Соціологія - Вербець В.В. - Лекція 11. Соціологія культури

Важливе місце в структурі соціології займають спеціальні соціологічні теорії. Вони служать містком, який з'єднує загальнотеоретичну соціологію і практичну соціологію. Кожна з них має свій специфічний предмет дослідження, хоча й базується на фактах і поняттях загальнотеоретичної соціології.

Покликання спеціальних соціологічних теорій — досліджувати окремі, відносно самостійні сфери суспільного життя, розвиток і функціонування окремих соціальних спільностей та соціальних інститутів.

Лекція 11. Соціологія культури

• У чому виявляються особливості культури як предмета соціологічних досліджень

• Що входить в структуру культури від інших соціальних систем

• Які бувають форми культури

• Що таке субкультура

11.1. Поняття культури в соціології

Для різнобічного розуміння поведінки людини необхідно вивчити роль культури в її житті. Особливо це актуально в соціальному аспекті. Це пояснюється тим, що розвиток будь-якого суспільства, його складових елементів, в першу чергу людини, здійснюється під визначальним впливом культури, яка, в свою чергу, втілена у свідомість людей.

Поняття культури — одне з найважливіших у соціології. Культура визначає, як саме живуть члени суспільства або груп, що складають суспільство. Концептуально поняття "культура" відрізняється від поняття "суспільства", але між цими двома поняттями існують тісні зв'язки. Оскільки жодна культура не може існувати без суспільства. Точно так само і суспільства не можуть існувати без культури, яка організовує суспільне життя.

Своїм походженням слово "культура" (лат.cultura — виховання, освіта, розвиток, шанування) зобов'язане латинським словам colo, colere (вирощувати, обробляти землю, займатися землеробством). Отже, здавна під культурою розумілися всі ті зміни в оточуючому середовищі, які відбувалися під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.

Поняття культури є надзвичайно широким, бо культурне охоплює соціальне в усіх його формах і на протязі усієї історії існування людства.

Існує безліч визначень культури, кожне з яких має свої плюси і мінуси, пов'язані з тим, що сучасна культура — явище надзвичайно складне, багатопланове і багатофункціональне. Про це, зокрема, свідчить той факт, що лише в одному із американських довідників із соціології міститься понад 400 визначень культури. Американські соціологи А. Кребер і К. Клаксон у праці "Культура" систематизували всі зібрані ними визначення культури на шість основних типів:

• описові визначення. Згідно Е. Тейлора культура складається в цілому із знань, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв, деяких здібностей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства.

• історичні визначення. У них акцентуються процеси соціального наслідування, традиція.

• нормативні визначення. їх поділяють на дві групи. Перша містить визначення, які орієнтуються на ідею способу життя. Наприклад, К. Уіслер під культурою розуміє спосіб життя, якого дотримується община або плем'я [10, с. 26]. Друга група — визначення, які орієнтуються на уявлення про ідеали і цінності. Наприклад, У. Томас називає культурою матеріальні і соціальні цінності будь-якої групи людей [10, с. 27].

• психологічні визначення. Вчені, які їх дотримуються, роблять основний акцент або на процес адаптації до середовища, або на процес навчання, або на формування звичаїв.

• структурні визначення, в яких увага зосереджується на структурній організації суспільства. Наприклад, культура — це організовані повторювальні реакції членів суспільства.

• генетичні визначення, в яких культура визначається з позицій її виникнення.

Ці визначення поділяються на чотири групи. Перша розглядає культуру як певний продукт людської діяльності. Наприклад, П. Сорокін писав: "В найширшому розумінні слово культура означає сукупність всього, що створено або модифіковано діяльністю двох або більше індивідів, які взаємодіють один з одним" [14, с. 125].

Друга група робить наголос на ідеях. Наприклад, Г. Беккер писав: "Культура — це відносно постійний нематеріальний зміст, який передається в суспільстві за допомогою процесів усуспільнення" [19, с. 37].

Третя група підкреслює роль символів. "Культура — це ім'я особливого порядку або класу феноменів, а саме: таких речей, явищ, які залежать від реалізації розумової здібності, специфічної для людського роду, яку називаємо символізацією" (Л. Уайт) [19, с. 37].

Четверта група визначає культуру, як щось, що виникає з того, що не є культурою. Наприклад, В. Освальд писав: "Культурою ми називаємо те, що відрізняє людину від тварини" [19, с. 38].

Загалом, можна зробити висновок, що, незважаючи на багатоманітність визначень і підходів до культури, у них всіх є більш-менш загальна риса — вони завжди пов'язані з людиною.

Культура — соціально-прогресивна творча діяльність людей в усіх сферах буття і свідомості, спрямована на зміну дійсності, перетворення багатства людської історії на внутрішнє багатство особистості, на всебічний і повний вияв і розвиток сутнісних сил людини.

Культура — це рівень оволодіння людиною чи суспільством досягнутими цивілізаційними цінностями, їх наявність та створення нових цінностей. Це ступінь людського в людині. Культура охоплює всю сукупність матеріальних і духовних цінностей, які вироблені впродовж історії людства. Тому з соціологічної точки зору можна дати таке визначення цьому явищу.

Культура — це соціальний механізм взаємодії особистості, спільноти з життєвим середовищем, який забезпечує передачу досвіду і розвиток форм та способів діяльності.

Культура є складним динамічним утворенням, яке має соціальну природу і виражає соціальні відносини, спрямовані на створення, засвоєння, збереження та розповсюдження предметів, ідей, ціннісних уявлень, які забезпечують взаєморозуміння людей в різних соціальних ситуаціях. Кожне нове покоління людей знаходить культуру вже існуючою. Водночас саме люди породжують, підтримують та змінюють ті чи інші частини свого соціального і культурного оточення, культуру в цілому, притаманну даній соціальній системі. В результаті культура як система норм та цінностей даної суспільної системи або соціальної спільності функціонує, розвивається та змінюється, а разом з нею змінюються норми та цінності людей. Культура передається через навчання. Вона неможлива без соціальної комунікації.

Отже, під культурою завжди розуміють явища, процеси, відносини, які якісно відрізняють суспільство і людину від природи, є результатом соціальної взаємодії.

Закономірності функціонування, роль і місце культури в суспільній системі, особливості культурних потреб різних складових соціуму є науковою проблематикою соціології культури. Хоча соціологічний аналіз культури започаткували ще О. Конт, М. Вебер, Е. Дюркгейм, П. Сорокін та інші вчені, самостійною галуззю соціології вона стає у 60-70-ті pp. XX ст.

Соціологія культури — спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві: її місце і роль в суспільній системі; зміст, форми і напрями культурної діяльності; культурний рівень різних соціальних прошарків; культурні потреби та рівень їх задоволення; стан, зміст та ефективність діяльності соціальних інститутів та закладів культури; проблеми управління у сфері культури тощо.

Фактично соціологія культури може вивчати будь-які соціальні явища, але на відміну від інших галузей соціологічного знання вона це робить під особливим кутом зору — вивчення змісту соціального життя людей, головною культурною ознакою якого є процес перетворення людини із засобу на мету суспільного розвитку.

Об'єктом соціології культури є культура, яка розглядається як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів.