Людина і світ - Юрій М.Ф. - БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА (ФІСКАЛЬНА) ПОЛІТИКА

Монетарна політика означає контроль за грошовою масою в економіці. її ціль - підтримка стабільного розвитку економіки. Держава звичайно збільшує кількість грошей у період економічного спаду і стримує їх ріст при підйомі.

Провідником грошово-кредитної політики держави виступає центральний банк у взаємодії з комерційними банками (згадайте, які функції банки виконують у сучасній економіці). В економічній практиці використовуються наступні інструменти регулювання грошової маси: установлення дисконтної ставки відсотка, установлення норми обов'язкових резервів. Розглянемо різні варіанти грошово-кредитної політики.

Центральний банк видає кошти комерційним банкам, а останні - своїм клієнтам за певну плату, яка називається "відсоток за кредит". Наприклад, якщо фірма бере в банку 20 тис. гривень на рік під 50% річних, то повертати їй прийдеться ЗО тис. карбованців. Дисконтна ставка процента - норма відсотка, якою центральний банк дає кредити комерційним банкам. Підвищуючи або знижуючи дисконтну ставку, центральний банк робить кредит більш дорогим або дешевим.

Якщо кредити стають більш дорогими, то відповідно зменшується кількість бажаючих їх брати. Це призводить до зменшення грошей в обігу і допомагає знизити темпи інфляції, але підсилює спад виробництва, тому що фірми позбавляються можливості одержати кредит.

Знижуючи дисконтну ставку відсотка і роблячи кредит дешевим, держава збільшує число позичальників, стимулюючи їхню економічну активність, що сприяє підйому виробництва. Але збільшення грошової маси в обігу веде до посилення інфляції.

Таким чином, держава може впливати на всю економіку шляхом зміни дисконтної ставки відсотка, стимулюючи або обмежуючи виробництво і споживання.

За законом комерційні банки зобов'язані частину своїх засобів тримати у вигляді резервів у центральному банку, щоб здійснювати виплати клієнтам, які бажають одержати гроші зі своїх рахунків. Установлюючи норму обов'язкових резервів, центральний банк впливає на можливість банків надавати кредити, змінюючи тим самим загальну кількість грошей в обігу.

Збільшення норми обов'язкових резервів призводить до зменшення грошей у банків для кредитування, що робить кредит "дорогим", скорочує число позичальників і відповідно зменшує грошову масу в звертанні.

Зменшення норми резервування, навпаки, дозволяє збільшити обсяги кредитування фірм, що веде до збільшення грошової маси. До яких наслідків в економіці це призводить, ви вже знаєте.

Таким чином, обидва методи грошово-кредитної політики дозволяють державі, впливаючи на грошову масу в обігу, допомагати економіці розвиватися стабільно.

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА (ФІСКАЛЬНА) ПОЛІТИКА

Діяльність держави в галузі оподатковування, регулювання державних витрат і державного бюджету називається фіскальною політикою. Вона спрямована на забезпечення стабільного розвитку економіки, запобігання інфляції, забезпечення зайнятості населення.

Державний бюджет - зведений план доходів держави і використання отриманих засобів на покриття усіх видів державних витрат. Він затверджується парламентом країни, а уряд відповідає за виконання бюджету. Основне місце у витратах українського уряду займають соціальне забезпечення, культура, економічний розвиток, оборона, охорона здоров'я. Головні джерела доходів держави - податок на прибуток підприємств, податок на додаткову вартість, соціальний податок.

Через бюджет держава перерозподіляє створені суспільством блага від безпосередніх виробників до інших груп. Держава, використовуючи бюджет, може істотно впливати на економіку, стимулювати виробництво і соціальні процеси. Основні важелі цього впливу - регулювання оподатковування і державних витрат.

Основним джерелом доходів бюджету є податки. Обов'язок платити, законно встановлені податки і збори зафіксовані в Конституції України. Тим часом в умовах економічної кризи багато українських підприємців вважають, що єдина можливість вижити - це ухиляння від повної сплати податків, приховання від обліку частини прибутку. Далеко не завжди платять податки й інші особи, які одержують високі доходи. У результаті наш бюджет недобирає й половини встановлених податків, росте дефіцит бюджету (тобто доходи нижчі від необхідних витрат), спотворюються дані про стан української економіки, що утруднює розробку програм її стабілізації.

Як впливає податкова політика держави на економіку? Якщо економіка страждає від високої інфляції, для зниження її, як ви вже знаєте, необхідно зменшити грошову масу в обігу. Для цього держава збільшує податки, знижуючи тим самим економічну активність фірм і населення.

Якщо в економіці спостерігається спад виробництва і споживання, то держава прагне зменшити податковий тягар. Це сприяє пожвавленню економіки. У фірм з'являються додаткові засоби для випуску товарів, а споживча активність населення зростає в результаті росту його платоспроможності.

Регулювання державою своїх витрат може сприяти подоланню спаду і застою у виробництві. Так, у кризових ситуаціях в економіці держава намагається збільшити витрати на підтримку особливо потребуючих у допомозі підприємств і галузей господарства, розширює державну закупівлю товарів і послуг, стимулюючи виробників у розвитку виробництва і скорочуючи безробіття.

Бюджетна політика також спрямована на балансування (досягнення кількісної рівності) доходів і витрат, тому що значний ріст державних витрат і недобір податків призводить до дефіциту бюджету, одного з негативних економічних показників.

У цій ситуації держава для покриття своїх витрат змушена брати кредити, що могли б бути використані фірмами, а це стримує економічний ріст. Держава може покрити дефіцит бюджету, випустивши в обіг додаткові гроші чи взявши в борг у фірм і населення. Але можливості кредитування держави національним банком звичайно обмежені, а випуск нових грошей, не забезпечених товарами, як ви знаєте, веде до інфляції, тобто до збільшення кількості паперових грошей.

Тому більшість урядів воліє позичити гроші в громадян, господарських і фінансових організацій (вітчизняних і міжнародних). Сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам називається державним боргом. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Найбільш часто використовувана форма позичання - продаж державних цінних паперів. Сума заборгованості держав власникам їх цінних паперів представляє частину державного боргу. Уміле проведення операцій з державними цінними паперами дозволяє не тільки вигідно залучати гроші в державний бюджет, але і впливати на розвиток всієї економіки. Так, шляхом купівлі і продажу державних цінних паперів центральний банк може або вливати резерви в кредитну систему держави, або вилучати відтіля. До яких наслідків в економіці це призводить, ви вже знаєте, познайомившись з дією основних механізмів грошово-кредитної політики держави.

Дефіцит бюджету і величина державного боргу - найважливіші показники стану економіки.

Як бачимо, держава може проводити і фіскальну, і монетарну політику, підсилюючи або послабляючи ті чи інші механізми впливу на економіку. Вибір варіанту регулювання визначається різними факторами, які характеризувалися на початку параграфа. В умовах української економіки старт реформам в 90-х рр. XX ст. був даний за рахунок активного використання методів монетарної політики (згадавши матеріали попереднього параграфа, спробуйте відповісти чому). Вданий час в Україні активно використовуються обидва інструменти державної економічної політики.

ЧИ ПОТРІБНА РИНКУ ДОПОМОГА ДЕРЖАВИ?

На початку параграфа ми виділили таку економічну функцію держави, як підтримка і забезпечення функціонування ринкової системи.

Для того, щоб були реалізовані такі важливі інститути ринку, як приватна власність, свобода підприємництва свобода і свобода економічного вибору, необхідна розробка спеціального законодавства і правових норм (які ще закони і правові норми забезпечують економічні права і свободи?).

Держава покликана відігравати активну роль у підтримці і захисті конкуренції, ослабленні монополістичних тенденцій в економіці, що призводять до неефективного розподілу ресурсів і благ у порівнянні з конкурентним ринком. Це втручання держави здійснюється за допомогою різних антимонопольних мір, розробкою антимонопольного законодавства. Головна мета антимонопольної політики держави - усунути загрозу нормальній конкуренції і ринкових відносин.

Державне регулювання ринкової економіки виявляється у вигляді підтримки підприємництва. Це має особливе значення для української економіки, де бізнес проходить складний етап становлення на ринку. Допомога підприємництву набуває таких форм, як пільгове оподатковування в перші роки роботи фірм, спрощення правил їхньої реєстрації, надання субсидій і державних замовлень.

Необхідно відзначити, що пріоритет у ринковій економіці належить непрямим (економічним) методам державного впливу, що не руйнує систему ринкових відносин і не суперечить їм.

Основні поняття

Бюджетно-податкова політика. Державний бюджет. Грошово-кредитна політика. Податкова політика. Економічна політика.

Терміни

Державний борг. Грошова маса. Дефіцит бюджету. Економічний ріст.

Запитання для самоперевірки

1. Які цілі переслідує уряд, проводячи економічну політику? Назвіть основні методи впливу держави на економіку.

2. У чому полягає обмеженість можливостей ринку "регулювати" економіку?

3. Чи повинні існувати межі втручання держави в економіку? Якщо так, то чому?

Завдання

1. Охарактеризуйте правові норми, які регулюють економічне життя сучасної України. Поясніть необхідність їхнього введення.

2. Україна має великий державний борг. Як вирішити проблему його погашення? Аргументуйте свої пропозиції.

3. Чи може держава домогтися бездефіцитного бюджету? Запропонуйте дієві, на ваш погляд, міри держави з усунення негативного впливу бюджетного дефіциту на економіку.

4. Поясніть зміст наступного вислову: "Податки - це ціна, яку ми платимо за послуги держави". Проілюструйте свою думку прикладами.

5. Назвіть напрями української економічної політики періоду реформ 90-х рр. XX ст., які мали успіх і які не виправдали надій. Проаналізуйте економічну політику України цього періоду з позицій впливу на неї тієї чи іншої теоретичної економічної концепції.

6. Роль грошового обігу і банків у розвитку господарства будь-якої країни порівнюють з роллю кровообігу в організмі людини. Доведіть правильність цього порівняння прикладами з економічної практики.