Людина і світ - Юрій М.Ф. - КУДИ ВЕДУТЬ РЕФОРМИ

Криза суспільства показала: так далі жити не можна, потрібні значні зміни. Незважаючи на переслідування інакомислячих, у 60-70-х рр. XX ст. посилилася критика сформованої адміністративно-бюрократичної системи, народжувалися проекти реформ в економіці і політиці. В другій половині 80-х рр. XX ст. був проголошений курс на проведення назрілих перетворень. Однак уявлення про те, які зміни необхідні, які суспільні порядки варто створювати, склалося не відразу. Воно уточнювалося в ході реформ, що почалися, у міру того, як усе більш зрозумілим ставало важке становище колишнього СРСР і України також, яка була найбільш експлуатованою в складі цього союзу.

Спочатку намічалося удосконалювання системи, що повинно було призвести до прискорення розвитку насамперед економіки. Життя досить швидко показало, що таким шляхом вивести суспільство." кризи не вдасться. Стало очевидним, що варто не удосконалювати, а перебудовувати основи суспільного ладу. Рішучі кроки по шляху реформ були зроблені після подій 1991 р., коли відбувався розвал СРСР і Україна здобула незалежність. Куди ведуть реформи, що почалися? Який напрямок необхідно їм надати?

На ці питання давалися різні відповіді.

Багато прихильників соціалістичної ідеї вважали, що необхідно створити нову модель соціалізму гуманний, демократичний соціалізм, для якого людина є не засобом, а метою. Цій позиції протистояла інша: відмовитися під проектування нових моделей суспільства і йти шляхом, перевіреним досвідом найбільш розвинутих капіталістичних країн.

Існувала і третя точка зору: не сперечатися про поняття ("соціалізм", " капіталізм"), а послідовно вирішувати назрілі проблеми суспільного розвитку, рухатися вперед шляхом демократичних перетворень. Вчені ж надалі визначать, як назвати сформований суспільний устрій.

Однак були ряд орієнтирів, які знаходилися в руслі корінних демократичних реформ і визнавалися прихильниками різних політичних сил. Головний серед цих орієнтирів такий: для людини повинні бути створені умови життя і праці, гідні сучасної цивілізації. Це насамперед громадянські прана і свободи, реалізація прав громадян на рівні визнаних міжнародних норм; виключення будь-якої дискримінації з національно-етнічних, політичних, статево-вікових ознак; надійний законодавчий захист особистості і достоїнства громадянина; вільне самовизначення людини в її світогляді і духовних інтересах; свобода совісті; підвищення ролі суду і громадських організацій у захисті цивільних прав.

В економічній сфері мається на увазі ринкова економіка з різноманітними рівноправними формами власності; у соціальній - рівні можливості власними зусиллями створювати своє благополуччя, соціальний захист дітей, людей похилого віку, інвалідів; у політичному плані - суспільство, демократично облаштоване, з парламентською системою, принципом поділу законодавчої, виконавчої і судової влади, верховенством закону.

Таким чином, мова йде про формування механізмів громадянського суспільства і правової держави, про демократизацію не тільки державної системи, але і всього громадського життя. Усе це повинно послужити могутнім стимулом підвищення соціальної активності і самодіяльності мас.

Радикальні зміни повинні відбутися в галузі культури, освіти. Вони покликані відкрити широкий простір духовному розвитку людини і суспільства, у якому вона живе, вільному прояву талантів, здібностей і заповзятливості у всіх сферах діяльності.

Наскільки життєві ці орієнтири? Чи реальні такі зміни? їхня реальність залежить насамперед від точного аналізу справжнього життя нашого суспільства, тенденцій його розвитку. Вона пов'язана і з правдивою оцінкою історичного досвіду країн, що пережили різні варіанти економічних і політичних порядків.

Важливе також урахування багатого, різнобічного досвіду світової соціал-демократії, що внесла істотний вклад у проведення соціальних реформ в інтересах трудящих.

Життєвість політичних орієнтирів демократичної реформації визначається опорою на кращі досягнення людського розуму, на накопичений в усьому світі досвід ефективного господарювання, вирішення соціальних проблем, розвитку демократії. Такий досвід може бути використаний лише з урахуванням особливостей розвитку України. Оновлене суспільство не може бути нічим іншим, як утіленням досягнень світової цивілізації й історичної творчості народу України. Перехід до нього вимагав подолання конфронтаційного підходу, протиставляючого сучасні соціальні системи. Адже й у закордонних країнах, і в нас відбуваються багато в чому подібні за своїм змістом зміни, викликані розвитком сучасних продуктивних сил, науково-технічним прогресом. Ряд процесів, що відбуваються в нашому суспільстві, має загальноцивілізаційний характер, оскільки в тій чи іншій формі вони відбувалися в інших країнах, що дозволяє не тільки запозичати наявний досвід, але і спільно шукати шляхи вирішення найбільш гострих проблем.

Перспектива нашої країни - поступовий рух до українського варіанту суспільства постіндустріального типу.

Отже, ми коротко відповіли на поставлене на початку параграфа питання: які напрямки змін, що відбуваються в нашому суспільстві? Однак перехід виявляється нелегким.

Протиріччя перехідного періоду

Зміна суспільного ладу супроводжувалася і супроводжується кризою, яка охопила всі сфери українського суспільства. Слово "криза" грецького походження, означає скрутне, важке, нестійке, небезпечне становище, загострення протиріч. Кризовий характер зміни суспільного ладу пов'язаний з нерівномірним розгортанням процесів, які характерні для перехідного періоду. В економіці, політиці, соціальній і духовній сферах зміни відбуваються не одночасно, не синхронно, а, як правило, різними темпами. Серйозні зрушення в економіці і політиці можуть відбутися за кілька років, значно повільніше відбуваються зміни в соціальній сфері, а перехід від одних звичок, установок, ціннісних орієнтації до нових може зайняти десятиліття. Така неузгодженість різних сфер життя суспільства викликає хворобливий стан усієї суспільної системи, її кризу. Неоднозначний характер змін, поєднання в них втрат і здобутків має закономірний характер. Масштаби і глибина реформування України визначили особливу гостроту протиріч перехідного періоду.

Завдання перетворень у країні, яка переживає системну кризу, виявилися надзвичайно складними. Новизна цих завдань призвела до того, що в пошуках правильних рішень допускалися серйозні помилки, а з ряду питань прийняття необхідних заходів запізнювалося.

Вирішення питань, що стосувалися і стосуються влади та власності, зачепило інтереси різних груп у суспільстві, загострилася політична боротьба з проблем спрямованості, методів і темпів перетворень.

Сучасне українське суспільство - це складне поєднання минулого і сьогодення, переплетення різноманітних інтересів, об'єктивних і суб'єктивних факторів, сполучення протиріч, які раніше нагромадилися, і протиріч перехідного періоду.

Вибір шляхів виходу з кризи залежить від оцінки проведених реформ. Дослідники узагальнили різні судження в трьох варіантах оцінок. Перший: реформування йде правильним шляхом і відповідає національним інтересам України. Другий: стратегія реформ обрана правильно, але методи її реалізації мають потребу в коректуванні. Третій: курс реформ обраний неправильно, не відповідає умовам і особливостям українського суспільства.

Виробити власну точку зору на перспективи українських реформ вам допоможе вивчення наступних розділів підручника. Поки ж відзначимо, що більшість людей, які вболівають за долю України, розділяють погляд на умови, при яких можуть бути досягнуті оздоровлення і стабілізація суспільства.

Політична боротьба на всіх рівнях повинна вестися конституційними засобами, у рамках законів. Безладдя, порушення законності не тільки не сприяють виходу країни з кризи, але і викликають нестабільність у суспільстві.

Важливою умовою стабільного розвитку країни є суспільна злагода, співробітництво різних соціальних і політичних сил, зацікавлених у проведенні реформ, у підтримці конституційного порядку. Конфронтація, розпалення ворожості до тих чи інших соціальних груп, націй, політичних організацій створюють небезпеку громадянської війни з її руйнівними наслідками.

(Чи згодні ви з наведеними вище судженнями? Подумайте, які ще умови необхідні для підйому економіки, підвищення рівня життя, зміцнення правопорядку, для відродження України).

Основні поняття

Різноманіття світу. Традиційне суспільство. Індустріальне суспільство. Постіндустріальна цивілізація. Перехідний період.

Терміни

Історичне середовище. Аборигени. Вестернізація. Реформа. Суспільна злагода. Конституційний порядок.

Питання для самоперевірки

1. Чим можна пояснити соціально-економічну, політичну, етнічну, культурну розмаїтість сучасного світу?

2. Що свідчить про збереження рис традиційного суспільства в багатьох країнах і регіонах світу?

3. Які зміни пережило традиційне суспільство в новітній час? Чим вони були викликані?

4. Якими групами країн представлене в сучасну епоху індустріальне суспільство? Коротко охарактеризуйте ці групи країн.

5. Розкрийте проблеми і протиріччя в розвитку індустріального суспільства.

в. Чим характеризується постіндустріальна цивілізація?

7. Чому реформи в Україні стали необхідними?

8. У чому полягають основні орієнтири українських реформ?

9. Які умови виходу країни з кризи і подолання його наслідків?

Завдання

1. Представнику якого типу цивілізації можуть належати наступні слова: "Якщо є гроші, даруй їх або витрачай на насолоди, але не потрібно їх збирати "?

2. Із середини 80-х до середини 90-х рр. XX ст. зайнятість в обробній промисловості США скоротилася на 11 , у добувній на 41 . За цей же період зайнятість у сфері послуг зросла на 78%. Прокоментуйте ці дані.

3. Наведемо слова сучасного іракського філософа: "Діалог західної і східної культур не стільки немислимий, скільки реально нездійсненний через корінну різнорідність цивілізаційних засад; можливі лише ділові і практичні відносини. Чи розділяєте ви таку позицію? Обґрунтуйте свій висновок.

4. Чому виникла необхідність у глибоких реформах нашого суспільства? Який зв'язок реформ із загальнолюдськими цінностями, особливостями історичного шляху України?

5. Які головні завдання перетворення суспільства в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах?

6. У чому проявилася криза українського суспільства і які шляхи виходу з неї?

7. Чи вдалося реалізувати наступну ідею Ф. Енгельса: "...Мова йде про створення для всіх людей таких умов життя, при яких кожен одержить можливість вільно розвивати свою людську природу, жити з усіма ближніми в людських відносинах і не боятися насильницького руйнування свого добробуту... Ми зовсім не хочемо руйнувати справді людське життя з усіма його умовами і потребами, навпаки, ми всіляко прагнемо створити їх"?