Регіональна економіка - Манів З.О. - 11.1.3. Територіальна і галузева структура господарства регіону

Донецький економічний район спеціалізується на промисловому виробництві і є індустріально-аграрним регіоном. Структура територіального господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною в цілому характеризується значно вищою часткою промисловості у валовій додатковій вартості (ВДВ). Питома вага усіх інших галузей матеріального виробництва ВДВ району нижча від середніх показників по країні, при цьому частка сільськогосподарської продукції ВДВ району вдвічі нижча, ніж у цілому по Україні.

При розробці і реалізації стратегічної довгострокової програми пріоритетними у розвитку регіональної структури економіки Донецького регіону повинні бути: сільське господарство, транспорт і зв'язок, галузі соціальної сфери при збереженні промислової орієнтації регіону. Для вирівнювання територіально-господарських диспропорцій Донбасу необхідно швидкими темпами залучити в сільське виробництво значний наявний господарський потенціал Луганської області.

Промисловість

Як уже зазначалось, економіка Донецького регіону вирізняється розвинутим промисловим виробництвом, особливо галузей важкої промисловості, яке сформувалося під впливом специфічного природно-ресурсного потенціалу району. У 2000 р. частка паливної промисловості і чорної металургії району в галузевій структурі виробництва промислової продукції перевищувала майже у 2 рази середні показники по країні.

У галузевій структурі промисловості найбільшу питому вагу в Донецькій обл. має чорна металургія - 52,3 %, а в Луганській обл. - паливна промисловість - 30,7 %. Питома вага всіх інших галузей промислового виробництва в його структурі нижча ніж в середньому по Україні. Крім згаданих галузей, Донецька область вирізняється розвинутими машинобудуванням і металообробкою, електроенергетикою та потужним хімічним комплексом, а Луганська - машинобудуванням і металообробкою та харчовою промисловістю (див. табл. П.З.І).

Таблиця 11.3.4. Територіально-галузева структура промисловості економіки Донецького регіону

Для удосконалення структури промислового виробництва Донбасу необхідно вирішувати питання зростання в напрямку легкої, нафтохімічної, харчової галузей та промисловості будівельних матеріалів.

Економіка Донецького регіону і її промисловий комплекс, як видно із таблиці, спеціалізуються на випуску продукції важкої промисловості, зокрема паливної промисловості - 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії - 42,3 %. У цілому Донбас виробляє близько чверті промислової продукції країни. Крім названих вище, економічний район спеціалізується на різнопрофільному важкому матеріаломісткому машинобудуванні та металообробці (15 %), які представлені виробництвом гірничошахтного устаткування, а також на станко- і приладобудуванні, виробництві обладнання для переробних галузей АПК і легкої промисловості, галузі будівельних матеріалів. Частка хімічної і нафтохімічної галузі у промисловості регіону нижча ніж в середньому по Україні (5,0 % порівняно з 5,8 %). Найбільш розвиненим є коксохімічне і нафтохімічне виробництво, випуск мінеральних добрив та іншої продукції неорганічної хімії, гумотехнічна промисловість.

Недостатній розвиток у регіоні мають переробна галузь АПК харчова— 7,7 % від виробництва у країні, а також кольорова металургія -13,7 %, деревообробна та целюлозно-паперова - 7,7 %, легка промисловість - 6,2 %. У кам'яновугільній галузі функціонує понад 200 підприємств з видобутку (в основному підземним способом) та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля.

На території економічного району знаходиться і працює близько 30 % електростанцій України. Енергетика працює на місцевому вугіллі, привізному мазуті і газі. Тут створене найбільше в країні енергооб'єднання "Донбас".

На місцевому коксівному вугіллі та рудній сировині Придніпров'я в економічному Донецькому регіоні розвивається чорна металургія, де виробляється майже половина (46 %) металургійної продукції України. Кольорова металургія представлена Артемівським заводом з обробки кольорових металів, Донецьким заводом алюмінієвих профілів, Стахановським заводом феросплавів, ВАТ "Укрцинк" (м. Константинівка), "Донецьквторцвєтмет" тощо.

Машинобудування посідає третє місце в структурі промисловості після вугільної металургії (тут виробляється близько 15 % товарної продукції цієї галузі країни). Переважає важке, металомістке машинобудування, обладнання для вугільної, металургійної, чорнорудноїі харчової промисловостей, розвинуте суднобудування, сільськогосподарське машинобудування. Також функціонують підприємства з виробництва обчислювальної техніки, електротехніки, приладобудування тощо. Є численні центри галузі, які розміщені у більшості міст регіону.

До провідних галузей промисловості регіону належать коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає понад 50 % продукції коксівної галузі України. Хімія включає гірничо-хімічну промисловість, яка працює на місцевій сировині, - камінній солі, газовому вугіллі, вапні тощо. Тут добре розвинуте виробництво соди, мінеральних добрив і кислот, хімічних реактивів, лакофарбова промисловість. У регіоні також є виробництво капролактану, пластмас, синтетичних смол, гумотехнічних виробів тощо.

Основні центри хімічної промисловості: Лисичанськ (АТ "Лиси-чанськ нафтооргсинтез", ВАТ "Лисичанська сода"), Сєвєродонецьк (ВАТ "Сєвєродонецкий Оргхім"), Донецьк (ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів", АЗТ "Донецький хімічний завод"), Маріуполь (ВАТ "Маркохім") та ін.

У регіоні достатньо розвинута промисловість будматеріалів і будіндустрія. Міжрегіональне значення має виробництво віконного скла, цементу, облицювальних плиток. На місцевий ринок працює, в основному, виробництво залізобетонних виробів, стінових і покрівельних матеріалів, бетонних стінових блоків тощо. Ці підприємства об'єднані у ВАТ "Донецькбудматеріали", ВАТ "Луганськбудматеріали", ВАТ "Слов'янський керамічний комбінат" та ін.

Легка промисловість включає текстильну трикотажну, швейну, шкіряно-взуттєву Основні її центри у великих містах: Донецьку, Луганську, Маріуполі, Макіївці, Артемівську та ін.

Агропромисловий комплекс

Донецький економічний район не забезпечує власні потреби в продовольчій продукції. Однак він має високоінтенсивний агропромисловий комплекс, у структурі якого вирізняються сільське господарство, харчова промисловість і виробничо-соціальна інфраструктура АПК.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно), технічних (соняшник) культур та на овочівництві, виноградарстві і садівництві, особливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством, птахівництвом.

Сільськогосподарські угіддя становлять 75,5 % від території регіону - це на 3,3 % більше ніж в середньому по країні. У структурі посівних площ основне місце займають зернові культури (майже 50 % посівів регіону). Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у Донецькому економічному регіоні показано у табл. 11.3.2. Як видно із таблиці, регіон не забезпечує власних потреб у виробництві зерна, картоплі, овочів, м'яса, молока, тим більше враховуючи те, що порівняно з 1990 р. виробництво сільськогосподарської продукції скоротилось майже у два рази. Основними причинами такого різкого спаду виробництва стали значне скорочення поголів'я худоби, диспропорція цін на сільськогосподарську продукцію порівняно з промисловою, збитковість виробництва.

Таблиця 11.3.2. Виробництво сільськогосподарської продукції у Донецькому економічному регіоні (у господарствах усіх категорій), тис. т

Харчова і переробна промисловість регіону включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарна, кондитерська, рибна, солевидобувна, олійно-жирова. Значна частина продовольчої сировини на переробку поступає із інших регіонів.

Відродження аграрного виробництва в економіці регіону можливе лише в умовах поліпшення загальної ситуації соціально-економічного розвитку країни. В Донецькому економічному регіоні необхідно працювати над програмою збільшення трудових ресурсів в аграрному секторі - за рахунок скорочення їх у вугільній галузі і створення для них відповідних соціально-культурних умов і рівня життя в сільських населених пунктах. Для цього має бути відповідна програма поетапного впровадження її в цю важливу галузь.

Транспортний комплекс

Для економічного регіону є характерним інтенсивний розвиток основних видів транспорту: залізничного, автомобільного, трубопровідного, авіаційного, морського.

Регіон має одну з най густіших мереж залізниць в Україні. їх довжина становить 2832 км, густота - 53 км на 1000 км2. Загальна довжина автомобільних шляхів становить 13600 км, густота - 255,6 км на 1000 км2. По території регіону проходять магістральні газопроводи "Союз", Ставрополь-Москва, нафтопроводи Самара-Слов'янські Грозний-Лисичанськ. Великим підприємством морського транспорту є АП"Азовське морське пароплавство", яке здійснює перевезення вантажів власним і орендованим флотом між портами України та інших держав. Головним морським портом на Азовському морі є Маріуполь - великий транспортний вузол і база для суден Азовського морського пароплавства. Обсяг вантажопереробки становить 12 млн. т, щорічно обробляється понад 2000 суден.

Провідну роль у транспортному обслуговуванні відіграє автомобільний транспорт. Щорічно ним перевозиться в середньому до 150 млн. т вантажів і близько 300 млн. пасажирів.

Повітряний транспорт представлений двома авіапідприємствами в Донецьку і Луганську, а аеропорти Донецька, Лисичанська, Луганська і Сєвєродонецька мають міжнародний статус.

Головні напрями розвитку транспортної галузі регіону:

♦ оновлення і раціоналізація рухомого складу з урахуванням змін вантажо- та пасажиропотоків;

♦ поступове переведення значної частини автомобільного парку на газо- і дизельне паливо;

♦ реконструкція залізничних і автомобільних шляхів міжнародного значення для збільшення їх пропускної спроможності;

♦ ефективне забезпечення транспортних засобів матеріало-технічними ресурсами.

Інвестування економіки регіону

Динаміка капітальних вкладень з усіх джерел фінансування економіки Донецького регіону за останні роки постійно скорочувалась. Вона скоротилась навіть по відношенню до динаміки середніх капіталовкладень по Україні (1990 р. -16,2 %; у 2000 р. - 15,3 %). Однак загальний обсяг капіталовкладень по Донецькій області в два рази вищий ніж у Луганській.

Основні проблеми, які необхідно вирішувати за допомогою капіталовкладень:

здійснити диверсифікацію виробництва з метою зниження частки гірничодобувної галузі у народногосподарському комплексі;

нарощувати частку наукоємної продукції;

-Ф- впроваджувати безвідходні технології, що є носіями технічного прогресу, зниження забруднення навколишнього середовища, особливо в промислових районах;

посилити розвиток сільського господарства з метою підвищення його ефективності та більш повного забезпечення продуктами харчування власних потреб;

нарощувати обсяги житлового будівництва, залучати в цю галузь вклади недержавних інвесторів;

збільшити виділення коштів на розвиток комунальної сфери з метою створення відповідних соціально-культурних і духовних умов та сфери послуг для поліпшення рівня життя населення, яке є головною продуктивною силою розвитку народного господарства;

покращити матеріально-технічну базу системи освіти, охорони здоров я, культури та рекреаційних закладів, що є важливим фактором посилення інтелектуального розвитку людини.

Зовнішньоекономічна діяльність

Економічний район має сприятливі умови для розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні в регіоні експортні операції здійснюють майже 1,5 тис. підприємств Обсяги експорту становлять близько 3,7 млрд. дол. СІЛА, імпорту - трохи більше 1,09 млрд. дол. США, що відповідно становить 25 %, 8 % від загальноукраїнських показників.

У цілому економічний регіон має активний зовнішньотериторіальний баланс, позитивне сальдо і за обсягом експорту продукції займає друге місце в державі після Придніпровського економічного регіону.

Структура як експорту, так і імпорту має виражену сировинну орієнтацію. До основних видів експортної продукції належать чорні метали та вироби з них. Найбільшу частину в імпорті становлять енергоносії, природний газ, нафта, нафтопродукти. Експортні операції здійснюються з багатьма країнами світу: Китаєм, США, Тайванем, Туреччиною, але головним зовнішньоторговельним партнером регіону традиційно є Російська Федерація, частка якої у зовнішньому обороті становить 30 %.

Екологічна ситуація

В сучасних умовах господарювання екологічна проблема є однією з найбільш актуальних. Особливо вона стосується Донецького економічного регіону. Тут, як ніде в Україні, питання екологічної безпеки стоять особливо гостро. Потужний комплекс, що представлений в основному галузями чорної металургії, енергетики, хімічної промисловості, є найбільшим забруднювачем навколишнього середовища. До основних видів забруднення належать викиди в атмосферу пилу, шкідливих газів, скидання у водні об'єкти неочищеної відпрацьованої води, нагромадження великої кількості промислових, часто дуже токсичних відходів.

Регіон споживає майже 17 % свіжої води в Україні. Скидання забрудненої неочищеної води у водосховища становить понад 20 %.

Найбільший вплив на атмосферне повітря здійснюють підприємства чорної металургії та коксохімії. Регіон має найвищу загазованість повітряного басейну не тільки в Україні, а й в Європі. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення становлять в середньому за рік понад 1,5 млн. т. Це близько 40 % викидів від загальної кількості викидів по Україні.

Зважаючи на складну екологічну ситуацію, що склалася в Донецькому економічному регіоні, подальший розвиток його продуктивних сил має здійснюватися паралельно з проведенням виваженої, науково обґрунтованої екологічної політики. Важливого значення набуває проблема вдосконалення економічного механізму застосування природоохоронних заходів, визначення джерел фінансування, стимулювання ведення екологоощадливого природокористування.

11.1.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

Головною проблемою соціально-економічного розвитку Донецького економічного регіону залишається висока концентрація промислового виробництва та необхідність зниження частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного виробництва. Загострення цієї проблеми відбувається під впливом природо-економічних та історичних передумов і чинників, а також у результаті структурної політики держави, яка проводиться в сучасних умовах господарювання. Згідно з цією політикою основні капітальні вкладення та залучені іноземні інвестиції зорієнтовані на спеціалізацію економіки регіону у важкій промисловості. Для підвищення ефективності функціонування суспільно-господарського комплексу регіону необхідно провести комплексну реструктуризацію та технічне переоснащення вугільної промисловості, технічну реконструкцію таких базових галузей, як чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування та електроенергетика

З метою ліквідації диспропорції у розвитку промисловості необхідно нарощувати потужності легкої і харчової промисловості.

Для покращення екологічної ситуації треба впроваджувати екологічні безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквідацію териконів, відстійників, шлакосховищ, закладання підземних відпрацьованих просторів, ефективніше використовувати вторинні ресурси та відходи виробництва.

Дуже важливим кроком має бути вдосконалення водокористування (зменшення забруднення водних джерел, організація оборотного водопостачання).

В агропромисловому комплексі регіону необхідно нарощувати обсяги виробництва, особливо м'ясомолочного тваринництва, городництва в приміських зонах.

Для зниження соціального напруження в шахтарських містах і селищах необхідно вирішувати питання створення в регіоні нових робочих місць, налагодження системи перекваліфікації кадрів, вивільнених із закритих вугільних підприємств.

Потрібно зміцнювати матеріально-технічну базу об'єктів комунального господарства, транспортних засобів, побутового обслуговування, вирішувати проблеми стабільного водопостачання.

У системі освіти, науки, охорони здоров'я, культури і спорту варто підвищувати якісні показники, створювати доступність до них, покращувати матеріально-технічну базу.

У цілому, незважаючи на проблеми, Донецький економічний регіон має значний потенціал для подолання цих кризових процесів і поступового стабільного розвитку народногосподарського комплексу.