Риторика - Олійник О.Б. - 9.6. Мовна (внутрішня) структуризація. Перехід на зовнішню мову

Виділення власне риторичних прийомів, форм вказує лише про те, що вони, реально існуючи, не цілком підходять під інші рубрики, а служать цілям риторики. Частково вони виконують і завдання стилістики.

Для сучасної ораторської мови є характерним поєднання логіко — аналітичних і емоційно-образних мовних засобів. Практика виступу кращих ораторів свідчить, що сухий діловий виступ, що зводиться до передачі "голод" інформації сучасної, добре поінформованої аудиторії, залишається без уваги, а нерідко викликає нудьгу і навіть нервування. Тому оратору — початківцю не обходімо оволодіти прийомами стилістичного синтаксису, які допоможуть досягти експресивності, емоційності публічного виступу.

Прийом градації - наростання смислової та емоційної значущості слів. Градація дає змогу підсилити, додати емоційну виразність фразі, сформульованій думці.

Прийом інверсії - мовний зворот, що ніби "розгортає" звичний, загальновизнаний хід думок і виразів на діаметрально протилежний.

Прийом апеляції до власних думок, роздумів, сумнівам дає можливість створити ситуацію довірчого спілкування з аудиторією.

Специфіка усної мови виявляється в характері побудови вислову. Вважається, що у публічному виступі перевагу потрібно надавати простішим синтаксичним конструкціям, оскільки вони краще сприймаються на слух і швидше запам'ятовуються. Серед прийомів ораторської мови, що суттєво підвищують її ефективність і переконливість, варто особливо виділити лексичні прийоми (стежки).

Стежки - це мовні звороти й окремі слова. Що вживаються у переносному значенні й дозволяють досягти необхідної емоційної виразності й образності. До стежок належать - порівняння, метафори, епітети, гіперболи. Порівняння - один із найчастіше вживаних прийомів, що, має велику переконливу силу, стимулює у слухачів асоціативне й образне мислення і тим самим дає оратору змогу досягти бажаного ефекту.

Метафора - це перенесення назви одного предмету на іншій, це мовне зближення двох явищ по схожості або контрасту. Наприклад: Локомотив історії зупинити неможливо.

Епітет - образне визначення предмета, явища, що розкриває його суть. Наприклад: студент - це не судина, яку потрібно заповнити знаннями, а факел, який треба запалити!

Гіпербола є різно тропа, що полягає у навмисному перебільшенні властивостей, якостей предметів і явищ. Наприклад: рідкісний птах долетить до середини Дніпра.

Зацікавити співбесідника, викликати у відповідь реакцію аудиторії непросто. Цьому сприяють доброзичливість, співчуття, співпереживання близьких людей.

9.6. Мовна (внутрішня) структуризація. Перехід на зовнішню мову

Внутрішня форма мови трактується як система її понятійних і синтаксичних можливостей, що є ключем до світорозуміння і основою відмінностей у мисленні людей, які спілкуються на різними мовами. Внутрішня форма мови виражається у вигляді внутрішніх монологів і діалогів, які мають свої особливості. Вивченням цих особливостей займається психологія, а також психолінгвістика.

Роль мовної структуризації має свої ознаки. Звичайний вислів досліджується тільки у зв'язку з якою-небудь мовною подією, в межах якої він виникає. Правила мовного вживання встановлюються у результаті спостереження, аналізу спонтанних даних, інтерв'ювання носіїв даної мови як рідної.

Органічний зв'язок між двома видами мови можна пояснити наявністю загальної основи - внутрішнюї мови. Процес появи вислову найчастіше має структуру, до якої входять:

1) уявна підготовка фрази;

2) уявне промовляння з мікрорухами мовного апарату;

3) графічна фіксація думки.

Зовнішня мова існує в усній і письмовій формах, відмінності між якими визначає низку чинників:

1) спосіб кодування. Усна мова - вимовляється, звучна, виражена звуками. Письмова мова - видима, написана;

2) механізм виникнення. Письмовий текст часто піддається редагуванню удосконаленню. Усна ж мова спонтанна, тому потребує тренувань швидкості реакції, автоматизму при синтаксичному конструюванні;

3) механізми сприйняття. Усна мова сприймається у момент мови. Письмова ж мова осмислюється під час читанні, тобто сприйняття триває у часі;

4) граматичні та лексичні особливості. У письмовій мові чітко добираються слова, переважають здебільшого книжкова лексика, складні розгорнені пропозиції, пасивні конструкції. В усній мові простежуються повтори, переважають неповні та прості речення. Відома обмежена кількість слів, які входять до одного речення в усній мові: від п'яти до дев'яти;

5) види норм. До усної мови висуваються орфоепічні вимоги, до письмово-орфографічні, пунктуаційні та каліграфічні;

6) виразні можливості. Усна мова володіє засобами звукової виразності, відрізняється багатством інтонацій, наявністю пауз і логічних наголосів. Окрім того, вона може супроводжуватися жестами та мімікою. Розділові знаки, лапки, шрифтові виділення компенсують менші можливості експресивності письмового тексту.

9.7. Моделювання процесу сприйняття і розуміння мови. Зворотний зв'язок
Теми для обговорення
Завдання. Тренінги. Ігри
Мудрість від мудрих
Література
ПЕРЕДМОВА
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1. Сутність територіальної організації промисловості
1.2. Закономірності та принципи територіальної організації промислових комплексів
1.3. Промисловий комплекс - ефективна форма розміщення промислового виробництва
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru