Людина і світ - Юрій М.Ф. - КЛАСИ ЧИ СТРАТИ

§ 40. Соціальна структура і соціальні відносини

Чи можна подолати соціальну нерівність? Що допомагає зайняти більш високу соціальну позицію в суспільстві? Чи втратили сімейні цінності своє значення в сучасному світі? Хто такі люмпени і маргінали?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ

Сфери життя суспільства, марксистське вчення про суспільство, особливість індустріального і традиційного суспільств.

Раніше, характеризуючи суспільство, ми звертали увагу на форми об'єднання людей. Люди, здійснюючи спільну діяльність, об'єднуються в різні групи, спільності. Взаємодія людей у таких групах і груп між собою складає соціальну сферу життєдіяльності суспільства і вивчається наукою соціологією.

СОЦІАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

Слово "диференціація" походить від латинського кореня, що означає "розходження", "відмінність". Соціальна диференціація - це поділ суспільства на групи, які займають різне соціальне становище. Багато дослідників вважають, що соціальне розшарування властиве будь-якому суспільству. Навіть у первісних племенах виділялися групи відповідно за статтю і віком, із властивими їм привілеями й обов'язками. Тут же були впливовий і шанований вождь та його наближені, а також живучі "поза законом" знехтувані. На наступних етапах розвитку соціальне розшарування ускладнювалося і ставало усе більш очевидним.

Прийнято розрізняти економічну, політичну і професійну диференціацію. Економічна диференціація виражається у відмінності доходів, рівня життя, в існуванні багатих, бідних і середніх верств населення. Розподіл суспільства на керуючих і керованих, політичних лідерів і масу є проявом політичної диференціації. До професійної диференціації можна віднести виділення в суспільстві різних груп за родом їхньої діяльності, заняттям. При цьому деякі професії вважаються більш престижними в порівнянні з іншими.

Таким чином, уточнюючи поняття соціальної диференціації, можна сказати, що під ним мається на увазі не просте виділення яких-небудь груп, але і певна нерівність між ними з погляду їхнього суспільного становища, обсягу і характеру права, привілеїв і обов'язків, престижу і впливу.

Чи можна ліквідувати цю нерівність? На це питання даються різні відповіді. Наприклад, марксистське вчення про суспільство виходить з необхідності і можливості усунення цієї нерівності як найбільш яскравого прояву соціальної несправедливості. Для вирішення цього завдання потрібно, в першу чергу, змінити систему економічних відносин, ліквідувати приватну власність на засоби виробництва. В інших теоріях соціальне розшарування також розцінюється як зло, однак воно непереборне. Люди повинні приймати таке становище як неминучість.

Відповідно до іншого погляду, нерівність розцінюється як позитивне явище. Воно змушує людей прагнути до удосконалення суспільних відносин. Соціальна ж однорідність приведе суспільство до загибелі. При цьому багато дослідників відзначають, що в більшості розвинутих країн відбувається зменшення соціальної поляризації, збільшуються середні верстви і скорочуються групи, що відносяться до крайніх суспільних полюсів.

Подумайте над наведеними точками зору, спробуйте співвіднести їх з реальними суспільно-історичними процесами.

КЛАСИ ЧИ СТРАТИ

У своїй сукупності соціальні спільності утворюють соціальну структуру суспільства. Соціологи давно намагалися визначити основний елемент цієї структури. Багато хто з них таким елементом вважали класи. Саме поняття "соціальний клас" з'явилося давно. Спочатку виділили два класи - бідних і багатих, тобто враховували лише економічну диференціацію. Пізніше виник розподіл на класи пригноблених і гнобителів. Поява класів пов'язувалася з політичним насильством. У XVIII ст. з'явилася розподільна теорія (економіст А. Сміт, історик Ф. Гізо), відповідно до якої виділялися три основних класи: 1) власники землі (феодали), що одержують ренту; 2) власники капіталу (буржуазія), що одержують прибуток; 3) робітники, що володіють своєю працею, одержують заробітну плату. У марксистсько-ленінській теорії головною ознакою розподілу суспільства на класи служать відносини власності.

У сучасній західній соціології поняття класу також використовується (наприклад, виділяють середній клас, клас управлінців).

Але більш універсальним є поняття страти (з лат. stratum - прошарок). В основу розподілу суспільства на страти покладено багато критеріїв: дохід, професія, освіта тощо.

Соціальна структура суспільства крізь призму класів і страт виглядає по-різному. Звернемося до прикладів. Два основних класи - робітники і селянство та соціальна група - інтелігенція. Такою уявлялася структура радянського суспільства з позицій марксистського класового підходу. А ось один з варіантів соціальної стратифікації того ж радянського суспільства 80-х рр. XX ст. (групи виділялися з урахуванням наступних ознак: влада, рівень доходів, престиж, освіта, спосіб життя, стандарти споживання): правлячий клас (0,7% у складі зайнятого населення); управлінські фахівці (близько 3,5%); творча інтелігенція (1,8%); фахівці кваліфікованої розумової праці (18,8%); неспеціалісти - службовці (близько 5%); промисловий робітничий клас (22,3%); робітники різних галузей невиробничої і соціальної сфери (19%); обслуговуючий персонал (близько 13%); сільськогосподарські робітники і селяни (15%) і інші групи.

Очевидно, що врахування багатьох ознак при виділенні соціальних груп дозволяє створити більш багатомірну картину соціальної дійсності, а виходить, і точніше виявляти тенденції її змін.