Українське кіномистецтво відіграє помітну роль у збереженні національної самобутності, формуванні духовних та естетичних цінностей суспільства.
В Україні налічується чотири державних кіностудій — Національна кіностудія художніх фільмів імені О. П. Довженка, Одеська кіностудія художніх фільмів, Національна кіностудія України, Українська студія хронікально-документальних фільмів, понад 20 кіностудій недержавної форми власності та українсько-російське підприємство "Закрите акціонерне товариство "Ялтинська кіностудія". Обсяг кінопродукції цих кіностудій незначний. Щорічно знімають таку кількість ігрових та неігрових фільмів, що становить лише 10-15% обсягів виробництва фільмів в 1990 р.
Кіномережа налічує 5,3 тис. кінотеатрів та залів з кіноустановками, що в цілому задовольняє потребу населення. Розташування кінотеатрів в окремих регіонах наведено в табл. 5Л5.
Таблиця 5.15
Наявна кількість кінотеатрів та залів з кіноустановками за регіонами
Регіони | Кількість кінотеатрів | % від загальної кількості |
Поліський | 743 | 14,1 |
Подільський | 1715 | 32,6 |
Степовий | 1187 | 22,6 |
Карпатський | 1186 | 22,6 |
Донбаський | 240 | 4,5 |
Крим | 139 | 2,6 |
м. Київ | 51 | 1,0 |
Усього по Україні | 5261 | 100 |
Найбільша кількість кінотеатрів та залів з кіноустановками розташована на території Подільського регіону — 32,6% загальної кількості, особливо в Тернопільській, Вінницькій та Полтавській областях. До областей, де є більше 300 кінотеатрів та залів з кіноустановками, входять Одеська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області.
Кількість кінотеатрів та залів з кіноустановками невпинно скорочується, особливо в сільській місцевості. Середньостатистичний глядач відвідує кінотеатр в середньому один раз за 4 роки, що не дає можливості повертати кошти, витрачені на виробництво фільмів. У зв'язку з передачею підприємств кінопрокату і кіно-відсомереж до комунальної власності більшість кінотеатрів існує лише за рахунок надання своїх приміщень в оренду. У більшості областей ліквідовано державні органи, відповідальні за процесами управління розвитком кіномережі.
Не забезпечуються повною мірою права інтелектуальної власності щодо кінотворів. Ринок кіно- і телепродукції на 95 % заповнено іноземною не завжди високоякісною продукцією. Від переповнення українського ринку зарубіжною кіно продукцією вітчизняна кінематографія втрачає значні кошти, які могли б стимулювати її розвиток. Матеріально-технічна база кінематографії матеріально і фізично застаріла і дедалі більше відстає від світового технологічного рівня.
Стан української кінематографії вимагає визначення правових, організаційних і економічних засад її розвитку, що можливо лише шляхом формування сучасної національної кіноіндустрії, яка відповідала б міжнародній практиці організації кінопроцесу.
Діяльність органів влади спрямована на відродження національної кінематографії, створення належних правових і економічних умов для розвитку національного кіномистецтва в ринкових умовах, формування сучасної самодостатньої національної кіноіндустрії. Цьому сприяє впровадження "Загальнодержавної програми розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки", прийнятої Верховною Радою України в 2002 р. Для покращення діяльності у сфері кіномистецтва передбачено:
• розроблення механізму державної правової та економічної підтримки національного кіномистецтва, забезпечення державного протекціонізму у сфері кіномистецтва;
• формування сучасної національної кіноіндустрії, розвиток продюсерської системи кіновиробництва;
надання державної підтримки суб'єктам підприємницької діяльності в галузі кінематографії незалежно від форм власності;
• реформування наявної матеріально-технічної бази кінематографії, оснащення новітніми технологіями виробництва і показу фільмів, визначення пріоритетних технологічних напрямів;
• забезпечення розробки та виконання регіональних програм поліпшення кінообслуговування населення;
• забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності щодо кінотворів;
• збільшення кількості виготовлених повнометражних ігрових фільмів, серіалів, анімаційних (десятихвилинних) фільмів, телевізійних серіалів, просвітницьких і документальних фільмів;
• забезпечення співробітництва кінематографії і телебачення в галузі економічно обгрунтованого і взаємовигідного використання національного фонду фільмів, спільного виробництва та використання кіно- і телефільмів, впровадження новітніх екранних технологій, підготовка творчих та інженерно-технічних кадрів;
• переоснащення кінотеатрів на нові технології кінопоказу за світовими стандартами; збільшення кількості відвідувань кінотеатрів глядачами;
поетапну реструктуризацію матеріально-технічної бази державних підприємств кінематографії через створення спеціалізованих сервісних підприємств з надання технологічних послуг усім суб'єктам, які займаються виробництвом кінопродукції;
• підвищення рівня підготовки фахівців в інформаційно-культурній сфері, запровадження спеціальностей з новітніх екранних технологій;
• розширення джерел фінансування кінематографії, розширення видатків з державного та місцевих бюджетів; запровадження збору на розвиток національної кінематографи, який мають сплачувати суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються розповсюдженням і демонструванням в Україні іноземних фільмів незалежно від форм власності і підпорядкування;
• сприяння міжнародному кінематографічному співробітництву, забезпечення гідної присутності українського фільму на національному і світовому кіноринках.
5.6. Туризм
5.7. Готельне господарство
5.8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування
Характеристика стану житлового фонду та його використання
Контрольні запитання та завдання для самоперевірки
Розділ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ
6.1. Сутність спеціальних економічних зон
6.2. Характеристика спеціальних економічних зон
6.3. Оцінка виробничої діяльності в умовах спеціальних економічних зон