Регіональна економіка - Качан Є.П. - 6.5. Управління регіональним розвитком

Досить важливою сферою розмежування повноважень центральних органів влади й органів місцевого самоврядування є управління економікою, підвищення якості прогнозування і посилення керованості економічними процесами.

Визначення, розмежування і закріплення повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері управління економікою регламентується Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законодавчими та нормативними актами України.

Повноваження виконавчої влади складаються з повноважень органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та інші органи центральної влади) та повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих органів виконавчої влади (обласні. Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські, районні і обласні ради і відповідні виконавчі комітети). Обсяг повноважень сільських, селищних і міських рад делегований їм Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні”.

Повноваження рівнів влади у сфері управління економікою ґрунтуються на трьох основних принципах:

— визначення і розмежування повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

— підпорядкування в системі органів виконавчої влади і у сфері реалізації делегованих повноважень виконавчої влади;

— взаємодії та партнерства різних рівнів органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва та Севастополя.

На сьогодні дуже важливою є проблема прав, обов'язків й відповідальності органів виконавчої влади, особливо центральних органів влади.

Започаткована адміністративна реформа в Україні спричинила багато проблем в управлінні економікою на рівні районів, міст, областей і країни в цілому. Варто зазначити, що центральні органи влади, володіючи повноваженнями щодо управління окремими сферами економіки, повинні нести особливу відповідальність за результати своєї діяльності.

Реалізація Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" дає змогу захистити інтереси регіонів, але відсутність затвердженої на законодавчому рівні концепції регіональної економічної політики стримує проведення економічних перетворень на мікрорівні, не дає чіткого уявлення про реформування влади на обласному і районному рівнях.

Реформування відносин власності в Україні, втілення в життя основних положень Конституції України вимагають вироблення регіональної політики управління державним та комунальним секторами економіки. Реалізація державної регіональної економічної політики потребує вироблення заходів щодо формування нової територіальної структури державного сектора економіки з урахуванням інтересів держави, національної безпеки та особливостей окремих адміністративно-територіальних одиниць. При цьому значну роль відіграватимуть органи місцевого самоврядування. Реформування управління державним сектором економіки передбачає делегування місцевим органам виконавчої влади окремих функцій управління (призначення керівників або погодження їх призначення, представництво в наглядових радах, контроль за ефективним використанням майна). Місцевим органам влади можуть делегуватися усі функції управління майном деяких державних підприємств, які мають важливе регіональне значення. Особливої уваги місцевих органів влади потребують підприємства, що повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Ефективне функціонування таких підприємств може забезпечити відповідні фінансові надходження до бюджету регіонів і тим самим сприяти успішному вирішенню гострих соціально-економічних проблем на регіональному рівні.

Життєзабезпечення територіальних громад значною мірою залежатиме від зміцнення економічних основ місцевого самоврядування. Цьому сприятиме передання в комунальну власність частини державного майна. Для мешканців сіл і селищ важливим актом може бути передання у їхню власність земель, які можуть бути використані як для самостійного господарювання, так і для надання в оренду.

На сьогодні досить дискусійним питанням є розширення бюджетної автономії регіонів. Органи місцевого самоврядування прагнуть пріоритетності при розробці Державного бюджету.

Реалізація державної регіональної економічної політики передбачає поетапний перехід до збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи з урахуванням рівня забезпеченості регіонів країни об'єктами соціальної інфраструктури та застосування системи фінансових нормативів забезпеченості потреб населення.

Зміцнення місцевих фінансів і розширення прав місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці України здійснюватиметься шляхом:

— збільшення часток закріплених доходів у бюджетах на всіх рівнях бюджетної системи;

— розширення ролі місцевих податків і зборів;

— вироблення науково обґрунтованих критеріїв встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;

— визначення засад надання місцевим бюджетам дотацій, субсидій і субвенцій.

Складовою державної регіональної економічної політики має стати механізм бюджетного регулювання на основі створення загальнодержавних, регіональних та місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів територій, зокрема і шляхом надання відповідних субсидій і субвенцій.

Державна регіональна економічна політика у фінансовій сфері має передбачати формування дохідної бази депресивних територій, а також сільських адміністративних районів, розширення повноважень і відповідальності органів місцевого самоврядування у сфері управління місцевими фінансами, посилення державного контролю за раціональним використанням фінансів.

За роки незалежності в нашій державі істотно змінилася економічна ситуація, і особливо чітко це простежується на рівні регіонів. Відбувся значний спад промислового і сільськогосподарського виробництва, значних масштабів досягло приховане безробіття, загострилися проблеми енергозабезпечення, особливо в аграрному секторі економіки. Економічна ситуація в окремих регіонах настільки складна, що не тільки стримує розвиток їх продуктивних сил, але й потребує значних фінансових ресурсів для її поліпшення. У зв'язку з негативними економічними процесами знизився рівень життя населення, погіршилася демографічна ситуація, внаслідок чого чисельність населення держави зменшилася приблизно на 6 млн осіб.

В умовах затяжної економічної кризи, загострення соціальних проблем і погіршення екологічної ситуації регіональні аспекти державної концепції розвитку і розміщення продуктивних сил передбачають послідовне вирішення таких завдань:

— реструктуризація економіки окремих регіонів, передусім промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої промисловості і складною екологічною ситуацією. Особливо це стосується Донецького і Придніпровського економічного районів та міст Києва, Харкова, Одеси, Кривого Рогу, Маріуполя, Макіївки;

— розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови — вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний і науковий потенціал;

— нарощування масштабів виробництва товарів народного споживання, продовольчих товарів, сільськогосподарського і транспортного машинобудування, товарів основної хімії і хімії органічного синтезу;

— інтенсифікація сільськогосподарського виробництва у регіонах з метою максимального продовольчого забезпечення та нарощування експортного потенціалу на основі реформування виробничих і земельних відносин, інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини, організації ринків збуту;

— стримування вивільнення робочої сили зі сфери виробництва, створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, споживчих галузях та організаціях ринкової інфраструктури;

— поліпшення екологічної ситуації в Донецькому і Придніпровському економічних районах та на територіях, що потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС;

— створення в Україні індустрії відпочинку й оздоровлення за рахунок більш повного використання рекреаційних ресурсів Криму, узбережжя Чорного й Азовського морів, окремих районів Закарпатської, Львівської, Волинської, Івано-Франківської, Полтавської, Вінницької та інших областей, створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури;

— прискорений розвиток регіональної та міжрегіональної інфраструктури, що сприятиме підвищенню ефективності територіального поділу праці;

розроблення активної регіональної демографічної політики з метою припинення депопуляції населення, стримування масштабів його еміграції;

— поступове підвищення рівня життя населення шляхом розширення сфери його зайнятості, забезпечення гарантованого рівня доходів, доступу до безплатної освіти і медичного обслуговування, підтримка державою процесів збереження та відродження духовної культури населення регіонів.