Людина і світ - Юрій М.Ф. - МОРАЛЬНА ОЦІНКА

Діяльність людини відбувається в суспільстві. У її процесі вона дотримує чи, навпаки, порушує інтереси інших людей, держави, суспільства. При цьому діяльність людини може схвалюватися державою, засуджуватися і каратися. У цьому виявляється юридична чи правова оцінка, що спирається на закони, правові норми, урядові або інші адміністративні рішення. Життєвий досвід свідчить, що юридичні чи правові оцінки не охоплюють усього різноманіття проявів людської діяльності, що багато з них можуть бути оцінені в категоріях моралі, моральності, етики. Іншими словами, крім юридичної чи правової, існує ще і моральна оцінка діяльності людини. Що ж це таке? Моральна оцінка - це схвалення або осудження діяльності людини з позицій тих вимог, що містяться в моральній свідомості суспільства, етнічної групи, соціальної спільноти людей, тих чи інших особистостей. Можлива і самооцінка: вона виражається в таких поняттях моралі, як "совість", "гордість", "сором ", "каяття". Усе різноманіття моральних оцінок діяльності людини спирається на розуміння того, що є добро і що є зло.

Підходити до моральної оцінки необхідно виходячи з конкретних умов, у яких відбувається діяльність людини. Так, наприклад, у далекому минулому в скотарських народів Сходу оранка землі і наступне заняття рослинництвом розглядалися як аморальне діяння, що ображає землю. У нашому суспільстві ще зовсім недавно аморальним явищем вважалася приватна підприємницька діяльність. Морально засуджувалася навіть торгівля на ринках, турбота про гідну оплату своєї праці. Зараз ці і багато інших явищ нашого життя виявилися переосмисленими й оцінюються по-іншому, виходячи як із ситуації, що змінилася, у самому суспільстві, так і нашої моральної свідомості, яка змінилася. Але, разом з тим, існують, стійко зберігаються прийняті в більшості народів моральні цінності і моральні оцінки (наведіть приклади загальнолюдських моральних цінностей).

Моральний досвід минулого попереджає нові покоління про можливі небезпеки, що ховаються в "перепадах" морального вибору (зиґзаґи, відступи, падіння). Загальнолюдські моральні норми, обумовлені ними моральні оцінки спонукають до рішення таких глобальних проблем, що постали в наші дні перед людством, як збереження самої можливості його існування перед небезпекою ядерної катастрофи, подолання відсталості й убогості в ряді регіонів земної кулі, запобігання екологічної катастрофи, подолання багатьох захворювань і недопущення демографічної катастрофи.

Моральні пошуки людини набувають особливо тривожного і значимого характеру у перехідні історичні періоди, коли відбуваються зміни в системі цінностей. Від морально-психологічного стану Людини залежить її загальне соціальне самопочуття, її самооцінка і розуміння сутності своєї діяльності в суспільних умовах, що змінюються. Саме в атмосфері корінних суспільних змін особливо небезпечні будь-які неблагополуччя в суспільній і особистій моральності, такі, приміром, прояви, як ненависть.

Особливо небезпечна ненависть групова: релігійна, національна, ідеологічно-доктринерська. Це - вир, що, зрештою, втягує в себе усіх, хто схильний до індивідуальної ненависті, а також людей малої і слабкої моралі, егоїстів, людей ледачого духу, що не вміють самостійно мислити і тому піддаються впливу ненависті.

Привабливість колективної ненависті, на відміну від індивідуальної, пояснюється такими причинами: вона створює видимість порятунку людини від почуття самотності, слабості, безсилля, створює спільноту, загальну ідеологію "кривди" (наприклад, твердження про те, що у всіх нещастях світу винні цигани, німці, араби, негри тощо). Єдність тих, що ненавидять, ніби легалізує агресивність. До того ж єдина уніформа, значки, прапор, пісня зближають членів цієї єдності, примножують у їх очах власну значимість. Природно, що ненависть, у яких би формах вона не виявлялася, суперечить нормам людської моралі, відносинам доброзичливості і дружби.

Як впливає на моральні оцінки діяльності факт існування національно-етнічних і соціально-класових спільностей людей? Насамперед це необхідність рахуватися у своїй діяльності із самим фактом існування інших людей, інших націй і етносів, інших класів і соціальних груп. Стаття загальної Декларації прав людини говорить: "Усі люди народжуються вільними і рівними у своєму достоїнстві і правах, вони наділені розумом і совістю та повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства ".

Ці слова Декларації свідчать про зв'язок моральних норм і права. "Усі люди народжуються вільними і рівними" - це положення виходить з теорії природного права, відповідно до якого людські права ніким не даровані, а мають природне походження, тому що дані Богом чи природою людини. Положення ж про те, що люди повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства, безсумнівно, враховує моральний імператив Канта.

Чи означає проголошення цих норм і прав ліквідацію будь-яких суперечок, конфліктів між людьми, між національно-етнічними і соціальними групами? Звичайно, ні. Суперечки і конфлікти існували, існують і будуть існувати. Необхідно, щоб ці конфлікти, зіткнення окремих людей, національно-етнічних і соціально-класових груп вирішувалися шляхом переговорів, дискусій на основі терпимості, взаємоповаги і взаєморозуміння. Зрозуміло, це вимагає формування в людині моральних засад, прилучення людей до вищих проявів моральної культури.