Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1. Сутність територіальної організації промисловості

У сучасній економічній і суспільно-географічній науках широко використовують таке поняття, як "територіальна організація промисловості". Впровадження його в наукову термінологію пов'язане з процесами спеціалізації та інтеграції промислового виробництва, поглибленим вивченням закономірностей, принципів і факторів формування промислових комплексів.

Територіальна організація промисловості розглядається як одна з форм суспільної організації виробництва. Вона полягає у низці принципових положень, що забезпечують ефективне розміщення, розвиток, організацію промислового виробництва у певних територіальних системах продуктивних сил. Тобто це раціонально організована, керована система суспільно-територіального поділу праці, комплексного розвитку і розміщення промислового виробництва країни та її окремих частин - господарських районів, адміністративних областей, внутрішньообласних адміністративних одиниць, міст, селищ міського типу та сільських поселень.

До складу ієрархічної структури системи територіальної організації промисловості належать такі об'єкти: промислове виробництво країни, господарських районів, адміністративно-територіальних одиниці галузевих промислових зон, промислових комплексів (районів, вузлів, агломерацій, центрів), окремих промислових підприємств. Керівництво й управління процесом територіальної організації промисловості здійснюють органи планування та управління господарством, наукові та проектні організації, директивні документи уряду, державні плани (територіальний аспект), передпланові та проектні розробки.

Отже, поняття "територіальна організація промисловості" має дещо ширший зміст, ніж поняття "розміщення промисловості" і "територіальна структура промисловості".

Термін "розміщення промисловості" означає приуроченість промислових об'єктів до певних джерел сировини, палива, місць концентрації трудових ресурсів і споживання готової продукції. Це динамічний стан, що характеризує розподіл продуктивних сил на території відповідно до природних, соціальних й економічних умов окремих районів країни. Характерно, що концепція розміщення промисловості завжди передує концепції територіальної організації. Поняття "територіальна організація" за змістом значно ширше, ніж поняття "розміщення", адже останнє - це лише частина процесу територіальної організації.

У розміщенні промисловості умовно можна виокремити три стадії:

1) підприємства розміщуються поодиноко, незалежно одне від одного, не взаємопов'язані;

2) підприємства розташовуються групами на компактній території поблизу одне від одного. В результаті виникає територіальне промислове угруповання. Його характерною рисою є спільні для всіх підприємств виробнича (транспортні мережі, будівельна індустрія, система енерго-, водо-, газопостачання, каналізація) та соціально-економічна (невиробнича інфраструктура, система розселення з комунальним господарством, підприємства сфери обслуговування, науки, освіти та ін.) інфраструктури;

3) підприємства встановлюють між собою виробничі зв'язки, що виявляються у спільному використанні території, промислового "сервісу" (спільного обслуговування), а також на основі кооперування і комбінування. Це створює можливості стадійності виробничого процесу (послідовного виробничого циклу) для певної сукупності підприємств, що називається промисловим комплексом.

У процесі розміщення об'єктів промисловості зважають на різні міркування і критерії ефективності запропонованих варіантів. Кожна галузь має свою специфіку розміщення, тому головним завданням при обґрунтуванні розміщення промислових об'єктів є пошук варіантів з найменшими виробничими витратами на будівництво, сировину, матеріали, а також на забезпечення підприємств робочою силою, всіма комунікаціями і транспортом. Отже, концепція розміщення промислового виробництва випливає із принципів розвитку окремих галузей, критеріїв економії витрат на будівництво об'єкта та його експлуатацію. Коли йдеться про територіальну організацію промисловості, то потрібно створити цілу систему просторового поєднання і взаємодії різних підприємств і галузей. Критерієм економічної ефективності територіальної організації промисловості є комплексність виробництва, тобто можливості зниження виробничих витрат, підвищення продуктивності праці та загальної ефективності виробництв завдяки взаємозв'язкам підприємств, їх комплексуванню.

В основі територіальної організації промисловості лежить ЇЇ територіальна структура - склад і співвідношення взаємопов'язаних форм територіального зосередження виробництва. Категорія "територіальна структура промисловості" відображає розміщення промислових об'єктів як певних територіальних сукупностей у вигляді промислових пунктів, центрів, вузлів, районів. Територіальна структура - це основа для вивчення об'єктивних процесів територіальної організації виробництва і визначення наукових напрямів управління цими процесами. Вона формується протягом тривалого часу і має недоліки внаслідок неузгодженості галузевого планування з територіальним. Удосконалення територіальної структури на основі подальшого розвитку концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, раціонального розміщення підприємств і формування промислових комплексів є одним із важливих завдань територіальної організації виробництва.

Варто зауважити, що за широкого підходу проблема територіальної організації промисловості, крім економічних і соціальних аспектів, торкається також технічних, екологічних, планувальних, архітектурних та інших питань. Тому наукові розробки мають бути спрямовані на вдосконалення територіального планування промисловості, складання цільових комплексних програм. Водночас проблема територіальної організації промисловості виходить за межі планування і належить до подальшого вдосконалення всього господарського механізму, системи управління економікою. Значення економічної та суспільно-географічної наук в удосконаленні системи територіальної організації промисловості полягає в тому, щоб забезпечити наукове обґрунтування раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного розвитку окремих регіонів, а також розробку наукових методів управління цими процесами.