у заміні назви цілого назвою якоїсь його частини або навпаки, та ін.

Непряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі не тільки те, що він говорить, а й щось більше.

Пряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі лише їх буквальне значення, лише те, що він говорить.

Риторичне запитання - це висловлювання у вигляді запитання, яке не потребує відповіді на відміну від звичайного.

Риторичні фігури - це прийоми виразності, які реалізуються на рівні речення чи одиниці, більшій за речення.

Синтаксичне перетворення - це такий прийом, суть якого полягає у виборі потрібного оратору порядку слів у реченнях. Реалізується в промовах через: фігури скорочення, фігури додавання, фігури розташування.

Тропи - це прийоми виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення. Розрізняють такі критерії для утворення тропів: тотожність, схожість, суміжність, протилежність.

Ускладнення мовних конструкцій - це такий прийом, суть якого полягає в тому, що для фіксації певних ситуацій, подій, предметів застосовуються складні для сприйняття та розуміння мовні вирази. Різновиди цього прийому: безглуздий аргумент - прийом, коли оратор у своїй промові пропонує певний набір фраз, які не мають смислу; помноження аргументів - прийом, коли оратор один і той самий аргумент повторює декілька разів у різних формулюваннях, та ін.

Фігури додавання - це риторичні фігури, суть яких полягає у повторі якихось елементів промови. До них належать: анафора - фігура додавання, що полягає у повторі початкових частин суміжних речень; епіфора - фігура додавання, що полягає у повторі кінцевих частин суміжних речень; гомеотелевтон - фігура додавання, що полягає у початковому римуванні, звуковому повторі окремих частин слів у реченні; кіклос - фігура додавання, що полягає у повторі початку й кінцівки речення; хіазм - фігура додавання, що полягає у "хрестоподібному" поєднанні елементів речення, та ін.

Фігури збільшення - це риторичні фігури додавання, суть яких полягає в наданні предмету тих елементів, яких він не містить. До них належить насамперед гіпербола - навмисне перебільшення якості, значущості певного предмета.

Фігури зменшення - це риторичні фігури скорочення, суть яких полягає у відсіканні від предмета якихось частин. До них належить насамперед літота - навмисне зменшення якості, значущості певного предмета.

Фігури розташування - це риторичні фігури, суть яких полягає у незвичайному розташуванні елементів промови. До них належать: інверсія - фігура розташування, що означає використання незвичайного порядку слів у реченні; паратеза - фігура розташування, що означає вставку в завершену синтаксичну структуру певних елементів для закріплення саме того значення, яке оратор бажає донести до аудиторії; парцеляція - фігура розташування, що означає розчленування речення з винесенням за його межі тих елементів, які посилюють основну думку, та ін.

Фігури скорочення - це риторичні фігури, суть яких полягає у пропущенні якихось елементів промови. До них належать: апосіопеза - фігура "замовчування", коли оратор свідомо не до кінця висловлює думку, розраховуючи на те, що слухачі самі здогадаються, про що він хотів повідомити; асиндетон - фігура скорочення, що означає пропуск сполучників; еліпсис - фігура скорочення, що означає пропуск якогось члена речення, який можна відновити з контексту, та ін.

ТЕСТ

1. Елокуція - це розділ риторики, який вивчає:

A) виголошення оратором промови;

Б) засоби виразності ораторської промови;

B) розробку предметної царини ораторської промови.

2. Прийом "ускладнення мовних конструкцій" не відповідає критерію:

A) доречності; Б) правильності;

B) ясності.

3. Пряма форма мовленнєвого впливу не узгоджується з критерієм:

A) ефективності; Б) щирості;

B) ефективності та щирості.

4. Пряма форма мовленнєвого впливу передбачає:

А) вертикальну модель спілкування; Б) горизонтальну модель спілкування.

5. Непряма форма мовленнєвого впливу не узгоджується з критерієм:

A) ефективності; Б) щирості;

B) ефективності та щирості.

6. Непряма форма мовленнєвого впливу передбачає:

А) вертикальну модель спілкування; Б) горизонтальну модель спілкування.

7. Основою поділу риторичних фігур на власне фігури і тропи є мінімальний об'єкт перетворення:

А) так;

Б) ні.

8. Риторичне запитання - це запитання:

А) відповідь на яке міститься в самому запитанні; Б) яке не потребує відповіді.

9. Риторичні фігури поділяються на:

A) фігури додавання, фігури скорочення, фігури розташування; Б) фігури додавання, фігури скорочення, фігури тотожності;

B) фігури протилежності, фігури схожості, фігури тотожності.

10. Фігури збільшення належать до фігур:

A) додавання;

Б) розташування;

B) скорочення.

11. Фігури зменшення належать до фігур:

A) додавання;

Б) розташування;

B) скорочення.

12. Інверсія належить до фігур:

A) додавання;

Б) розташування;

B) тотожності.

13. Тропи - це засоби виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення:

А) так;

Б) ні.

14. Виділяють таку кількість критеріїв для утворення тропів:

A) три;

Б) чотири;

B) п'ять.

15. Головними тропами за тотожністю є:

А) евфемізм і дисфемізм; Б) метафора і метонімія.

16. Головним тропом за схожістю є:

A) іронія;

Б) метафора;

B) метонімія.

17. Головним тропом за суміжністю є:

A) іронія;

Б) метонімія;

B) синекдоха.

18. Головним тропом за протилежністю є:

A) антифразис; Б) іронія;

B) метафора.

19. Антономазія належить до тропів:

A) протиженості; Б) схожості;

B) тотожності.

20. Перифраза належить до тропів:

A) схожості; Б) суміжності;

B) тотожності.

21. Алегорія належить до тропів:

A) протиженості; Б) схожості;

B) тотожності.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. З'ясуйте, які риторичні засоби виразності застосовано в наведених прикладах:

o У 50-х роках губернатору Флоріди Ф. Уоррену довелось вести свою передвиборчу кампанію тоді, коли кожний округ у штаті повинен був сам обирати, чи знімати йому заборону на торгівлю горілчаними виробами. На запитання про те, яка його позиція стосовно "сухого закону", Уоррен відповів: "Якщо під віскі ви маєте на увазі ту оковиту, що веселить душу людини, несе відпочинок від щоденних турбот, дозволяє з оптимізмом дивитись у майбутнє, - то внесіть мене в списки найпалкіших прихильників продажу спиртного. Якщо ж під віскі ви маєте на увазі те диявольське зілля, яке руйнує сім'ї, ламає кар'єри і позбавляє людину здатності працювати, - сміливо зараховуйте мене до кола прибічників "сухого закону"!".

o Популярний актор Жан Маре святкував своє 80-річчя в Парижі. Ювіляр чудово виглядав, посміхався, однак вголос ніхто не наважувався назвати його вік. Жан Маре сказав: "Мені лише чотири по 20!"

o "Висловимо остаточно нашу думку про значення начал і загальних правил розуму в царині моралі за допомогою євангельського образу, який за своєю точністю завжди буде викликати здивування у байдужого спостерігача: для живої - а не лише уявної - моральності потрібен світильник і єлей... У залежності від того, як у серці людини вичерпується єлей любові, світильник гасне: моральні начала й ідеї затьмарюються і, зрештою, зникають із свідомості. Це відношення між світильником і єлеєм - між головою і серцем - є найзвичайнісіньким явищем у моральній історії людства" (П. Д. Юркевич. "Серце і його значення в духовному житті людини, за вченням слова Божого").

o "Віро! Викличте до мене найсвітлішу голову нашої з вами сучасності. Як? Новосельцева, звичайно!" (Х/ф "Службовий роман").

o "Хоробрі завжди вперті".

Дивлячись з неба, Господь посміхається від радості, адже саме цього Він і хоче - щоб кожна людина сама відповідала за своє життя. Кінець кінцем Господь щедро наділив своїх дітей здатністю робити вибір і приймати рішення.

Лише ті, у кого в серці загорівся священний вогонь, насмілюються боротися з Богом. І лише вони знають зворотній шлях до Його любові, адже приходять до розуміння того, що нещастя - це випробування, а не покарання" (Коельо П. "П'ята гора").

2. Заповніть пропуски риторичними фігурами:

o Вода для корабля те саме, що . для бізнесу.

o Влада - це ..

o Успіх - це ..

o Життя - це ....

o Моя робота - це ..

o Справжня жінка - це ....

o Справжній чоловік - це ....

3. Напишіть повністю текст Вашої ораторської промови.