Людина і світ - Юрій М.Ф. - § 32. Погляди на суспільство і людину в індустріальну епоху

Хто і з ким підписує суспільний договір? Коли економічні інтереси окремої людини збігаються з інтересами суспільства? Чи є революція засобом вирішення суспільних протиріч? Як склалася доля марксизму в XX ст.? Хто такі технократи?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Основні ідеології XX ст., марксистське вчення про суспільно-економічні формації.

Глибокі зміни в європейському суспільстві йшли поряд зі змінами в поглядах і уявленнях людей. Філософи, а потім і соціологи (відзначимо, що соціологія як сфера суспільствознавства з'явилася в XIX ст., саме поняття "соціологія" ввів у вжиток французький філософ О. Конт) висунули ряд теорій, які дали новий погляд на процеси і явища громадського життя. Соціальна картина світу, яка складалася, істотно розходилася із середньовічними уявленнями про суспільство і місце людини в ньому.

Ми зупинимося на деяких напрямках розвитку цих питань " Новий і Новітній час.

МИСЛЯЧА І ДІЯЛЬНА ЛЮДИНА - ОСНОВА СУСПІЛЬСТВА

У ХVІІ-ХVIІІ ст. у роботах видатних мислителів того часу усе більш чітко проводиться думка про пріоритетособистісного початку в розвитку суспільства. У зміцненні цієї ідеї важливу роль зіграла теорія суспільного договору, в основі якої лежали уявлення про природність (вроджений характер) основних прав людини на життя, власність, вільне розпорядження нею. А раз так, то людина може виступати своєрідним партнером держави (а не її підданим) і погоджувати з нею умови, при яких вона добровільно віддає частину своїх прав, для того щоб держава забезпечила їй необхідну безпеку і захист власності. Так народжується суспільний договір.

Англійський філософ Г. Гоббс (1588-1679) вважав, що обсяг прав, які відійшли державі, повинен бути дуже значним. Тільки сильна держава, де верховний правитель може в суспільних інтересах розпорядитися навіть життям окремої людини, здатна покласти кінець "війні всіх проти всіх", яка роздирала суспільство в додержавний період. Інший англійський філософ Дж. Локк (1632-1704), розвиваючи погляди Т. Гоббса, прийшов до висновку про недоцільність такої концентрації влади в одних руках або в одному органі. Дж. Локк висунув ідею поділу законодавчої і виконавчої влади. Пізніше французький філософ Ш. Монтеск'є (1689-1755) зробив висновок про необхідність виділення третьої незалежної галузі влади - судової. Так оформилася і поступово затвердилася в суспільній свідомості найважливіша політико-правова думка нової епохи - ідея поділу влади. Надалі вона знайшла практичне втілення в конституціях багатьох країн Заходу і стала основою політичного устрою сучасних держав.

Особистість людини піднімали і філософи-просвітите лі, виходячи з визнання невичерпних можливостей розуму, знання і заснованого на ньому суспільного прогресу. "Із усіх живих істот людина найбільш досконала", - стверджував французький філософ Вольтер (1694-1778). Одним з основних принципів справедливого суспільного устрою просвітителі вважали рівність людей.

Вольтер розумів його як рівність політичну, тобто рівність перед законом і правом. Іншим змістом наповнив це поняття Ж. Ж. Руссо (1712-1778), доводячи необхідність установлення майнової і соціальної рівності. Розділяючи в цілому ідею суспільного договору. Руссо інакше, ніж попередники, пояснював причини його появи. Він стверджував, що людина в природному стані знаходиться в гармонії з природою. Ріст населення і географічні фактори (клімат, ґрунти тощо) ведуть до виникнення співробітництва і суперництва. Природна нерівність у силах і обдаруваннях людей з появою приватної власності веде до нерівності політичної. Щоб упередити постійні зіткнення багатих і знедолених, установити громадянський мир, люди приходять до необхідності укласти суспільний договір. Відповідно до нього людина втрачає природну свободу, але здобуває свободу громадянську і право власності на все, чим володіє. Будь-які правителі - лише представники народу, який завжди може відмовитися від раніше прийнятого закону і прийняти новий.

Можливості економічної діяльності людини в умовах захищеної приватної власності і конкуренції показав англійський економіст і філософ А. Сміт (1723-1790). На його думку, суспільні зв'язки між людьми встановлюються на основі суспільного поділу праці з наступним обміном плодами їхньої праці. Таким чином, кожен, працюючи на себе, змушений працювати на інших і, навпаки, працюючи на інших, працює на себе.

Праця, прагнення кожної людини до благополуччя виступають головними джерелами суспільного багатства. Високо оцінюючи, з економічної точки зору, значення суспільного поділу праці, Сміт бачив і його недолік - посилення однобічності розвитку людей. Однак цю однобічність, вважав Сміт, можна перебороти шляхом введення загальної освіти.

Сміт виділяв три основних умови процвітання держави: панування приватної власності, невтручання держави в економіку і відсутність перешкод для розвитку особистої ініціативи. У соціальній структурі суспільства Сміт виділив основні класи - найманих робітників, капіталістів і великих земельних власників, розрізняючи їх головним чином за джерелами доходу: заробітна плата, прибуток і рента (дохід, одержуваний із землі і не зв'язаний з підприємницькою діяльністю). Становище, при якому інтереси робітників протилежні інтересам імущих класів, Сміт вважав неминучим.

Значна роль Сміта в історії цивілізації визначається тим, що його ідеї дуже вплинули на наступний розвиток наукової думки, а також на умонастрій багатьох передових людей першої половини XIX ст.