Регіональна економіка - Качан Є.П. - Господарство

Домінуючим у господарстві є АПК, значно розвинені електротехнічна, хімічна, легка промисловість, а також виробництво будівельних матеріалів. У сукупній вартості продукції виробничої сфери переважає промисловість (52 %).

Провідна галузь промисловості району — харчова (12 % продукції галузі в Україні). Нараховується 63 цукрових заводи (з них 39 у Вінницькій області). Тут виробляється 1/3 українського цукру. Галузь уже є традиційною в регіоні, і її скорочення негативно позначається як на економічному, так і на соціальному становищі.

Надзвичайно потужна спиртогорілчана промисловість (23 підприємства), яка використовує місцеву сировину та відходи цукроваріння. "Неміров" є найбільшим експортером горілки на світовому ринку.

Значно більше за внутрішнє споживання виробляється в районі м'ясної продукції (1/5 виробництва м'яса в країні). Тут знаходяться одні з найбільших м'ясокомбінатів України (Вінниця, Тульчин, Тернопіль, Чортків, Кам'янець-Подільський, Хмельницький). Підприємства молочної промисловості є майже в кожному адміністративному районі. Діє і ряд заводів з виробництва сухого знежиреного молока, а молочний комбінат у Городку (Хмельницька обл.) випускає згущене молоко. В районі виробляється 16 % масла, 14 — сиру в Україні, його частка у виробництві консервної продукції України сягає 13 %, причому половина всіх підприємств знаходиться у Вінницькій області.

Машинобудування району представлене насамперед підприємствами з виготовлення машин і устаткування для сільського господарства. Найбільші з них — Вінницький завод тракторних агрегатів, Тернопільський комбайновий завод, Хмельницький завод сільськогосподарських машин, Шепетівський завод культиваторів, Могилів-Подільський машинобудівний завод (у роки економічної кризи їх обсяги виробництва значно скоротилися). Досить широка географія приладобудування району. Найбільші підприємства галузі є, крім обласних центрів, у Гайсині, Кам'янці-Подільському, Волочиську, Красилові, Шепетівці, Гнівані (рис.13.7).

Провідна галузь легкої промисловості району — текстильна (Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Хмільник, Кременець, Дунаївці, Славута). На Тернопільському ВО "Текстерно" виробляється 1/3 усіх бавовняних тканин в Україні. Взуття виготовляють на невеликих підприємствах у Хмельницькому, Теребовлі, Хмільнику, Тульчині. Значний потенціал має швейна галузь.

Хімічна промисловість району представлена Вінницьким хімічним комбінатом, Тернопільським заводом штучної шкіри "Вінітекс" і рядом невеликих підприємств у Під волочиську, Почаєві, Славуті, Ладижині.

Галузь спеціалізації району — промисловість будівельних матеріалів, яка розвинулась на основі місцевих мінеральних ресурсів. Найбільшими підприємствами галузі є Кам'янець-Подільський цементний завод, Губниківський гранітний кар'єр, Глухівський каоліновий кар'єр, заводи залізобетонних виробів у Війни-

Рис. 13.7. Подільський економічний район

ці, Тернополі, Хмельницькому, Кам'янці-Подільському, Гнівані, Ладижині.

Енергетика району представлена Хмельницькою АЕС та Ладижинською ТЕС, що виробляють 10 % електроенергії країни. Робота Хмельницької АЕС чітко орієнтована на експорт.

Сільське господарство району спеціалізується на зерново-буряковому землеробстві і м'ясо-мол очному скотарстві (рис. 13.7). Тут виробляється 13 % сільськогосподарської продукції країни. Регіон виділяється валовими зборами цукрового буряку, зерна, картоплі, виробництвом м'яса, молока. Добре розвинене садівництво. Незважаючи на значний спад сільськогосподарського виробництва, його продуктивність у районі залишається порівняно високою і поступається тільки Столичному регіону.

Основні види транспорту — залізничний та автомобільний, а найбільші залізничні вузли — Жмеринка, Козятин, Вапнярка, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль. Щільність залізниць вища середньоукраїнського показника.

У соціальному комплексі зайнято майже 40 % трудових ресурсів регіону. Тут виділяється освітній комплекс, частка якого в структурі ВРП регіону значно вища, ніж в середньому по Україні, а в Тернопільській області наближається до 10 %. Тернопіль, в якому в навчальний період студенти становлять 1/4 населення, уже зараз перетворюється в значний освітній центр. Цей напрям у регіоні надалі варто розвивати і підтримувати, оскільки він забезпечує не тільки освітній рівень трудового потенціалу регіону, а й вимагає розвитку всього соціального комплексу, інфраструктури.

За станом довкілля завдяки низькому техногенному навантаженню регіон належить до умовно чистих територій. Ці обставини створюють сприятливий ґрунт для розвитку туризму (в тому числі "зеленого"). З цього приводу варто застерегти місцеві органи влади від надмірного захоплення цим напрямом, щоб не перетворити колись розвинений регіон у резервацію патріархальності.

Розвивається в районі і рекреаційний комплекс. Тут знаходяться відомі в Україні курортні центри: Хмільник, Сатанів і Микулинці. Сприятливі природні умови та багато культурно-історичних пам'яток є благодатним ґрунтом для розвитку туризму й оздоровлення людей з усієї країни.

Обсяги зовнішньої торгівлі регіону незначні (менше 2 % зовнішньоторгового обороту країни). Лише Вінницька область має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. В експорті домінує продукція АПК і текстиль.

Обсяги іноземних інвестицій в регіон, як і в країну, мають тенденцію до зростання, проте, є незначними — у 2009 р. 462,7 млн дол. США, що в перерахунку на одного жителя становить приблизно 113 дол. порівняно з 872 в середньому по Україні та 5784 в Києві. Саме брак інвестицій, як зовнішніх, так і внутрішніх, у господарський комплекс регіону, є основним стримуючим чинником реалізації потужного економічного потенціалу.

Подільський район належить до територій з недостатнім соціально-економічним розвитком, а Тернопільська область — до слаборозвинених, бюджет яких дотується з боку держави. Проте це досить умовно. Якщо, наприклад, результати діяльності спиртової промисловості регіону, Хмельницької АЕС і деяких інших гігантів промисловості зараховувались до регіональних здобутків, а не столичних, ситуація була б іншою.

Пріоритети розвитку:

— вдосконалення територіальної і галузевої структури господарства району з метою повнішого використання економічного потенціалу;

— підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського машинобудування, харчової промисловості та сільського господарства;

— більш ефективне використання гігантських потужностей спиртової промисловості та сільського господарства через виробництво біопалива;

— удосконалення природокористування та розвиток рекреаційної сфери.