Регіональна економіка - Зінь Е.А. - Машинобудування

Машинобудування

Машинобудування відноситься до провідних галузей промисловості. На машинобудівельних підприємствах створюються засоби праці для підприємств інших галузей економіки, використовуючи досягнення наукових досліджень, передовий вітчизняний досвід та досвід розвинутих країн. Діяльність цих підприємств спрямована на виготовлення машин і обладнання, що забезпечують загальне зростання обсягів виробництва та продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

Ефективність роботи підприємств машинобудівельної галузі залежить від сукупності організаційно-економічних та соціальних факторів. Серед них — спеціалізація та кооперування виробництва, їх розміщення на території окремих регіонів, впровадження у виробництво нових типів машин та устаткування, вдосконалення галузевої структури, наявність кваліфікованих кадрів. На роботу підприємств впливають визначені державою умови для економічної самостійності в комерційній діяльності тощо.

Важливе значення має територіальне розташування підприємств машинобудування, використовуючи позитивні умови для роботи підприємств на території окремих регіонів, окремих міст, враховуючи забезпеченість підприємств кваліфікованими кадрами, паливно-енергетичними ресурсами, можливостями для надійного та ефективного обслуговування тощо. У зв'язку з цим значна увага приділяється впровадженням спеціалізації та кооперування виробництва у машинобудуванні.

Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію випуску конструктивно і технологічно подібних виробів, а також концентрацію на окремих підприємствах. Вона сприяє зростанню продуктивності праці за рахунок використання спеціалізованого високопродуктивного обладнання, раціональних технологічних процесів та організації праці.

Галузева (попредметна) спеціалізація передбачає зосередження виробництва конструктивно схожих машин та обладнання на окремих підприємствах. Відповідно галузевої спеціалізації виділяють підприємства важкого машинобудування, суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, приладобудування, авіа- та ракетобудування, електронної промисловості тощо.

Позитивні результати діяльності підприємств галузевої (попредметної) спеціалізації залежить в значній мірі від наявності подетальної (вузлової) спеціалізації. Подетальна спеціалізація означає зосередження на окремих підприємствах виробництва обмеженої кількості деталей, вузлів, агрегатів для їх подальшого використання на по предметно спеціалізованих підприємствах. До такого виду спеціалізації відносять підшипникові заводи, заводи автомобільних двигунів тощо.

Підприємства важкого машинобудування забезпечують виробництво металургійного, гірничого, підйомно-транспортного обладнання, енергетичних блоків, а також іншої металомісткої та великогабаритної продукції. У цій галузі створюються підприємства повного циклу з випуску продукції невеликими партіями, серіями або індивідуального призначення.

Розташовані в межах основних металургійних баз, а також на територіях, де існують основні споживачі продукції. Потужні підприємства важкого машинобудування функціонують в Краматорську, Донецьку, Горлівці, Харкові, Луганську (Донбаський регіон), Дніпропетровську, Кривому Розі (Степовий регіон).

Авіаційна промисловість представлена підприємствами, які розташовані в Києві, Харкові, Дніпропетровську. Продукцією цих підприємств є авіаційні лайнери, в яких сконцентровано втілення досягнень науково-технічного прогресу, відповідають високому рівню за техніко-економічними характеристиками. Особливістю діяльності авіаційних підприємств є те, що тут є поєднання наукових досліджень з їх практичним використанням. Для забезпечення роботи підприємств сформовані складні коопераційні зв'язки з підприємствами інших галузей економіки. В ринкових умовах необхідний державний вплив для збереження сформованих інтеграційних процесів.

Продукція авіаційних підприємств використовується в Україні та інших країнах.

Автомобілебудування зосереджено, головним чином, в Кременчуці, Запоріжжі, Львові. Крім тою, існують спільні підприємства, які здійснюють складання вантажних і легкових автомобілів із комплектуючих частин інших автозаводів, головним чином, зарубіжних.

Підприємства автомобілебудування мають значний науково-технічний, кадровий та економічний потенціал. їх виробнича діяльність визначається пошуком оптимальних співвідношень між особистими інтересами та інтересами на українському ринку іноземних компаній, що транспортують в Україну свою продукцію. Розвиток автомобілебудування здійснюється в умовах розподілу сфер впливу на виробництво та реалізацію на ринку продукції в умовах запеклої конкурентної боротьби вітчизняних підприємств із виробниками автомобілів у США, Японії, Німеччини, Франції, Італії, Китаю тощо.

Для розвитку виробництва автомобілів, створення сприятливих умов для успішної конкуренції необхідно визначити обгрунтовану державну політику стосовно формування технологічних, кадрових, фінансових переваг, для обгрунтування механізму захисту вітчизняного ринку. На часі залучення в Україну великих автомобільних зарубіжних компаній як довгострокових інвесторів.

Транспортне машинобудування зосереджено на виробництві тяглових засобів залізничного транспорту (тепловозів, електровозів), пасажирських та вантажних вагонів, рухомого складу міського електричного транспорту. Основними центрами локомотивобудування є Луганськ і Харків. Кременчук та Дніпродзержинськ стали основними центрами сучасного виробництва вагонів. Крупні вагонобудівні підприємства працюють в Маріуполі та Стаханові. Виробництво вагонів налагоджено на деяких вагоноремонтних заводах, виробництво рухомого складу міського електричного транспорту — в Києві, Луганську, Дніпропетровську.

Суднобудування визначається як одна із провідних галузей народного господарства, являє собою багатопрофільний комплекс, що об'єднує діяльність підприємств, що здійснюють безпосереднє будівництво суден, а також підприємств суднового машинобудування, морського приладобудування, науково-дослідних установ та конструкторських бюро.

Будівництво суден пов'язано із залученням великої кількості підприємств інших галузей враховуючи, що для цього необхідний метал, дерево, хімічні матеріали, прибори тощо. Технологічний цикл будівництва характеризується складність та значною тривалістю. Тривалість будівництва судна— 1,5-2 роки.

Підприємства морського та річкового суднобудування розташовані в таких містах: Києві, Миколаєві, Херсоні, Керчі; підприємства судноремонту — в Одесі, Іллічівську, Херсоні, Севастополі.

Сільськогосподарське машинобудування — сукупність промислових підприємств, що виготовляють машини, призначені для сільськогосподарських потреб. Підприємства сільськогосподарського машинобудування розташовані в Львові, Харкові, Кіровограді, Дніпропетровську, Одесі, Луганську. Підприємства випускають трактори, комбайни, жатки, сіялки, косарки, устаткування для тваринництва, машини для боротьби з шкідниками і хворобами рослин, збиральні та дощувальні машини тощо. Всі ці машини орієнтовані на їх використання у сільськогосподарському виробництві.

Користується попитом продукція Харківського тракторного заводу, Кіровоградського заводу тракторних сівалок. Дніпропетровського бурякокомбайнового заводу тощо. Останнім часом ведуться роботи по налагоджуванню виробництва вітчизняних зернозбиральних комбайнів. Експериментальні зразки нових типів комбайнів, що виготовлені в Кіровограді та Херсоні, показали позитивні результати. Польові випробування засвідчили, що, результати експлуатації виготовлених комбайнів відповідають рівню кращих зарубіжних машин такого типу.

Діяльність підприємств сільськогосподарського машинобудування зосереджена на пошуку резервів для організації випуску нових економічних моделей сільськогосподарських машин з метою їх реалізації на внутрішньому ринку.

Верстатобудування — галузь, продукція якої за призначенням наближається до важкого машинобудування. Підприємства виготовляють базове устаткування для машинобудівних та металообробних підприємств. Це токарні автомати та напівавтомати, токарно-револьверні, радіально-свердлильні, алмазо-розточувальні, металорізальні верстати тощо. Підприємства верстатобудування розташовані головним чином поблизу металургійних баз Степового (Дніпропетровськ, Запоріжжя) та Донбаського (Харків, Краматорськ, Луганськ) регіонів, а також в містах, де сконцентровані кваліфіковані кадри (Київ, Одеса, Львів, Житомир та ін.)

Підприємства електротехнічної промисловості здійснюють розробку та виготовлення машин, апаратів та інших виробів, призначених для виробництва, передавання і споживання електроенергії. Підприємства галузі створюють матеріально-технічну базу для електрифікації країни, для забезпечення механізації та автоматизації виробничих процесів на підприємствах інших галузей економіки.

На підприємствах виготовляють електромашини, силові трансформатори, акумулятори, електрозварювальну апаратуру тощо.

Підприємства електротехнічної промисловості розміщені головним чином в містах, де зосереджені кваліфіковані кадри, працюють наукові та освітні установи. Серед найбільших вузлів електротехнічного машинобудування — Харків, Донецьк, Луганськ (донбаський регіон), Дніпропетровськ, Запоріжжя (Степовий регіон), м. Київ. Частково підприємства електротехнічної промисловості також розміщені в середніх та малих містах поза межами обласних центрів.

Електронна промисловість — наймолодша галузь машинобудування. Продукцією підприємств електронної промисловості є комп'ютери, телевізори, кінескопи, магнітофони, радіоприймачі та інші вироби, які використовуються у всіх галузях економічної діяльності, населенням. Важливе значення має застосування продукції галузі в машинобудуванні, агропромисловому комплексі, на транспорті, в будівництві, в системах управління.

Підприємства електронної промисловості розміщені в містах, де сконцентровані висококваліфіковані спеціалісти. Незначна матеріалоємність та можливості для компактного розташування підприємства сприяли розміщенню підприємств галузі не тільки в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, але й в інших обласних центрах: Рівному, Львові, Сумах, Сімферополі тощо.

Хімічна промисловість має надзвичайно складну галузеву структуру, що охоплює близько двохсот взаємопов'язаних виробництв з великою номенклатурою продукції. Підприємства хімічної промисловості випускають продукцію більш як 100 тис. найменувань, об'єднані у чотири великих групи галузей: неорганічна або основна хімія, хімія органічного синтезу, гірничо-хімічна та фармацевтична промисловість.

На регіональне розміщення підприємств хімічної промисловості впливають такі фактори, як наявність споживачів виготовленої продукції, а також паливно-енергетичних, водних та інших ресурсів. На розташування хімічної промисловості впливає також технологічний фактор. Якщо виробництво не схильне до внутрішньогалузевого комбінування і являє собою технологічно самостійні спеціалізації підприємства, воно зосереджується практично на всій території України. Таким є виробництво мінеральних добрив, фарб, лаків, переробка пластмас.

Навпаки, якщо комбінування є необхідною умовою функціонування підприємств, їхнє розміщення має форму взаємопов'язаних виробництв-комплексів. Таким є нафтохімічні комплекси, що виробляють полімерні матеріали та напівфабрикати для їхнього одержання, барвники та неорганічні хімікати.

Виробництву мінеральних добрив належить важлива роль підприємств хімічної промисловості. У структурі виробництва мінеральних добрив переважає випуск азотних добрив, що наближений до центрів коксу та переробки природного газу. Азотні добрива виробляють у Дніпродзержинську, Горлівці, Лисичанську, Сіверодонецьку, Запоріжжі, Черкасах, Рівному.

Деревообробна промисловість включає заготівлю, механічну розробку й хімічну переробку деревини. Механічна обробка включає лісопиляння, виробництво фанери, будівельних деталей, стандартних будинків, меблів, деревоволокнистих та деревостружкових плит, сірників. До складу деревообробної промисловості входить лісохімія, де переважає хімічна технологія, а також целюлозно-паперова промисловість, де поєднується механічна та хімічна технологія.

Деревообробна промисловість України сформувалась під впливом цілої низки факторів. Обмеженість лісових ресурсів помітно впливає на розміри та внутрішньогалузеву структуру деревообробної підгалузі, що посідає провідне місце в межах лісової, деревообробної та целюлозно-паперової індустрії. На неї припадає більша частина виробників та товарної продукції. Найбільша лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях.

Серед деревообробних галузей провідне місце займає меблева промисловість, на яку припадає понад половини товарної продукції. Вона є в усіх великих містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Львові, Мукачеві, Житомирі, Чернігові та ін.

На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є: Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Полінка, Великий Бичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо.

Целюлозно-паперова промисловість виготовляє більше 150 видів продукції, але не повністю задовольняє потреби держави і населення в папері. В Україні не виробляються зовсім або виробляються в недостатній кількості таких окремих видів паперу, як газетний, офсетний, пергамент та ін.

Легка промисловість — галузь промисловості, до складу якої входять підприємства, що виготовляють предмети народного споживання: тканина, одяг, взуття тощо. Продукцію легкої промисловості використовують підприємства нафтохімічної промисловості, при виготовленні транспортних засобів: літаків, автомобілів, суден, залізничних вагонів, в інших галузях промислового виробництва.

У складі легкої промисловості виділяють чотири основних напрями діяльності: текстильна, швейна, шкіряно-хутрова, взуттєва промисловості.

Підприємства легкої промисловості розташовані в усіх обласних центрах та інших містах на території України.

В результаті докорінної трансформації економічних відносин, широкомасштабної приватизації підприємства легкої промисловості опинилися в кризовому стані. Наявність застарілої техніки, відсутність інвестицій, спад виробництва в результаті наявності конкуренції з боку аналогічних закордонних підприємств, які поставляють свою продукцію за відносно низькими цінами — такі характерні ознаки стану підприємств легкої промисловості. Покращення економічного стану галузі можливе тільки в результаті обґрунтованого державного впливу, застосування ефективних економічних важелів стимулювання.