Регіональна економіка - Качан Є.П. - Мета і завдання регіональної економіки як науки

Мета — комплексне вивчення об'єктивних і суб'єктивних законів та закономірностей формування економічного простору і розробка конструктивних практичних рішень з подолання його диспропорції і недоліків розвитку.

Завдання регіональної економіки — зближення регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку і подолання дезінтеграційних тенденцій, створення рівних соціально-економічних і екологічних умов розвитку регіонів з метою становлення в них постіндустріального розвиненого суспільства, підвищення рівня життя усіх громадян. Це є довготерміновою (стратегічною) метою. Короткотермінова мета — подолання кризових явищ і підняття рівня економіки у проблемних (відсталих) регіонах.

Прикладним завданням регіональної економіки України у кінцевому результаті е:

— активне включення всіх регіонів у загальноукраїнський ринок з урахуванням їх інтересів;

— зміцнення економічної бази відсталих регіонів;

— підвищення доходів, здоров'я і рівня освіти населення;

— оздоровлення навколишнього середовища;

— зменшення рівня злиденності;

— збагачення культурного життя.

Досягнення таких не зовсім економічних цілей не можливе без урахування базових проблем економічного розвитку регіонів.

Завданням навчальної дисципліни "регіональна економіка" є формування у студентів необхідних професійних знань і практичних навичок з метою поліпшення регіонального розвитку України в умовах кожної конкретної ситуації у її регіонах.

Регіональна економіка в системі інших наук

З одного боку, регіональна економіка вважається наукою економічною, тобто вона є складовою загальної економіки. З іншого — вона належить до сукупності регіональних наук, котру В. Айзард назвав регіоналістикою (Regional Science). До складу останньої також входять економічна і соціальна географія (згідно з традиційною класифікацією географія належить до природничих наук), РПС (належить до економічних наук), регіоналізм (належить до міжнародної економіки, геополітичної та геоекономічної наук, наук про управління), регіонознавство (можливе і країнознавство, і краєзнавство).

Отже, дослідження з регіональної економіки часто охоплюють елементи всіх розглянутих вище регіональних наук і провести чітку межу між ними неможливо. Жорстка структуризація наукових напрямів має принципове значення лише з погляду самої наукової логіки. З позиції вирішення прикладних регіональних завдань вона не є найважливішою. Головне — конструктивність і позитивний результат знайдених рішень.

Регіональна економіка найтісніше пов'язана з блоком економічних наук — загальною економічною теорією, політекономією, макро- і мікроекономікою, геоекономікою і геополітикою, міжнародною економікою, науками про фінанси, податки тощо. Простежуються тісні зв'язки регіональної економіки з статистикою звичайною (наука про показники) і математичною (наука про математичну обробку статистичних даних), науками про управління і менеджмент, інформатикою. Надзвичайно важливим є зв'язок регіональної економіки з математикою (за прийнятою класифікацією остання — наука природнича), особливо використання економетричних, економіко-статистичних методів, методів теорії ймовірності та ін.

Існування регіонів зумовлено формуванням соціуму (сукупності людей з усією багатогранністю їхніх відносин, мотивацій, культури і менталітету), що тісно пов'язує регіональну економіку з блоком соціальних (належать до суспільних) і гуманітарних наук — соціологією, географією населення, демографією і народознавством, етнографією, психологією, релігієзнавством, культурологією, урбоекологією тощо. "Соціологізація" регіональної економіки постійно поглиблюється.

Третій блок (наукознавство всі науки поділяє на природничі, суспільні і гуманітарні) природничих наук дає для регіональної економіки знання переважно з фізичної географії (геоморфології, гідрології, кліматології, ґрунтознавства, ландшафтознавства тощо), геології, екології (остання є також і міждисциплінарною наукою) та ін. Отже, регіональна економіка переживає також процес "географізації" та "екологізації'.

Загальне уявлення про методи і методологію регіональних досліджень

Поступове ускладнення регіональної економіки призводить до зростання кількості використовуваних методів дослідження. Умовно їх можна поділити на загальні та спеціальні, традиційні і нові методи. До загальних належать методи, що використовуються всіма науками: методи наукової логіки, системного аналізу, порівняльний та історичний методи, методи аналогій, систематизації і класифікації тощо. До спеціальних методів належить група економічних і економіко-математичних, статистичних методів. Використовуються у регіональних дослідженнях також спеціальні методи інших наук — соціологічні, психологічні (мотиваційні), інформаційні, економіко-географічні, фізико-географічні, картографічні, прогнозні тощо. Вони не належать до спеціальних економічних методів дослідження, але часто їх зараховують до цієї групи у зв'язку з особливою специфікою у сфері їх використання для аналізу економіки регіонів.

Поділ на традиційні і нові методи — ще більш умовний, ніж на загальні та спеціальні. До традиційних методів зазвичай належать методи, що використовуються достатньо довго і є широко розповсюдженими. Частину з них зараховують до загальних методів завдяки їхньому застосуванню в інших науках (наприклад, методи техніко-економічних і нормативних показників використовуються в інженерно-технічних і природничих науках). До нових належать такі методи, що відкриті недавно і € перспективними, наприклад ГІС-технології.

Сукупність методів регіональних економічних досліджень постійно зростає та ускладнюється як завдяки виробленню нових власних методів, так і за рахунок їх поповнення із суміжних наук.